Постанова № 75671925, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко

24 липня 2018 р.Справа № 816/918/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судових засідань - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

Встановила:

21.03.2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (подалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавський області), викладену у листі від 13.03.2018 року № 2323/0/26-18, щодо розгляду його звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9964 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (подалі - Дозвіл) та зобов'язати відповідача надати йому означений дозвіл.

Позивач зазначає, що замість виконання вимог та положень Земельного кодексу України (подалі - ЗК України), які регламентують порядок надання земельних ділянок у власність, попри наявність його письмової заяви та необхідного пакету документів, відповідач протиправно надав йому письмові рекомендації з приводу того, що саме йому треба врахувати при поданні заяви.

Одночасно, у порядку ч. 1 ст. 382 КАС України позивач просить установити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що позиція ГУ Держгеокадастру у Полтавський області є законною та такою, що відповідає вимогам обов'язкової для виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, оскільки земельна ділянка, площею 1,9964 га, для ведення особистого селянського господарства, котра розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавської області відсутня у переліку земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління http://poltavska.land.gov.ua. Лист від 13.03.2018 року № 2323/0/26-18 не позбавляє зацікавлену особу права повторно звернутися до ГУ Держгеокадастру у Полтавський області у порядку, встановленому законодавством.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року (рішення виготовлено 13.04.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, викладене в листі від 13.03.2018 року № 2323/0/26-18.

Відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_3 від 20.02.2018 року про надання Дозволу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_3 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що оскільки за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_3 від 20.02.2018 року формування відповідачем у порядку та строки передбачені ЗК України інших рішень, крім рішень про відмову чи погодження, не передбачено, суд розцінює рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладене в листі від 13.03.2018 року за № 2323/0/26-18, як відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судом також зазначено, що затверджена постановою № 413 «Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що «для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів».

Суд погодився із твердженнями відповідача, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, разом з тим, зазначає, що постанова від 07.06.2017 року № 413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Крім того судом зазначено, що відповідно до вимог ст. 6 ЗК України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Всупереч вимогам положень ст. 77 КАС України, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача рішення.

Оскільки в спірному випадку позивач заявив вимогу про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної в листі від 13.03.2018 року за № 2323/0/26-18, щодо розгляду його звернення у наданні Дозволу, разом з тим, оскаржувані дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, а правові наслідки для позивача створює саме протиправна відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлена листом від

13.03.2018 року за № 2323/0/26-18, суд визнав за доцільне з метою належного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі його позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеного в листі від 13.03.2018 року за № 2323/0/26-18.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати йому Дозвіл є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Суд не знайшов підстав для застосування форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Позивачем ОСОБА_3 судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволені вимог ОСОБА_3

Скаржник зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року N 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (Стратегія).

У розділі «Система організації процесу виконання Стратегії» передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема, формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції), за певною формулою, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Земельна ділянка, площею 1,9964 га, для ведення особистого селянського господарства, котра розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавської області відсутня у переліку земельних ділянок оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління http://poltavska.land.gov.ua. Лист від 13.03.2018 року № 2323/0/26-18 не позбавляє зацікавлену особу права повторно звернутися до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в порядку, встановленому законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, просить залишити судове рішення без змін, зазначаючи про те, що у випадку суперечності норм підзаконного акту, яким є постанова Кабінету Міністрів України, нормам закону (ЗК України), слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів частково не погоджується із висновком суду, з наступних підстав.

Судом установлено, що 20.02.2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про надання йому Дозволу, додавши до звернення: графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт), копію посвідчення інваліда війни II групи (а.с. 14, 11-13, 15).

Листом від 13.03.2018 року за вих. № 2323/0/26-18 відповідач повідомив позивача про те, що його заяву розглянуто, а також про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області. Відповідач також зазначив, що про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління http://poltavska.land.gov.ua. (а.с. 16).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни &?н; &?о; набувають права власності &?у; &?ь; земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами &?б; &? ; здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. З ст. 116 ЗК України).

Норма безоплатної передачі земельних ділянок громадянам установлена ст. 121 ЗК України, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для &?л; &?р; ведення особистого селянського господарства ≶ &gb; у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.

Колегія суддів зазначає, що підстави відмови у наданні позивачу Дозволу, що наведені у листі відповідача 13.03.2018 року за вих. № 2323/0/26-18, законом не передбачені, а отже є незаконними.

Колегія суддів зазначає, що у ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 року у справі № 806/2208/17, - рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Також, Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру &?в; &?и; прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В своїй апеляційній скарзі відповідача каже, що відсутність порушеного права позивача оскаржуваним листом, оскільки не позбавляє його права на повторне звернення до відповідача.

Колегія суддів, зауважує на тому, що відповідно до вимог п. 1 ч.2 ст.2 КАС України, суб'єкт владних повноважень - відповідач повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Викладені вище норми Земельного кодексу України визначають спосіб дії відповідача під час вирішення питання за заявою позивача.

Проте, колегія суддів, вважає що дані приписи закону України виконані не були, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. '

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 серпня 2018 року.