Рішення № 75669791, 03.08.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2018 р. Cправа № 902/400/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В", м. Вінниця

до: Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод", смт Турбів, Липовецький район, Вінницька область

про стягнення 314 876 грн 65 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишена Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-145 від 08.06.2018 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення 314 876 грн 65 коп. заборгованості за договором підряду № 32 від 11.07.2016 р.

Ухвалою суду від 20.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/400/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.08.2018 р.

02.08.2018 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача б/н від 02.08.2018 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із зайнятістю повноважного представника в судовому засіданні у іншій справі.

03.08.2018 р. представником позивача до суду подано клопотання б/н від 03.08.2018 р. в якому останній просить врахувати при прийнятті рішення суму проведення відповідачем часткових розрахунків згідно позову в суму 175 950 грн 01 коп. Крім того вказаним клопотанням позивачем додано до матеріалів справи докази проведення часткових проплат відповідачем, а саме 17.07.2018 р., 19.07.2018 р. та 02.08.2018 р.

В судове засідання 03.08.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу засновника відповідача.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2251300159052.

При цьому статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Надавши в судовому засіданні оцінку клопотанню відповідача б/н від 02.08.2018р. про відкладення розгляду справи, яке 02.08.2018 р. надійшло на електронну адресу суду по справі № 902/400/18, суд дійшов наступних висновків стосовно останнього.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 02.08.2018 р., складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказане клопотання відповідача не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що клопотання відповідачем надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним, останнє не підлягає розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем 11.07.2016 р. договору підряду № 32 на виконання якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" виконано роботи на протязі 2016-2017 років на загальну суму 1 999 950 грн 00 коп. за які Приватне акціонерне товариство "Турбівський каоліновий завод" розрахувалось частково на суму 1 754 000 грн 00 коп.

У зв'язку із простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача 314 876 грн 65 коп., з яких 245 950 грн 01 коп. боргу, 39 459 грн 81 коп. пені, 23 119 грн 30 коп. інфляційних втрат, 6 347 грн 53 коп. 3 % річних.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.07.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Укрекскавація" правонаступником прав та обов’язків якого у зв’язку з перетворенням є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В", що стверджується Статутом та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Підрядник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Турбівський каоліновий завод" (Замовник) укладено договір підряду № 32 (Договір) відповідно до п.1.1. якого підрядник зобов’язується за завданням замовника виконати розкривні роботи на кар’єрі Пляховської ділянки первинних каолінів.

Згідно із п. 3.1. Договору розрахунки за даним Договором здійснюються замовником за фактично виконанні роботи кожні два тижні у безготівковій формі на банківські реквізити підрядника, визначені в Договорі, протягом 3 днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.

У п. 4.1. Договору сторонами погоджено, здача-приймання виконаних робіт оформляється актами виконаних робіт та довідками Б-3, підписаними уповноваженим представниками сторін.

Догові вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання (п. 9.1. Договору).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов укладеного Договору виконано підрядні роботи на загальну суму 1 999 950 грн 00 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписанні та скріплені печатками сторін акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про їх вартість.

Відповідач в свою чергу свої договірні зобов’язання виконав частково, сплативши у період з 18.08.2017 р. по 26.06.2018 р. за виконанні роботи суму коштів в розмірі 1 754 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт перед позивачем в сумі 245 950 грн 00 коп.

01.01.2018 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.15 по 31.12.17, згідно якого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 245 950 грн 01 коп.

Також згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок слідує, що у період з 17.07.2018 р. – 02.08.2018 р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості 175 950 грн 01 коп., з яких 45 950 грн 01 коп. сплачено 17.07.2018 р., 100 000 грн 00 коп. – 19.07.2018 р. та 30 000 грн 00 коп. – 02.08.2018 р.

Решту виконаних робіт відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не надано.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, провадження у даній справі № 902/400/18 за вказаним позовом було відкрито 20.07.2018 р.

Разом з тим, як свідчить надані позивачем банківські виписки відповідачем у період з 17.07.2018 р. – 19.07.2018 р. в рахунок погашення заборгованості за Договором сплачено 145 950 грн 01 коп., з яких 45 950 грн 01 коп. сплачено 17.07.2018 р. та 100 000 грн 00 коп. – 19.07.2018 р.

Крім того, 30 000 грн 00 коп. відповідачем погашено після відкриття провадження у даній справі (02.08.2018 р.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням зазначено, провадження у справі в частинні стягнення 30 000 грн 00 коп. боргу підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог позивача.

Разом з тим в частині заявленої позивачем до стягнення суми боргу в розмірі 145 950 грн 01 коп. права і охоронювані законом інтереси останнього відповідачем не були порушені, що вказує на безпідставність заявлення позовних вимог в цій частині, оскільки сума основного боргу вже була погашена відповідачем на момент відкриття провадження у даній справі.

Крім того, позивачем заявлено безпідставно до стягнення з відповідача в межах даної справи 00 грн 01 коп. боргу за попередні правовідносини з відповідачем, які не є предметом розгляду даної справи.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 145 950 грн 01 коп. основного боргу слід відмовити.

З огляду на вказані обставини, до стягнення з відповідача на користь позивача як обґрунтований підлягає борг в сумі 69 999 грн 99 коп.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 459 грн 81 коп. пені за період з 23.12.2017 р. по 26.06.2018 р., 23 119 грн 30 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2017 р. по квітень 2018 р. та 6 347 грн 53 коп. 3 % річних за період з 18.08.2017р. по 26.06.2018 р. нараховані на суму заборгованості 245 950 грн 01 коп., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 6.3 Договору сторонами погоджено, що за прострочення терміну здійснення розрахунку , понад термін визначений цим договором, замовник сплачує підряднику пеню в подвійному розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, розрахунок останніх містить помилку, а саме позивачем за основу при їх обрахунку взято заборгованість 245 950 грн 01 коп., тоді як правомірною у вказаний період є сума – 245 950 грн 00 коп.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 3 % річних у визначених позивачем періодах виходячи із суми заборгованості відповідача 245 950 грн 00 коп., судом отримано 3 % річних в сумі 6 327 грн 32 коп., яка є меншою ніж та, що заявлена позивачем до стягнення (6 347 грн 53 коп.) та є правомірною, такою, що підлягає до стягнення з відповідача, тоді як решта заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 20 грн 21 коп. є заявлені безпідставно та задоволенню судом не підлягають.

При перевірці обрахунку інфляційних втрат у вказаний позивачем період судом отримано їх в розмірі 24 078 грн 09 коп., який є більшим ніж той, що заявлений позивачем у даний період (23 119 грн 30 коп.), однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають останні у заявленому позивачем розмірі.

Щодо заявлених до стягнення 39 459 грн 81 коп. пені судом, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, встановлено, що позивачем при її обрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені за межами визначеного вказаною нормою 6-ти місячного строку.

Зокрема, останнім заявлено пеню за період з 23.12.2017 р. по 26.06.2018 р., тоді як з урахуванням виконання робіт та виникнення зобов’язання відповідача по їх оплаті останній вправі був здійснювати її нарахування у період з березня 2017 р. по липень 2017 р.

Разом з тим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. При цьому у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15).

Тобто нормотворцем наділено сторін певною свободою у визначені умов договору стосовно строку на протязі якого може бути здійснено нарахування штрафних санкцій. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Разом з тим його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язань за договором, в зв'язку з чим при її обрахунку слід виходи із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно обмеження строку її нарахування.

З огляду на вказане, заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 39 459 грн 81 коп. пені задоволенню судом не підлягає, як така, що заявлена з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в частині вимог про стягнення боргу, пені, 3 % річних та закриття провадження в частині вимог про стягнення боргу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням на нього судового збору в частині вимоги в якій відмовлено позову у зв'язку із сплатою частини суми боргу до відкриття провадження у справі.

03.08.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод", вул.Миру, 77, смт Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 21513 (ідентифікаційний код - 05474145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В", вул.Айвазовського, 26, м. Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 33088925) – 69 999 грн 99 коп. – боргу, 23 119 грн 30 коп. - інфляційних втрат, 6 327 грн 32 коп. - 3 % річних та 3 680 грн 95 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 145 950 грн 01 коп. боргу, 39 959 грн 81 коп. пені та 20 грн 21 коп. – 3 % річних відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн 00 коп. закрити у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині вимог.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 серпня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Айвазовського, 26, м. Вінниця, 21022.

3 - відповідачу - вул. Миру, 77, смт Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513.