Постанова № 7567407, 13.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2010 р.                                                             справа № 2а-7140/09/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,

час прийняття постанови: 11.35 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого – судді          Могильницького М.С.,

суддів –                              Шальєвої В.А., Христофорова А.Б.,

при секретарі -           Фенделєвій В.Є.,

за участю:

представника позивача – Подобєдова Л.І.,

представника відповідача – Нікітіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанов Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-1 на суму 324983.60 грн. та від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-2 на суму 5608 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанов Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-1 на суму 324983.60 грн. та від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-2 на суму 5608 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною інспекцією з енергозбереження в особі Територіального управління по Донецькій області була проведена перевірка стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт від 25.03.2009 року № 15-6/89-06/М, яким встановлено порушення позивачем вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з енергозбереження: перевитрати електричної енергії внаслідок понаднормативних втрат питної води при її транспортуванні. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані постанови, з якими позивач не погоджується з огляду на наступне.

У порушення вимог п. 12 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000р. № 64, акт перевірки не було підписано ані посадовою особою (працівником) відповідача, ані керівником КП «Компанія «Вода Донбасу», у зв’язку з чим, позивач вважає, що акт не може встановлювати наявність порушень законодавства з енергозбереження.

Крім того, позивач зазначає, що згідно розділу 7 акту перевірки, позивачем у 2008 році ні за одним видом господарської діяльності (водопостачання та водовідведення) не перевищено встановлені норми витрат електроенергії.

Статтею 11 Закону України «Про енергозбереження» передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, в тому числі введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо встановлених стандартами. У розділі 8 акту перевірки зазначено, що позивачем перевищено норми втрат питної води при її транспортуванні. Однак, як зазначає позивач, з аналізу норм Закону України «Про енергозбереження», Положення про Державну інспекцію з енергозбереження та Інструкції, інспекція здійснює контроль за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів, у зв’язку з чим в неї відсутні повноваження на застосування санкцій за понаднормативні втрати питної води.

Тому просить суд скасувати постанови Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-1 на суму 324983.60 грн. та від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-2 на суму 5608 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування чого зазначив, що перевірка КП «Компанія «Вода Донбасу» проводилась згідно «Порядку проведення перевірок ефективності використання ПЕР на підприємствах, установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання», акт перевірки оформлений належним чином з відповідними підписами інспекторів. Під час перевірка, на підставі наданих документів, встановлено факт нераціонального використання електричної енергії: внаслідок понаднормативних втрат питної води при її транспортуванні. На підставі постанови КМУ № 699 від 02.09.1993 року та п. 15 Порядку тер управлінням було прийнято рішення щодо застосування до підприємства підвищеної плати.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р /а.с. 24, 15-23/.

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України, є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039, та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області є територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. № 1039.

25 березня 2009 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було здійснено планову перевірку Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» щодо стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт № 15-6/89-06/М.

У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі за текстом - Волноваське ВУВКГ) є структурним підрозділом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» без права юридичної особи.

Згідно висновків вказаного вище акту за результатами перевірки встановлено, що мережі водопостачання знаходяться в незадовільному стані, внаслідок чого перевищена норма втрат питної води при її транспортуванні, що веде до перевитрат електроенергії /зворотній бік а.с. 10/.

До зазначеного акту комплексної перевірки було складено припис від 25.03.2009 року № 15-6/89-06/М /зворотній бік а.с. 10/.

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000р., зареєстрованим у Мін’юсті України 25 вересня 2000 року за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.

У відповідності до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/89-06/М від 25.03.2009 року він не підписаний жодною із сторін: ані перевіряючими (державними інспекторами з енергозбереження), ані керівниками КП «Компанія «Вода Донбасу», МРВУ, Волноваського ВУВКГ. Відповідний акт відмови від підписання керівником підприємства акту перевірки не складено.

Таким чином, зазначені обставини свідчить про порушення з боку посадової особи суб’єкта владних повноважень (відповідача) законодавчо передбаченого порядку проведення перевірки.

Відповідно до п. 15 вищевказаного Порядку рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

17 квітня 2009 року на підставі акту перевірки та у відповідності до Законів України «Про енергозбереження», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039, начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було винесено постанови за №№ 15-6/103-КП06/М-1 та 15-6/103-КП06/М-2 про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у розмірі 324983.60 грн. та 5608.00 грн. відповідно /а.с.11-12/.

Згідно з цими постановами до позивача застосовані економічні санкції за перевитрати електричної енергії внаслідок понаднормативних втрат питної води при її транспортуванні та внаслідок низького коефіцієнта потужності. Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», Наказ Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за № 93/6381.

Розрахунок суми економічних санкцій проведено за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженою Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138.

Суд вважає оскаржувані постанови від 17.04.2009 про застосування економічних санкцій протиправними з наступних підстав.

У відповідності до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Підпунктами «е», «є» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» встановлено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

У пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (далі за текстом – Постанова № 935) наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 за № 878/7166 (далі за текстом – Основні положення) основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N 11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік. У відповідності до цих норм комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008р., серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання /а.с. 40/.

          Аналізуючи приведені вище норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що вони стосуються виключно порядку нормування використання паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх нераціональне використання (у тому числі, понад встановлені нормативи), види та перелік яких визначається нормами спеціального законодавства. Разом із тим, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про застосування до комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» економічних санкцій, виходив з того, що Волноваським ВУВКГ допущено перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води. При цьому, розрахунок перевитрат електроенергії відповідач здійснив на підставі Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженої Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 № 138. Тобто, відповідач, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії по підприємству, враховував та фактично надавав оцінку нормативам витрачання питної води по Волноваському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним.

Згідно зі статтею 30 цього Кодексу платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» з метою стимулювання раціонального використання та охорони водних об'єктів з підприємств питного водопостачання справляється збір за спеціальне водокористування.

Розмір збору за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання визначається на основі нормативів збору виходячи з фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів забору води.

Збір за використання води для задоволення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових потреб населення, а також потреб зовнішнього упорядкування територій міст та інших населених пунктів з підприємств питного водопостачання не справляється.

За понадлімітний забір води збір справляється у п'ятикратному розмірі.

Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє підприємства питного водопостачання від сплати збору за скидання ними забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Обсяг використаної підприємством питного водопостачання води визначається за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів обсяг використаної води, як виняток, визначається за технологічними даними (тривалість роботи споруд, пристроїв, обсяг надання послуг споживачам з водокористування, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо).

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, справляється з підприємств питного водопостачання

Галузевими технологічними нормативами використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.12.2004р. за № 1557/10156 (далі за текстом – Галузеві нормативи) установлені Галузеві технологічні нормативи використання питної води підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Галузеві ТНВПВ ВКГ) та порядок розрахунку Поточних індивідуальних ТНВПВ (далі - Поточні ІТНВПВ) для конкретних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (далі - підприємств ВКГ) (п. 1.1 Галузевих нормативів).

Згідно із п. 1.3 Галузевих нормативів поточний ІТНВПВ для підприємства ВКГ - сумарний обсяг поточних ІТНВПВ у водопровідному та каналізаційному господарствах даного підприємства ВКГ у кубічних метрах на рік, віднесений на планову подачу води у населений пункт у тисячах кубічних метрів на рік.

Позивачем були розроблені Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, які затверджені 08.02.2007 року на строк до 31.12.2011 року, які були узгоджені із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області та Донецьким регіональним управлінням водних ресурсів.

Позивач не заперечує факт перевищення вказаних вище нормативів, що є підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст. 31 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, у даному випадку в відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, пов’язаних із понаднормативними втратами питної води, яки відповідач ставить у залежність із перевитратами електричної енергії. Відповідач у акті перевірки та під час судового розгляду справи не довів, що позивачем було порушено будь-які вимоги законодавства при визначенні загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік, у тому числі й вимоги Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;          

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена законна підстава прийняття спірних постанов про застосування економічних санкцій, у зв’язку із чим суд визнає їх недійсними.

Судові витрати у даному випадку розподіляються згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанов Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-1 на суму 324983.60 грн. та від 17.04.2009 року № 15-6/103-КП06/М-2 на суму 5608 грн. – задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17 квітня 2009 року № 15-6/103-КП06/М-1 про застосування економічних санкцій у розмірі 324983.60 грн.

Визнати недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 17 квітня 2009 року № 15-6/103-КП06/М-2 про застосування економічних санкцій у розмірі 5608 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 00191678, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 січня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 січня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Головуючий-суддя                                                   М.С.Могильницький

Судді В.А.Шальєва

А.Б.Христофоров