Постанова № 75670052, 12.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 рокусправа № 808/3411/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумак С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 р. (суддя Стрельнікова Н.В.) по справі за позовом Приватного підприємства "Вєномєт Метал" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВЄНОМЄТ МЕТАЛ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002414 від 19.04.2016 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 00002414 від 19 квітня 2016 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1О.) підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. З урахуванням приписів ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 19.02.2016 року по 25.02.2016 року на підставі направлення від 19.02.2016 року №48, наказу №62 від 19.02.2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «ВЄНОМЄТ МЕТАЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Глобал ОСОБА_2» та ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», що відображені у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 р. За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 03.03.2016 року № 13/22-03/30958428, відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст .198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 535 630 грн.

На підставі Акту перевірки від 03.03.2016 року № 13/22-03/30958428, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242201 від 19.04.2016 року, яким донараховано підприємству податок на додану вартість у сумі 535 630 грн. та фінансових санкцій у розмірі 50% від суми донарахованого податку - 267 815 грн.

Директором підприємства було надано скаргу №24/08-3 від 24.05.2016 року до ГУ ДФС у Запорізькій області на прийняте за актом перевірки податкове-повідомлення-рішення. В доповнення до скарги до ГУ ДФС у Запорізькій області було надано Лист №10/06-1 від 01.06.2016 року у якому зазначено, що у підприємства на складі наявний вимірювальний інструмент, який було придбано у ТОВ «Глобал ОСОБА_2» та ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», але зазначений факт не знайшов відображення у акті перевірки від 03.03.2013 року.

В період з 04.07.2016 року по 05.07.2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі повідомлення від 04.07.2016 року №15/10/08-30-14, наказу №226 від 04.07.2016 року, згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням Листа ГУ ДФС у Запорізькій області №1981/10/08-01-10-01-11 від 14.06.2016 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «ВЄНОМЄТ МЕТАЛ» з питань, які не були досліджені під час проведення позапланової перевірки, яка проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Глобал ОСОБА_2» та ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», що відображені у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 р.

За результатом проведеної перевірки складено Акт від 06.07.2016 року №41/14/30958428, відповідно до висновків якого зазначено, що проведеною невиїзною перевіркою з урахуванням наданих додаткових документів, повністю підтверджено порушення, встановлені актом позапланової перевірки №13/22-01/30958428, а саме: пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст .198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України перевіряємим підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2015 року на суму 535 630 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі

Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем і ТОВ «Глобал ОСОБА_2» укладено договір поставки № 27/05-1, предметом якого є постачання вимірювального інструмента.

На виконання умов договору постачальним надано видаткові накладні: № 17 від 26.06.2015 року; № 18 від 26.06.2015 року; № 19 від 26.06.2015 року; № 20 від 26.06.2015 року; № 21 від 26.06.2015 року на суму; № 22 від 26.06.2015 року; № 23 від 26.06.2015 року; № 24 від 26.06.2015 року на загальну суму 3 042 180 грн .

Також ТОВ "Глобал ОСОБА_2" виписало 26.06.201 року в адресу ПП «Вєномєт Метал» податкові та видаткові накладні на поставку вимірювального інструменту на загальну суму 3 042 180 грн., у тому числі ПДВ 507 030 грн. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 507030 грн.

Товариством здійснено розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Глобал ОСОБА_2» відповідно до платіжного доручення №246 від 24.06.2015 року на суму 300 000 грн. та шляхом передачі векселів: АА 2343777 від 02.12.2015 року на суму 800 000 грн.; АА 2343778 від 02.12.2015року на суму 800 000 грн.; АА 2343779 від 03.12.2015 року на суму 800 000 грн.; АА 2343780 від 04.12.2015 року на суму 738 392 грн. 50 коп.

Транспортування здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної №26/1 від 26.06.2015 року.

Також у перевіряємому періоді позивачем одержано вимірювальний інструмент за договором поставки № 25/06-2 від 25.06.2015 року, укладеним між позивачем і ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», ПП «ВЄНОМЄТ МЕТАЛ».

На виконання умов договору постачальним виписано видаткову накладну №42 від 26.06.2015 року на суму 171 600 грн. ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» передано вескель від 07.12.2015 на суму 171 600 грн.

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної № 26/5 від 26.06.2015 року.

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі стосовно податкової інформації щодо контрагентів ПП “ВЄНОМЄТ МЕТАЛ”, зокрема, як то не знаходження за податковою адресою, подання звітності, відсутність інформації про основні засоби, тощо, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі придбані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, довіреностями, підтверджено оприбуткування товару позивачем. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними.

Доводи апелянта стосовно кримінального провадження №32014100110000174 від 25.07.2015 р., порушеного за ч. 3 ст. 209 та ч. 2, ч. 1 ст. 205 КК України відносно групи осіб, які діючи умисно, з метою прикриття своєї незаконної діяльності по складанню фіктивних документів із недостовірними даними, що дозволяють підприємствам-контрагентам зменшити суму обов'язкових податкових платежів, використовуючи підставних та матеріально залежних осіб, створили ряд юридичних осіб, серед яких є і ТОВ «Глобал ОСОБА_2 груп», колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції ухвалами суду від 26.04.2017 року, 20.06.2017 року зі Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС витребувано інформацію щодо стану розслідування кримінального провадження №32014100110000174, внесеного до ЄРДР 25.07.2015 року. Проте, жодної інформації про стан розслідування кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 р. по справі № 808/3411/16 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко