Рішення № 75669040, 03.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2558/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1О.) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23.03.2018 №31 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком пов'язаним з проходженням військової служби у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності на підставі пп.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Позов мотивовано тим, що рішення Міністерства оборони України є неправомірним, оскільки не відповідає вимогам п.6 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Позивач зазначає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає в тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержавного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. При цьому також вказує, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 19.05.2017 №1479 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання ним поранення і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що приймаючи до уваги п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу позивач немає, бо інвалідність йому встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. Крім того, позивачем не додано документи що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2017 у справі №750/7847/17, яка набрала законної сили, встановлено, що позивач з 23.06.1990 по 29.06.1992 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил, що підтверджується копіями довідок Чернігівського міського військового комісаріату від 23.12.2015 №393 та Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 22.12.2015 №4/1218.

У 02.09.1991 позивач отримав травму щелепи, внаслідок чого перебував на лікуванні в госпіталі в/ч 63768 м. Кутаїсі з 02.09.1991 по 02.10.1991, що підтверджується копією довідки Філіалу центрального архіву Ордену червоної зірки від 16.04.2014 №19/23497.

Згідно із витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 19.05.2017 №1479 встановлено, що травма позивача одержана внаслідок нещасного випарку, пов'язана із проходженням військової служби.

Згідно довідки від 13.07.2017 серії АБВ №032612 позивачу встановлено III групу інвалідності безтерміново, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби.

20.07.2017 позивачем на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІII групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів.

Листом від 26.07.2017 №5/2564 військовий комісар Чернігівського обласного військового комісаріату повідомив позивача про той факт, що його заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Так, у відповідності до пп.6 п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві

Вказаною постановою суду визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату щодо не направлення до Міністерства оборони України заяви позивача, з доданими до неї документами, для розгляду питання призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат відповідно до п.13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №985 оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На виконання вказаної постанови суду, Чернігівський обласний військовий комісаріат направив заяву позивача до Міністерства оборони України, втім, на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, було прийнято рішення, оформлене протоколом від 23.03.2018 №31 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи у призначенні грошової допомоги відповідач зазначив, що приймаючи згідно п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу позивач немає, бо інвалідність йому встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. Крім того, позивачем не додано документи що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи, такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України від 20.12.1991 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону). Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". А згідно з п.4 ч.2 ст.16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Оскільки позивач проходив саме строкову військову службу, на нього розповсюджуються положення п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно яких, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підпунктом б п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

В свою чергу, ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, виходячи з буквального тлумачення ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № К/9901/1670/18).

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі – Порядок №975).

Пунктом 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 13.07.2017 (дата встановлення інвалідності).

Наведене знаходить своє відображення і у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135а15.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Тобто, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. В свою чергу, у разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

Суд вважає за необхідне вказати на помилковість міркувань відповідача щодо не надання ОСОБА_1 документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва).

В даному випадку слід врахувати положення абз.24 п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, відповідно до п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, рішення, оформлене протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 19.05.2017 №1479, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, є достатнім підтвердженням правомірності вимог позивача.

Тобто такі посилання відповідача у своєму відзиві та в оскаржуваному рішенні є протиправними, а тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23.03.2018 №31 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби належить скасувати.

В свою чергу, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком пов'язаним з проходженням військової служби у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності на підставі пп.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

На думку суду, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. При розгляді адміністративної справи за позовом про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідачем по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби.

До наведеного висновку суд дійшов, оскільки прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов’язати відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки – завершені.

Суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з проходженням ним військової служби та прийняти відповідне рішення з урахування висновків, що викладені у даному рішенні суду.

Відповідно, позов належить задовольнити часткового.

В свою чергу, клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи – Чернігівського обласного військового комісаріату, задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питання щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги, що належить до повноважень Чернігівського обласного військового комісаріату, є передчасним.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 704,80 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський,6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23.03.2018 №31 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з проходженням ним військової служби та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський,6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, код НОМЕР_1) 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк