Постанова № 75671916, 31.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1024/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року, (суддя Прилипчук О. А., повний текст складено 10.05.2018 р.) по справі № 818/1024/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

третя особа Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправною вимогу ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2441-17 від 02.03.2018 р.;

-скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки ГУ ДФС у Сумській області № Ф-2441-17 від 02.03.2018 р..

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 р. задоволено позов.

Скасовано вимогу ГУ ДФС у Сумській області №Ф2441-17 від 02.03.2018 р.

ГУДФС у Сумській обл. (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування посилається на те, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах (догляд за дитиною інвалідом), тому не підпадає під категорію осіб, які звільнені від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, 1960 р. н., є пенсіонером з 16.01.2010 року, отримує пенсію за віком на пільгових умовах (догляд за дитиною інвалідом), з 22.02.2002 р. зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджуються довідкою та свідоцтвом про реєстрацію. (а. с. 13, 22)

ФО-П ОСОБА_1 з 01.01.2012 року здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування (1 група - 9 %), має заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 8658,69 грн.

02.03.2018 р. головним управлінням ДФС у Сумській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2441-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 8658,69 грн. (а.с. 14).

Позивач, не погоджуючись з вимогою податкового органу, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є протиправним, оскільки позивач, як пенсіонер за віком звільняється від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( далі - Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) ( у редакції , що діяла на час призначення пенсії) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Слід зазначити, що право жінок на пенсію за віком, що передбачене ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV пов'язується, зокрема з досягненням 55 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, передбаченого законом, вийшла на пенсію в 49 років, не є інвалідом, не отримує пенсію на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, колегія суддів зазначає, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пільгову пенсію по догляду за дитиною інвалідом і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Таким чином, на позивача не поширюється дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, у зв'язку з чим ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати єдиний внесок.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при складанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2441-17 від 02.03.2018 р. ГУ ДФС у Сумській області діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 805/2195/17-а є помилковим, оскільки зазначені в ній обставини справи є відмінними від обставин по даній справі.

Так, по справі № 805/2195/17-а надана оцінка обставинам, де особа отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за наявності відповідного трудового стажу та за умови праці у відповідних умовах праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган в ході судового розгляду справи довів правомірність прийнятого ним рішення, доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Із врахуванням вищевикладеного, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 р. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 818/1024/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 03.08.2018 року