Постанова № 7567429, 14.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-14037/09/0570

час прийняття постанови: 14-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В.

за участю представників позивача Рудакової Л.В., Камінського А.Ф.

представників відповідача Амеліної О.В., Антощук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2007 р. по 31.03.2009 р. на підставі акту перевірки № 1797/23-2/35387782 від 27.07.2009 р. відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001052342/0 від 06.08.2009 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 80203 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30265,30 грн.; № 0001062342/0 від 06.08.2009 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 59363 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29681,50 грн.; № 0000911742/0 від 06.08.2009 р. про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 487,13 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 974,26 грн.

          В акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем вимог пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які полягають у тому, що позивач в періоді, що перевірявся, безпідставно відніс до складу валових витрат вартість послуг з лабораторних вимірювальних досліджень вапна дрібнодисперсного флюідизованого в сумі 296811 грн., що надавались позивачу ТОВ „Метпромсервіс”, та безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений (нарахований) в ціні таких послуг, в сумі 59362,27 грн. Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що лабораторія виконавця послуг ТОВ „Метпромсервіс” не атестована на право проведення вимірювань вапна негашеного та вапна флюідизованого, сертифікати аналізу якісних показників вапна, видані лабораторією ТОВ „Метпромсервіс”, не відповідають вимогам Закону України „Про підтвердження відповідності”.

          Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом необґрунтовано з наступних підстав.

          Позивач стверджує, що ТОВ „Метпромсервіс” не виконувались послуги з підтвердження відповідності продукції. Виконавець послуг, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат, сертифікатів відповідності позивачеві не видавав, декларації про відповідність товару позивач не складав.

          Контрактом між позивачем та ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” передбачено, що позивач продає вапно дрібнодисперсне флюідизоване за якістю і на умовах, зазначених в додатках до контракту. Додатком № 1 до контракту сторонами договору встановлено, що позивач зобов’язаний продати ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” вапно дрібнодисперсне флюідизоване з певними параметрами. Умовами контракту також встановлена відповідальність позивача у вигляді штрафних санкцій за поставку товару, який не відповідає умовам контракту. Крім того, контрактом визначений обов’язок позивача надавати разом з товаром сертифікати якості, при цьому, товар вважається поставлений продавцем за якістю на підставі сертифікатів якості.

          Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до форми та змісту сертифікатів якості, порядку підтвердження якості товару. З умов контракту випливає, що сертифікат якості – це товаросупровідний документ, якій містить інформацію про якісні характеристики вапна, його хімічний склад і фізичні властивості (розмір зерна).

          Позивач вважає, що обов’язок позивача видати покупцеві сертифікат якості встановлений не Законом України „Про підтвердження відповідності”, а умовами укладеного контракту та загальними вимогами законодавства (ст. 662 Цивільного кодексу України та ст. 268 Господарського кодексу України). Контракт між позивачем та покупцем не містить положень про обов’язкове підтвердження позивачем відповідності вапна вимогам законодавства, іншим нормативно-правовим актам, технічним регламентам.

          З метою виконання умов контракту на поставку вапна з погодженою сторонами якістю, враховуючи відсутність у позивача відповідного обладнання для перевірки хімічного складу вапна, позивачем був укладений договір з ТОВ „Метпромсервіс” на виконання послуг від 01.04.2008 р. № 01/04-08. За умовами цього договору ТОВ „Метпромсервіс” виконує послуги по проведенню лабораторних вимірювальних досліджень. З актів виконаних робіт, податкових накладних, сертифікатів аналізу якісних показників вапна, наданих ТОВ „Метпромсервіс”, випливає, що цим підприємством фактично виконувались послуги з проведення хімічного аналізу зразків вапна.

          Відтак, на вид послуг, що надавались ТОВ „Метпромсервіс” позивачу, вимоги Закону України „Про підтвердження відповідності” не поширюються, тому не розповсюджуються й вимоги пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” на порядок формування валових витрат позивачем в частині витрат на такі послуги.

          Крім того, позивач зазначає, що питання атестації лабораторії ТОВ „Метпромсервіс” не регулюється Законом України „Про підтвердження відповідності”, а врегульоване Законом України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, відповідно до ч. 7 ст. 24, ч. 2 ст. 38 якого, необхідність атестації вимірювальних лабораторій підприємств та організацій на проведення вимірювань поза сферою поширення державного метрологічного нагляду визначається відповідними підприємствами та організаціями. Вимірювання, виконані лабораторією ТОВ „Метпромсервіс”, не підпадають під сферу поширення державного метрологічного нагляду, а тому вимірювальна лабораторія в цілях виконання послуг з визначення якісних характеристик вапна для позивача не підлягала обов’язковій атестації.

          Результати послуг ТОВ „Метпромсервіс” використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість послуг ТОВ „Метпромсервіс” та суми податку на додану вартість.

          Крім того, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” через завищення валових витрат на витрати з найму житлових приміщень на суму 24000 грн.

Позивач вважає безпідставними такі доводи податкового органу, оскільки зазначеною нормою Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб (в тому числі, витрати з найму інших жилих приміщень).

          Також позивач не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

          Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2009 р. №№ 0001052342/0, 0001062342/0, 0000911742/0.

          Позивач зменшив розмір позовних вимог, подавши відповідні заяви, в яких вказав, що погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000911742/0 та визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині витрат по найму жилого приміщення в сумі 24000 грн. Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001052342/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 74203 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27615,3 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001062342/0 просить скасувати повністю.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що підставою для нарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій були висновки акту перевірки, якими не підтверджений зв’язок понесених витрат з підтвердження відповідності продукції з господарською діяльністю підприємства та відсутністю факту їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, відповідач вказує на те, що зазначені витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки не відповідають вимогам, встановленим Законом України „Про підтвердження відповідності”.

          Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 18.09.2007 р. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35387782, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100069800, виданого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя 09.10.2007 р.

Відповідач Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Алмамет Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої був складений акт № 1797/23-2/35387782 від 27.07.2009 року, в якому, зокрема, податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „Алмамет Україна” вимог пп. 5.2.15 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ТОВ „Алмамет Україна” занижений податок на прибуток в загальній сумі 80203 грн..; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на 59363 грн. (а.с. 13-41 т.1).

          На підставі даного акту Жовтневою МДПІ м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001052342/0 від 06.08.2009 р. про визначення ТОВ „Алмамет Україна” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 110468,3 грн., в тому числі, за основним платежем – 80203 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30265,3 грн., № 0001062342/0 від 06.08.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 89044,5 грн., в тому числі, за основним платежем – 59363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 29681,5 грн. (а.с. 43-44 т.1).

          Предметом оскарження в даній справі є податкове повідомлення-рішення № 0001052342/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 74203 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27615,3 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001062342/0 – в повному обсязі.

Суд вважає зазначені рішення суб’єкта владних повноважень в межах їх оскарження протиправними з наступних підстав.

          Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ „Алмамет Україна” вимог пп. 5.2.15 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартості послуг з лабораторних вимірювальних досліджень вапна дрібнодисперсного флюідизованого в сумі 296811 грн., що надавались позивачу ТОВ „Метпромсервіс”.

          Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Алмамет Україна” в періоді, що перевірявся, є виробництва вапна. Ця обставина, зокрема, підтверджується довідкою ЄДРПОУ, в якій зазначені види діяльності за КВЕД.

          02.11.2007 р. ТОВ „Алмамет Україна” був укладений контракт № 015/3379 з ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, за умовами якого ТОВ „Алмамет Україна” продає ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” вапно дрібнодисперсне флюідизоване з якістю та на умовах, визначених у додатках до контракту (а.с. 129-132 т. 1). Додатком № 1 від 02.11.2007 р. до контракту визначено, що ТОВ „Алмамет Україна” продає ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” вапно дрібнодисперсне флюідизоване з певними параметрами, а саме, хімічний склад: СаО – 94% min, S – 0,04% max, СО? - 0,8% max; розмір зерна: 80% <60 ?м, залишок <0,1 мм (а.с. 133 т.1).

Умовами контракту (п. 9.1) встановлена відповідальність позивача у вигляді штрафних санкцій за поставку товару, який не відповідає умовам контракту. Крім того, контрактом (п. п. 3.5, 3.6) визначений обов’язок позивача надавати разом з товаром сертифікати якості, при цьому, товар вважається поставлений продавцем за якістю на підставі сертифікатів якості.

З метою виконання умов контракту на поставку вапна з погодженою сторонами якістю, враховуючи відсутність у позивача відповідного обладнання для перевірки хімічного складу вапна, ТОВ „Алмамет Україна” був укладений договір з ТОВ „Метпромсервіс” на виконання послуг від 01.04.2008 р. № 01/04-08 (а.с. 103-104 т.1). За умовами цього договору ТОВ „Метпромсервіс” виконує послуги по проведенню лабораторних вимірювальних досліджень.

З актів виконаних робіт (а.с. 93-102 т.1), податкових накладних (а.с. 83-92 т.1), сертифікатів аналізу якісних показників вапна (а.с. 134-143 т.1), виданих ТОВ „Метпромсервіс” позивачу, випливає, що ТОВ „Метпромсервіс” фактично виконувались послуги з проведення хімічного аналізу зразків вапна.

Послуги з проведення хімічного аналізу зразків вапна були оплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За таких обставин позивачем обґрунтовано віднесені витрати з оплати послуг по проведенню хімічного аналізу вапна до складу валових витрат.

          Підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Як зазначено вище, витрати, які віднесені позивачем до складу валових витрат, повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними документами, що не заперечується відповідачем.

          Суд не погоджується із запереченнями відповідача та висновками акту перевірки в частині порушення позивачем пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Податковий орган зазначає, що лабораторія виконавця послуг ТОВ „Метпромсервіс” не атестована на право проведення вимірювань вапна негашеного та вапна флюідизованого, сертифікати аналізу якісних показників вапна, видані лабораторією ТОВ „Метпромсервіс”, не відповідають вимогам Закону України „Про підтвердження відповідності”.

          Підпунктом 5.2.15 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України „Про підтвердження відповідності”.

Згідно статті 1 Закону України „Про підтвердження відповідності” підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Форма сертифікатів відповідності в системі сертифікації УкрСЕПРО встановлена ДСТУ 3498-96 „Система сертифікатів УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис”. Вимоги до змісту декларації про відповідність містяться в ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006 „Оцінювання відповідності. Декларація постачальника про відповідність. Частина 1. Загальні вимоги (ISO/IEC 17050-1:2004, ІDТ)”.

Відповідно до зазначених вимог, сертифікати відповідності і декларації про відповідність проходять обов’язкову державну реєстрацію в порядку, встановленому законом, бланки таких сертифікатів повинні бути виготовлені на спеціальному папері тощо.

ТОВ „Метпромсервіс” позивачу були видані сертифікати аналізу якісних показників вапна, в яких зазначені показники хімічного складу вапна (а.с. 134-143 т.1).

Судом встановлено, що ТОВ „Метпромсервіс” взагалі не виконувались послуги з підтвердження відповідності продукції позивача. Виконавець послуг, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат, сертифікатів відповідності позивачеві не видавав, декларації про відповідність товару позивач не складав.

          Діюче законодавство не містить спеціальних вимог до форми та змісту сертифікатів якості, порядку підтвердження якості товару. З умов контракту, на виконання якого проводились дослідження, випливає, що сертифікат якості – це товаросупровідний документ, якій містить інформацію про якісні характеристики вапна, його хімічний склад і фізичні властивості (розмір зерна).

          Законом України „Про підтвердження відповідності” на позивача не покладений обов’язок видати покупцеві товару сертифікат якості продукції. Такий обов’язок встановлений умовами укладеного контракту та загальними вимогами законодавства.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Контракт між позивачем та покупцем не містить положень про обов’язкове підтвердження позивачем відповідності вапна вимогам законодавства, іншим нормативно-правовим актам, технічним регламентам.

          З метою виконання умов контракту на поставку вапна за погодженою сторонами якістю, враховуючи відсутність у позивача відповідного обладнання для перевірки хімічного складу вапна, позивачем був укладений договір з ТОВ „Метпромсервіс” на виконання послуг з проведення лабораторних вимірювальних досліджень.

Як зазначено вище, з актів виконаних робіт, податкових накладних, сертифікатів аналізу якісних показників вапна, наданих ТОВ „Метпромсервіс”, випливає, що цим підприємством фактично виконувались послуги з проведення хімічного аналізу зразків вапна.

Таким чином, вимірювальна лабораторія ТОВ „Метпромсервіс” не надавала позивачеві послуги з підтвердження відповідності вапна встановленим законодавством вимогам, проте виконувала послуги з проведення хімічного аналізу вапна з метою надання позивачеві відповідної інформації щодо хімічних характеристик вапна в цілях поставки вапна за якістю, встановленою в контракті.

          Відтак, на вид послуг, що надавались ТОВ „Метпромсервіс” позивачу, вимоги Закону України „Про підтвердження відповідності” не поширюються, тому не розповсюджуються й вимоги пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” на порядок формування валових витрат позивачем.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність у вимірювальної лабораторії ТОВ „Метпромсервіс” відповідної атестації на право проведення вимірювань (визначення хімічного складу вапна).

Частиною 7 статті 24 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність” передбачено, що необхідність атестації калібрувальних лабораторій підприємств і організацій на проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб цих підприємств і організацій, а також атестації вимірювальних лабораторій підприємств і організацій на проведення вимірювань поза сферою поширення державного метрологічного нагляду визначається відповідними підприємствами і організаціями.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 цього Закону атестація калібрувальних і вимірювальних лабораторій підприємств і організацій на проведення відповідно калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб цих підприємств і організацій та вимірювань поза сферою поширення державного метрологічного нагляду здійснюється з урахуванням частини сьомої статті 24 цього Закону.

Сфера державного метрологічного контролю і нагляду визначена статтею 20 зазначеного Закону, з якої випливає, що вимірювання, виконані лабораторією ТОВ „Метпромсервіс” для ТОВ „Алмамет Україна”, не підпадають під сферу поширення державного метрологічного нагляду, отже, вимірювальна лабораторія ТОВ „Метпромсервіс” для цілей надання послуг з визначення якісних характеристик вапна для позивача, не підлягала обов’язковій атестації.

Діюче законодавство України в галузі оподаткування не пов’язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат вартості певних послуг з наявністю чи відсутністю у особи, яка надає такі послуги, певних дозвільних документів на надання таких послуг (проведення робіт).

Дозвільні документи (в даному випадку – атестація вимірювальної лабораторії ТОВ „Метпромсервіс”), на відсутності яких наполягає відповідач, не є розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених вимог є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган при проведенні перевірки вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завдання органів державної податкової служби визначені у ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, якими є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Отже, до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства у сфері підтвердження відповідності та метрологічної діяльності.

Правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні регулюються Законом України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, який також регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань.

Відповідно до статті 13 цього Закону саме державна метрологічна служба організовує, провадить та координує діяльність, спрямовану на забезпечення єдності вимірювань у державі, а також здійснює державний метрологічний контроль і нагляд за додержанням вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

Відтак, суд приходить до висновку, що податковий орган не мав повноважень на перевірку дотримання законодавства в сфері підтвердження відповідності та метрологічної діяльності, а тому відсутність у вимірювальної лабораторії ТОВ „Метпромсервіс” атестації на проведення вимірювань вапна не може бути підставою для зменшення валових витрат на вартість послуг з проведення вимірювання (хімічного аналізу вапна).

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що витрати з проведення вимірювання (визначення хімічного складу) вапна не пов’язані з власною господарською діяльністю ТОВ „Алмамет Україна”.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначалось вище, основним видом діяльності ТОВ „Алмамет Україна” в періоді, який перевірявся податковим органом, було виробництва вапна. З метою отримання прибутку позивач уклав контракт з ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” на поставку вапна та здійснював витрати щодо перевірки хімічного складу товару.

Результати послуг ТОВ „Метпромсервіс” використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, а саме, в господарських операціях з поставки вапна дрібнодисперсного флюідизованого з контрактною якістю. Операції з продажу вапна оподатковані позивачем шляхом включення вартості поставленого вапна до складу валових доходів та нарахування за такими операціями податкових зобов’язань податку на додану вартість.

          Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з проведення вимірювань (хімічного аналізу вапна), наданих позивачу ТОВ „Метпромсервіс”.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що витрати ТОВ „Алмамет Україна” не пов’язані з власною господарською діяльністю.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 74203 грн. відсутні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 27615,3 грн.

          Що стосується визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення ТОВ „Алмамет Україна” вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зазначаючи, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 59363 грн., сплачені у зв’язку з придбанням послуг, витрати по яким не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з лабораторних вимірювальних досліджень вапна.

          Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми в розмірі 296811 грн. до складу валових витрат вже встановлена судом. Вище зазначалось, що послуги з проведення лабораторних досліджень хімічного складу вапна пов’язані з власною господарською діяльністю позивача та відсутні підстави для зменшення валових витрат на вартість таких послуг, а тому безпідставним є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 59363 грн.

          При цьому суд зазначає, що оплата придбаних послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг.

          Отримавши податкову накладну, покупець товару (в даному випадку - отримувач послуг) набув право на включення суми податку, вказаної в цій накладній, до складу податкового кредиту.

          Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку позивач придбавав послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, придбання цих послуг підтверджується податковими накладними, тому суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

          З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ „Алмамет Україна” податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29681,5 грн.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Позивачем заявлені вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того правовим наслідком скасування правового акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення-рішення, є втрата чинності таким правовим актом з часу набрання законної сили відповідного рішення суду. Оскільки судом встановлено, що у податкового органу на час прийняття рішень не було підстав для нарахування позивачу податкових зобов’язань, які були предметом даного спору, суд вважає, що оскаржувані рішення повинні бути визнані протиправними. В такому разі податкові повідомлення-рішення втрачають чинність з часу їх прийняття.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001052342/0, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя 06.08.2009 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 101818,3 грн., в тому числі, за основним платежем – 74203 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 27615,3 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001062342/0, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя 06.08.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 89044,5 грн., в тому числі, за основним платежем – 59363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 29681,5 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмамет Україна” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 19 січня 2010 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.