Постанова № 75677005, 24.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/285/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/4661/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.

секретаря - Юзефович Ю.І./Брикайло М.В.,

з участю представників апелянта ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на заочне рішення Трускавецького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення суми затрачених коштів,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про стягнення суми затрачених коштів на ремонт житлового будинку АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що після смерті її чоловіка, ОСОБА_8, якому на праві власності належав житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2, відповідачка, яка є донькою померлого, відібрала у неї ключі від житлового будинку, оскільки в неї виявився заповіт, складений батьком на доньку. Разом з тим, за час спільного проживання із її покійним чоловіком, вона за свої особисті кошти провела капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 на суму 168 803,00 грн., що підтверджується укладеним між нею та будівельною організацією ПП «Постінтур» договором підряду від 07.04.2007 року, довідкою про вартість виконання робіт та актом приймання підрядних робіт за червень 2007 року на суму 168 803, 00 грн., а тому просила суд повернути суму затрачених на ремонт житлового будинку коштів.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 168 000, 00 грн. витрачених коштів на ремонт будинку.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 1690, 00 грн. судового збору.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2017 року оскаржив представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення справи та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, оскільки судом надано перевагу одним доказам (Договір підряду №7/07 від 07.04.2007 року, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007 року) над іншими (Висновок судового експерта №421/16 судової будівельно-тенхнічної експертизи), при цьому не надано належної оцінки недостовірності доказів на яких грунтується рішення.

Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не з'ясовано та належним чином не обгрунтовано той факт, що ремонт будинку був здійснений саме за особисті кошти позивача, а не за спільні кошти подружжя, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача витрачених коштів на ремонт будинку.

Окрім того, зазначає, що районним судом неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, а саме те, що капітальний ремонт, який мав місце, як стверджує позивач в 2007 році, був проведений в період коли власником частини будинку по АДРЕСА_2 була ОСОБА_9, тобто мати покійного ОСОБА_8. Відтак, право вимоги про відшкодування витрат на проведений ремонт могло виникнути у позивача саме до ОСОБА_9, як власника будинку. Звертає увагу, що судом не з'ясовано чи пред'являла позивач відповідні вимоги до ОСОБА_9, чи до спадкоємців після її смерті, у встановлені законом строки.

Просить скасувати рішення Трускавецького міського суду від 28 лютого 2017 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходи з того, що що позивач на покращення спірного будинку потратила 168 803, 00 грн., дані поліпшення неможливо відокремити, а відповідач ОСОБА_6 є належним відповідачем, оскільки отримала у спадщину будинок, як цілісну річ з поліпшеннями зробленими позивачем за згодою попередніх власників, та відтак позов є підставним і підлягає до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 23 червня 2005 року. Після одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали проживати в будинку по АДРЕСА_2.

З 14 березня 1984 року 1/2 будинку АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_9 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори та зареєстрованого за ОСОБА_9 у Дрогобицькому МБТІ 15 серпня 1988 року за №480.

Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 28 лютого 2007 року №45 дозволено ОСОБА_9 прибудову до належної їй частини житлового будинку для влаштування кухні та санвузла на території приватного будинковолодіння АДРЕСА_3. Зобов'язано ОСОБА_9 виготовити проектно-технічну документацію на будівництво та узгодити її у встановленому законом порядку.

Висновком Управління архітектури і містобудування по проекту прибудови з влаштування кухні та санвузла до житлового будинку АДРЕСА_3 від 07 вересня 2007 року № 105-П погоджено проект розроблений КПВП «КАПІТОЛЬ» ліцензія серія АБ №178 447, замовник ОСОБА_9 на основі рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 28 лютого 2007 року №45 щодо проведення будівельних робіт по вищевказаній адресі після реєстрації в інспекції Держархбудконтролю. Згідно вказаного висновку техніко-економічні показники прибудови: площа забудови - 20, 6 кв.м., загальна площа - 15, 2 кв.м., будівельний об'єм 62, 0 куб. м.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори від 21 серпня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за №1322 вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_9, яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її син ОСОБА_8. Спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарський будівель, що знаходиться по АДРЕСА_2.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевич Р.І. від 20 серпня 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за № 400 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_10, який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2, є його дочка? ОСОБА_6. Спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарський будівель, що знаходиться по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.10 ЦПК України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України(чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2007 року між позивачем ОСОБА_7 та ПП «Постінтур» було укладено договір підряду №7/07 про виконання будівельно-монтажних робіт при капітальному ремонті та прибудові будинку АДРЕСА_3. Згідно договору підрядник зобов'язується за рахунок коштів замовника виконати підготовку виробництва. Забезпечити матеріалом, кваліфікованими кадрами та інструментом, неухильно дотримуватись проектних рішень та кошторису, а в разі зміни до проекту провести корегування вартості та термінів будівництва.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007 року та акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року вартість виконаних будівельних робіт становить 168 803, 00 грн.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дані кошти були сплачені позивачем ОСОБА_7 та були її особистою власністю.

Доводи позивачки про те те, що до одруження з померлим ОСОБА_10 вона продала дві квартири, а відтак всі ремонтні та будівельні роботи у вказаному житловому будинку були проведені саме за її особисті кошти, не можуть братись судом до уваги, оскільки належні їй об»єкти нерухомостоі були продані нею задовго до одруження з ОСОБА_10 у 2005 році, а саме 30 січня 1997 року та 29 березня 2000 року, їх вартість, відповідно, складала 4 500, 00 грн. та 6 502, 00 грн., що в сукупності становить 11 002, 00 грн., що, в свою чергу, є значно меншим від спірної вартості виконаних будівельних робіт - 168 803, 00 грн.

Крім того, висновком №421/16 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №457/285/15-ц від 24.11.2016 року встановлено, що за результатами попередніх досліджень на місці експертом встановлено, що спірна частина будинку, стосовно якої розглядається позов перейшла у права інших власників. У зв'язку з тим, що у спірній частині житлового будинку, що по АДРЕСА_2 новими власниками з березня по липень у 2016 році проведено ремонт, встановити візуально, які були виконані будівельні роботи, в який час, та ідентифікувати якими було внутрішнє опорядження в приміщеннях будинку до 2016 року - не надається можливим. Згідно представлених документів в матеріалах цивільної справи ремонт було проведено у спірній частині будинку у червні 2007 року; згідно матеріалів інвентарної справи №423 прибудова, позначена літ. А3 (де розташовані коридор літ. 1 - 5 площею 12,1 кв.м. і санвузол літ.1-6 площею 3.5 кв.м.) , була збудована у 2004 році. Встановити візуально, які роботи входили в ремонт будинку, що ймовірно виконувались у 2007 році у спірній частині житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 на момент проведення експертизи - не надається можливим: у цій частині проведено новий ремонт у 2016 році. Вартість будинку по АДРЕСА_2 до проведення ремонтних робіт (без прибудови сіней літ.А3) згідно матеріалів інвентарної справи №423 станом на 10.11.2004 року становила 25 301,00 грн. Вартість будинку після проведення прибудови літ. А3 АДРЕСА_2 згідно матеріалів інвентарної справи №423 станом на 30.12.2004 року становила 32 108, 00 грн. Вартість будинку по АДРЕСА_2 з прибудовою літ. А3 згідно матеріалів інвентарної справи № 423 та після проведеного ремонту, що ймовірно виконувався у 2007 році у спірній частині житлового будинку, станом на 01.07.2008 року становила 92 025,00 грн. Після проведеного ремонту новими власниками з березня по липень 2016 року спірної частини будинку, встановити візуально які ремонтні роботи (невід'ємні поліпшення) були виконані до 2016 року у житловому будинку, що по АДРЕСА_2 - не надається можливим. З представлених документів у матеріалах цивільної справи вбачається, що ремонт будинку проводився у 2007 році згідно з договором №7/07 від 07 квітня 2007 року, складений між ПП «Постінтур» та ОСОБА_7, що проживала за адресою: АДРЕСА_1. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень після проведеного ремонту у 2007 році у спірній частині житлового будинку АДРЕСА_2, станом на 24.11.2016 року становитиме 311 900, 00 грн.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги позивача про відшкодування здійснених будівельних робіт щодо покращення житлового будинку по АДРЕСА_2 за особисто належні їй кошти є недоведеними належними та допустимими доказами, то у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення суми затрачених коштів на покращення спірного будинку в розмірі 168 803, 00 грн.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) щодо законності й обґрунтованості. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які недоведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання про задоволення апеляційної скарги - скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_7 підлягають до стягнення судові витрати, понесені апелянтом ОСОБА_6 при подачі апеляційної скарги у розмірі 1 848 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Трускавецького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення суми затрачених коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 1 848 грн. (одна тисяча вісімсот сорок вісім грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого нею при поданні апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 серпня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.