Рішення № 75668122, 25.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р. № 820/3595/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/3595/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області: № 00000141412 від 30.01.2018 та № 00000151412 від 30.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення–рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 79/20-40-14-12-11/225667 від 09.01.2018.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками ТОВ "Альта-Прім" за листопад, грудень 2015 року, ТОВ "Делфи Плюс" за листопад 2016 року, ТОВ "Топ Стрім Трейд" за грудень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 79/20-40-14-12-11/225667 від 09.01.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 411040,00 грн у зв’язку з документально оформленими операціями з ТОВ "Альта-Прім" за листопад, грудень 2015 року, ТОВ "Делфи Плюс" за листопад 2016 року, ТОВ "Топ Стрім Трейд" за грудень 2016 року, що призвело до завищення від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 258176,00 грн за грудень 2016 року та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 152864,00 грн. в тому числі за листопад 2016 року на суму 124168,00 грн, за грудень 2016 на суму 28696 грн.

Не погодившись з висновками даного акту, платник податків оскаржив його до Державної фіскальної служби України, пороте, рішенням вказаного органу № 12247/6/99-99-11-01-02.25 від 06.04.2018 скаргу залишено без задоволення.

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки № 79/20-40-14-12-11/225667 від 09.01.2018 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000151412 від 30.01.2018 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 258176,00 грн;

- № 00000141412 від 30.01.2018 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 152864,00 грн та нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 38216,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2015 року між ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (замовник) та ТОВ "Альта-Прім" (виконавець) укладено договір № 26/10-15, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки проектної документації, а замовник – прийняти роботу та оплатити її за ціною та в кількості згідно специфікацією.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами: специфікацією № 1, що є додатком до договору № 26/10-15 від 26.10.2015, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № АП-26/10-15, рахунком-фактурою № АП-626/10 від 26.10.2015, податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН № 170 від 30.12.2015.

29 жовтня 2015 року між ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (замовник) та ТОВ "Альта-Прім" (виконавець) укладено договір № 29/10-15, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки проектної документації, а замовник – прийняти роботу та оплатити її за ціною та в кількості згідно специфікацією.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано до суду наступні документи: специфікацію № 1, яка є додатком до договору № 29/10-15 від 29.10.2015, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № АП-29/10-15, рахунок-фактуру № АП-929/10 від 29.10.2015, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН № 62 від 21.12.2015.

02 листопада 2015 року між ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (замовник) та ТОВ "Альта-Прім" (виконавець) укладено договір № 2/11-15, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки проектної документації, а замовник – прийняти роботу та оплатити її за ціною та в кількості згідно специфікацією.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами: специфікацією № 1, що є додатком до договору № 2/11-15 від 02.11.2015, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № АП-2/11-15, рахунком-фактурою № АП-626/11 від 02.11.2015, податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН № 66 від 25.11.2015.

Оплата по вище вказаним договорам між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" та ТОВ "Альта-Прім" підтверджується копіями виписок по рахунку підприємства за наступні періоди: з 25.11.2015 по 25.11.2015, з 27.11.2015 по 27.11.2015, з 01.12.2015 по 01.12.2015, з 21.12.2015 по 21.12.2015, з 22.12.2015 по 22.12.2015, з 23.12.2015 по 23.12.2015.

29 листопада 2016 року між ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (замовник) та ТОВ "Стрім Трейд" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 18 У, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з механічної обробки деталей замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами: рахунком -фактурою № АС-0002569 від 29.11.2016, приймально-здавальними накладними від 29.11.2016, видатковою накладною № 30/11.16 від 30.11.2016, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № АС-0001520, видатковою накладною № АС-0000348 від 12.12.2016, товарно-транспортною накладною № ТН-0000348 від 12.12.2016, податковою накладною № 14 від 12.12.2016.

Також, судовим розглядом встановлено, що в грудні 2016 року ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" придбано у ТОВ "Стрім Трейд" металопластикові конструкції, що підтверджується наступними документами: рахунком-фактурою № АС-0002681 від 14.12.2016, видатковою накладною № АС-0000359 від 14.12.2016, податковою накладною № 29 від 14.12.2016, видатковою накладною № АС-0000375 від 16.12.2016, податковою накладною № 43 від 16.12.2016, прибутковою накладною № ТА-0001576 від 16.12.2016, видатковою накладною № АС-0000361 від 15.12.2016, податковою накладною № 36 від 15.12.2016, прибутковою накладною № ТА-0001575 від 15.12.2016,

Крім того, в листопаді 2016 року ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" придбано у ТОВ "Делфи Плюс" товари, що підтверджується вказаними документами: рахунком-фактурою № Дп-1186 від 17.11.2016, видатковою накладною № Дп-0000956 від 21.11.2016, товарно-транспортною накладною № ТН-0000956 від 21.11.2016, податковою накладною № 46 від 21.11.2016, випискою по рахунку позивача за період з 23.11.2016 по 23.11.2016.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу в акті перевірки № 79/20-40-14-12-11/225667 від 09.01.2018 на податкову інформацію інших контролюючих органів як на підставу відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, у вказаному акті перевірки міститься посилання на податкову інформації ГУ ДФС Харківській області № 14/20-40-22-09-12/39762219 від 11.02.2016 щодо ТОВ "Альта-Прім" та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1186/10-13-14-04/40711471 від 29.12.2016 щодо ТОВ "Делфи Плюс",відповідно до яких податковими органами зазначено про відсутність матеріально-технічних ресурсів у цих підприємств.

Суд зазначає, що контрагенти позивача не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така ж правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № К/800/36098/13 та від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.

Зокрема, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Щодо посилань відповідача, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ "Альта-Прім" та ТОВ "Делфи-Плюс" є учасниками проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205, 212 Кримінального кодексу України, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог , суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 79/20-40-14-12-11/225667 від 09.01.2018 судом встановлено, що по вказаним контрагентам позивача податковим органом зазначено лише номери кримінальних проваджень.

Будь-яких доказів того, що порушено кримінальні провадження по взаємовідносинах між позивачем та вищезазначеними підприємствами взагалі нічого не зазначено.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, ст.72-76 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним по вказаним контрагентам позивача.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд також зауважує, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у тому числі по ланцюгу постачання, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Альта-Прім", ТОВ "Делфи Плюс" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов’язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Альта-Прім", ТОВ "Делфи Плюс"

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Альта-Прім", ТОВ "Делфи Плюс", а тому, позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 00000141412 від 30.01.2018 та № 00000151412 від 30.01.2018 в частині, що стосуються визначення сум по вказаним контрагентам підлягають задоволенню.

Щодо визначення суми податкового зобов’язання та нарахування штрафної санкції по ТОВ "Топ Стрім Трейд" в податковому повідомленні-рішенні № 00000141412 від 30.01.2018, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що у відношенні службової особи вказаного підприємства винесено обвинувальний вирок Печерським районним судом м. Києва від 17.08.2017 по справі № 757/33900/17-к у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Вирок суду, який встановлює фіктивність господарської діяльності контрагента, не може бути не врахований, оскільки статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть у випадку формального підтвердження її первинними документами.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена у рішенні Верховного Суду України від 26.01.2016 №21 - 4781а15 "первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними".

А у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 12.01.2016 № 21-3706а15, вказано, що "статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

За викладених обставин, суд вважає, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, оформленими та підписаними повноважними особами ТОВ "Топ Стрім Трейд", які посвідчують факт постачання товарів, надання послуг є неналежними доказами, а тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по господарським операціям з вказаним підприємством є безпідставним. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 00000141412 від 30.01.2018 в частині збільшення податкового зобов'язання в сумі 28696,00 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 7174,00 грн є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (місцезнаходження - вул. Молочна, буд. 38, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код - 00225667) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000151412 від 30.01.2018 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 258176 (двісті п'ятдесят вісім тисяч сто сімдесят шість) грн 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000141412 від 30.01.2018 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в частині збільшення податкового зобов'язання в розмірі 124168 (сто двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн 00 коп. та штрафних санкцій в розмірі 31102 (тридцять одна тисяча сто дві) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (ідентифікаційний код - 00225667) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 6201 (шість тисяч двісті одна) грн 69 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01 серпня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко