Рішення № 75667375, 03.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 501/829/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м.Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій (бездіяльності) Міністерства оборони України щодо скасування призначеної ОСОБА_2 виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, скасування п.71 Протоколу №101 від 29.09.2017р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, зобов’язання Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_2 призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги позивача обґрунтовує тим, що з 29.10.1988р. він проходи службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. Наказом МОУ №01058 ОСОБА_2 звільнено в запас на підставі пункту «е» ст.59 Положення про проходження військової служби офіцерським складом у Збройних Силах України у зв’язку з переходом на роботу у цивільне міністерство, відомство. Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ОСОБА_3 було встановлено причино-наслідковий зв'язок між пораненням (контузія) та захворюванням пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії – так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Із зазначених причин позивач звернувся до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із отриманням поранення (контузії), проте відповідач відмовив у призначенні зазначеної виплати посилаючись на те, що зазначена допомога повинна призначатись органами МВС України. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача – Міністерства оборони України, відзив на позовну заяву був поданий 27.07.2018р., з порушенням строків надання відзиву та без доказів направлення зазначеного відзиву представникам сторін, тому судом відмовлено у залученні до матеріалів справи відзиву на позов Міністерства оборони України.

Представником МВС України 02.07.2018р. було подано до суду відзив на позов в якому представник зазначає, що висновок ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 05.10.2017р. №6817 щодо виплати одноразової грошової допомоги саме МВС України є хибним. Свою позицію представник третьої особи обґрунтовує посилаючись на Постанову КМУ №975 від 25.12.2013р «Про затвердження та умов призначення і виплати одноразової у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» згідно п.12 якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Також представником МВС України зазначено, що відповідно до вимог законодавства, а саме постанови КМУ від 17.07.1992р №393 у питаннях соціального захисту військовослужбовців прикордонних військ колишнього СРСР (включаючи прикордонні війська КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних сил України, питання соціального забезпечення яких належить до відання Міністерства оборони України. Враховуючи зазначене МВС України не має законних підстав для здійснення виплати позивачу та не є належним суб’єктом даних правовідносин.

Представником третьої особи – ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, 04.07.2018р. до суду були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до п.17 Порядку №975 від 25.12.2013р «Про затвердження та умов призначення і виплати одноразової у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а тому ОСОБА_2, будучи звільненим у 1997р. з органів внутрішніх справ України, з питанням призначення та виплати одноразової грошової допомоги повинен звернутись саме до органу, який здійснював розрахунок під час звільнення, тобто до відповідного органу внутрішніх справ України. Враховуючи наведене, дії ООВК та МОУ були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України, жодної бездіяльності, протиправних чи неправомірних дій допущено не було.

Позивачем через канцелярію суду 27.07.2018р. надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача та представником третьої особи ОСОБА_1 обласного військового комісаріату також 27.07.2018р. через канцелярію суду наданні клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи відсутність потреби щодо заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_2 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан у період з 29.10.1986р. по 14.09.1988р., про що міститься запис у військовому квитку ГЛ №157223 (а.с.18).

Наказом Міністерства оборони України №01058 від 31.01.1993р. ОСОБА_2М звільнено в запас за пунктом «Е» (з/б а.с.18).

В подальшому, наказом Міністерства оборони України №01058 від 30.07.1999р. ОСОБА_2 присвоєно звання майора (з/б а.с.18).

Витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2321 від 26.09.2013р. було встановлено причино-наслідковий зв'язок між пораненням (контузія) та захворюванням пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії – «так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

З вказаних підстав, позивачу вперше з 13.10.2014р. встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серія 10ААВ №741347 від 13.10.2014р. (а.с.10). З 13.11.2017р. ОСОБА_2 було підтверджено ІІ групу інвалідності та встановлено її безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12 ААА №312522 від 13.11.2017р (а.с.9).

Позивач 24.10.2016р. звернувся із заявою до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності (поранення та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії).

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від вих.№2736 від 19.04.2017р. ОСОБА_2 було повідомлено, що Комісією МОУ з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято протокольне рішення №109 від 02.12.2016р про можливість призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги , відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013р. №975 (а.с.98).

В подальшому, 02.10.2017р. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, під час додаткового вивчення документів скасовано пункт 63 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.12.2016р. №109 та прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2. Причиною зазначеного рішення вказано той факт, що ОСОБА_2 під час звільнення розраховано органами внутрішніх справ України, а тому витрати пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися органами внутрішніх справ України.

Не погоджуючись із зазначеним рішення позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені права військовослужбовців, в тому числі і право на грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.16 вищенаведеного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, а тому позивач є саме тією особою, котра підпадає під дію вказаного закону.

Частиною 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою КМУ від 25.12.2013р. №975 (далі – Порядок №975).

Пунктом 2 Порядку №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

В п.17 Порядку №975 зазначено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Після проголошення незалежності України в 1991 році, Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх дислокованих на території України військових формувань Збройних сил колишнього СРСР та про створення одного з центральних відомств – Міністерства оборони України.

Судом встановлено, що позивач з 29.10.1986р. по 14.09.1988р. приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан в складі військової частини 71184. Тобто, на той період, ОСОБА_2 був військовослужбовцем Збройних сил СРСР та перебував у складі війсь Радянської армії. Звільнення позивача з військової служби відбулось на підставі наказу Міністерства оборони України, що підтверджується записом у військовому квитку позивача.

Враховуючи те, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, та з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку №975, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо скасування призначеної ОСОБА_2 виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, що викладене у п.71 Протоколу №101 від 29.09.2017р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов’язати Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_2 виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно п.63 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.12.2013р. №975.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 68091, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Приморська, 21);

Відповідач: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6);

Третя особа: Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, 01601, м.Київ, вул. Ак. Богомольця, 10);

Третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08402040, 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 35)

Суддя П.П. Марин

.