Рішення № 75668735, 27.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року справа № 823/2108/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 18001, далі – позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.03.2018 №21081-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019 про опис майна в податкову заставу;

- стягнути з відповідача на користь позивача 5000 моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем помилково винесено оскаржувані рішення, оскільки податкова вимога пред’явлена позивачу за ніби то наявний у нього податковий борг за зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, однак вказане нерухоме майно є спільною частковою власність, у зв’язку з чим не підпадає під об’єкт оподаткування. Крім того, згідно листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.04.2018 №18562/23-00-13-0714 станом на 26.04.2018 заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у позивача відсутня, тому на думку позивача оскаржувані рішення підлягають до скасування

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, надав до суду заперечення проти позову, що податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 №121650492, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1027 грн. 99 коп. дійсно було винесено без врахування обставин справи та було відкликано, що фактично має наслідком відкликання оскаржуваний рішень. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, то відповідач зазначив що наявність рішення про опис майна у податкову заставу не обмежує право позивача на виїзд за кордон, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області у зв’язку із наявністю у позивача грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1027 грн. 99 коп. прийнято податкову вимогу від 14.03.2018 №21081-17 та рішення від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019 про опис майна в податкову заставу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України – «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач є власником 1/3 частини квартири загальною площею 134,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 23.04.2018 №121650206).

Згідно пп. 266.4.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Отже, враховуючи те, що позивач є власником лише 1/3 частини квартири загальною площею 134,6 кв. м., тому відсутні правові підстави для визначення позивачу грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1027 грн. 99 коп. за вказаним об’єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази скасування (відкликання) Головним управлінням ДФС у Черкаській області податкової вимоги від 14.03.2018 №21081-17 та рішення від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019 про опис майна в податкову заставу, тому суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в цій частині та скасування вказаних рішень в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 5000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 25 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Також, відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2939-VI особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з’ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв’язку від винесення відповідачем податкової вимоги від 14.03.2018 №21081-17 та рішення від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019 про опис майна в податкову заставу і завданням позивачеві від цього моральної шкоди.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов’язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.03.2018 №21081-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань та рішення від 04.04.2018 №14732/23-00-17-02-019 про опис майна в податкову заставу на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1409 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 03.08.2018.