Рішення № 75668876, 02.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року справа № 823/2243/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Сбербанк» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось акціонерне товариство «Сбербанк» (далі – позивач) з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі – відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі – відповідач 2), відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі – відповідач 3), в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про завершення виконавчого провадження ВП №31620669 від 29.05.2015.

В обґрунтування вимог зазначено, що виконавче провадження №31620669 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 01.03.2012 №557 було закінчено на підставі рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 яким визнано вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Однак позивачем зазначено, що вказане рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 станом на 29.05.2015 не вважалось таким, що набрало законної сили та в подальшому було скасовано, тому в державного виконавця не було правових підстав для винесення оскаржуваної постанови про завершення виконавчого провадження ВП №31620669 від 29.05.2015. Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то представник позивача зазначив, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 13.06.2018, після її направлення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в адресу позивача супровідним листом від 07.06.2018 №2.1-33/6425, а інших доказів направлення вказаної постанови та її отримання позивачем раніше – матеріали справи не містять.

Позивач просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідачі позов не визнали, надали до суду письмові відзиви на позив та зазначили, що оскаржувану постанову було направлено на адресу позивача 09.06.2015, що підтверджується реєстром поштових відправлень та враховуючи те, що конверт не був повернутий назад до органу ДВС, тому на думку відповідача позивачу ще у 2015 році було відомо про існування оскаржуваної постанови про завершення виконавчого провадження ВП №31620669 від 29.05.2015. Відповідачі в судове засідання не прибули, просили здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання виконавчого напису нотаріуса від 01.03.2012 №557 державним виконавцем 12.03.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31620669.

В подальшому, постановою державного виконавця від 29.05.2015 виконавче провадження №31620669 було закінчено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 визнано вказаний виконавчий напис нотаріуса від 01.03.2012 №557 таким, що не підлягає виконанню повністю.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), чинного станом на час винесення оскаржуваної постанови.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Із матеріалів справи судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 визнано виконавчий напис нотаріуса від 01.03.2012 №557 таким, що не підлягає виконанню.

Однак, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 апеляційну скаргу ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на вказане рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 прийнято до провадження.

Відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на 15.09.2014), рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на 15.09.2014) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 по справі №910/14880/14 станом на 29.05.2015 вважалось таким, що не набрало законної сили та матеріали справи не містять завіреної належним чином копії вказаного рішення суду першої інстанції із відміткою про набрання ним законної сили, у зв’язку з чим у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржувану постанову було направлено на адресу позивача 09.06.2015, що підтверджується реєстром поштових відправлень та враховуючи те, що конверт не був повернутий назад до органу ДВС – не приймається судом до уваги, оскільки із наданої представником відповідачів копії реєстру поштових відправлень не можливо встановити, чи дійсно 09.06.2015 на адресу позивача надсилалась саме постанова про завершення виконавчого провадження ВП №31620669 від 29.05.2015, а не якийсь інший документ, однак матеріалами адміністративної справи підтверджено, що позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови 13.06.2018, після її направлення відповідачем в адресу позивача супровідним листом від 07.06.2018 №2.1-33/6425.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про завершення виконавчого провадження ВП №31620669 від 29.05.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь акціонерного товариства «Сбербанк» сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В.А. Гайдаш