Рішення № 75667294, 03.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Автотранс до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 427104/41348505 від 15.12.2017 року та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Автотранс до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 427104/41348505 від 15.12.2017 року та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 02.07.2018 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.

03.07.2018 р. (вх. № 18948/18) представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 05.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.07.2018 року (вх. № ЕП/4196/18) представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення №427104/41348505 від 15.12.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 31.10.2017 року прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи, вичерпний перелік яких наведений Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів. Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість фіскальний орган як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на подання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач вважає рішення комісії ДФС України №427104/41348505 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації ПН № 8 від 31.10.2017 року за своїм характером необґрунтованим, як нормативно та і документально, винесеним з порушенням норм процесуального права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в тому числі посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну № 8 від 31.10.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, у звязку з відсутністю у наданих до ДФС України копій первинних документів, наявність яких передбачена договором та/або законодавством, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Автотранс Одеському окружному адміністративному суду.

Основним видом діяльності ТОВ ОСОБА_3 Автотранс є надання послуг, повязаних з систематичним перевезенням вантажу автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41), який належить позивачу на праві оренди на підставі договорів оренди транспортних засобів, а саме:

договору оренди транспортних засобів №021613 від 02 жовтня 2017 року; Актів приймання - передачі транспортних засобів від 03 жовтня 2017 року та від 05 жовтня 2017 року до даного Договору, виконання якого підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №417 від 31 жовтня 2017 року та №418 від 31 жовтня 2017 року (а.с. 27-38);

договору піднайму транспортних засобів №021617 від 02 жовтня 2017 року; Актів приймання - передачі транспортних засобів від 03 жовтня 2017 року до даного Договору, виконання якого підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №416 від 31 жовтня 2017 року (а.с. 39-45);

договору сублізингу №021228 з відповідальністю сублізингоодержувача за збереження предмета лізингу від 02 жовтня 2017 року; Акту приймання - передачі від 02 жовтня 2017 року, виконання якого підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №415 від 31 жовтня 2017 року (а.с. 46-50).

02 жовтня 2017 року ТОВ ОСОБА_3 Автотранс направлено Повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме працівників в кількості 34 (тридцять чотири) особи (а.с. 52-53), прийняття якого Лиманською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області підтверджується Квитанцією №2 від 02 жовтня 2017 року (реєстраційний номер НОМЕР_1) (а.с. 51-52).

Судом встановлено, що 07 вересня 2017 року між TOB «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», код ЄДРПОУ 33680859 (постачальник) та ТОВ ОСОБА_3 Автотранс (покупець) укладено договір поставки партіями з використанням паливних карток №08-4076 (а.с. 16-25), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця поставляти товар (надавати послуги), а позивач зобов'язується приймати у власність товари (послуги) та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

За змістом п. 1.16 вказаного Договору товар - нафтопродукти в асортименті, скраплений газ, а також супутні товари, поставка яких здійснюється з використанням паливних карток.

Згідно пункту 3.1 Договору №08-4076 від 07 вересня 2017 року передача позивачу нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів позивача (довіреної особи позивача) в кількості та асортименті, обраних позивачем самостійно, в межах ліміту, встановленого на паливній картці та залишків ресурсів на індивідуальній картці, або особовому рахунку.

Пунктом 3.4 Договору №08-4076 від 07 вересня 2017 року передбачено, що за результатами транзакцій (операція фактичної передачі товару покупцю, яка здійснюється з використанням паливної картки, при умові правильного введення PIN-коду та попередньої авторизації паливної картки), що були здійснені протягом звітного періоду (календарний місяць). Постачальником складається та надається позивачу зведена видаткова накладна та/або зведений акт приймання передачі.

На підтвердження фактичного придбання позивачем в жовтні 2017 року палива дизельного MUSTANG ДП-Л-ЄВР05-ВО за Договором №08-4076 від 07 вересня 2017 року та здійснення оплати за нього надано до суду копії: видаткової накладної №285363 від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 555 807,38 грн.; акту приймання-передачі товарів до Договору поставки партіями з використанням наливних карток №08-4076 за період з 01 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року; платіжних доручень №123 від 03 жовтня 2017 року на суму 500000,00 грн., № 227 від 25 жовтня 2017 року на суму 150000,00 грн. (а.с. 54-56).

Крім того, у рамках здійснення господарської діяльності ТОВ ОСОБА_3 Автотранс (автоперевізник) укладено з TOB «ОСОБА_3 УКРАЇНА», код в ЄДРПОУ 37039253, (клієнт) Генеральний договір на послуги з автоперевезення насіння соняшнику №060773 від 01 жовтня 2017 року, за умовами якого клієнт доручає, а автоперевізник зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з систематичним перевезенням вантажу автомобільним транспортом, згідно підписаних додаткових угод до Договору (а.с. 57-60).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що сторони укладають відповідні додаткові угоди до даного договору, в яких визначаються: кількість вантажу, пункт відправлення та пункт призначення вантажу, розміри оплати послуг автоперевізнику, найменування вантажоотримувача, період, в який здійснюється автоперевезення, інші необхідні відомості.

Так, на виконання умов договору № 060773 за період з 15 жовтня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно на підставі Додаткової угоди №1 від 03 жовтня 2017 року до Договору №060773 та Додаткової угоди №2 від 10 жовтня 2017 року до Договору №060773 позивачем було здійснено автоперевезення соняшнику за відповідними маршрутами, що підтверджується копіями Реєстрів товарно-транспортних накладних до Акту виконання робіт (надання послуг) №8 від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 507049,49 грн., в тому числі ПДВ 84508,25 грн. (а.с. 69-81).

За змістом п.4.2 Договору №060773 розрахунки за надані позивачем послуги проводяться після виконання послуг останнім і підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача протягом трьох банківських днів після надання Позивачем клієнту наступних документів: рахунку фактури, податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідної товарно-транспортної накладної на вантаж, документів, що підтверджують додаткові витрати автоперевізника.

15.11.2017 року TOB «ОСОБА_3 УКРАЇНА» направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 31.10.2017 року на суму 507049,49 грн., в тому числі ПДВ 84508,25 грн. (а.с. 77-78).

Відповідно електронної квитанції про реєстрацію податкової накладної № 8 від 31.10.2017 року, за реєстраційним номером НОМЕР_2 від 15.11.2017 року, реєстрацію податкової накладної було зупинено. В квитанції вказано про виявлені наступні помилки. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 78).

08.12.2018 року TOB «ОСОБА_3 УКРАЇНА» на пропозицію зазначену у зазначеній вище квитанції, направлено в електронному вигляді Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК № 8 від 31.10.2017 року та надано пояснення (а.с. 79-82).

15.12.2017 року прийнято Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 427104/41348505 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 31.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 84-85).

Відповідно п. 74.2 ст. 72 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації на даний час регламентована:

Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2016 року №752/30620 (далі Наказ № 567);

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.03.2017 року №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій (далі Постанова № 190);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 Про затвердження Порядку роботи ОСОБА_5 Державної фінансової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року №753/30620 (далі Наказ №566);

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 року №1246 (зі змінами та доповненнями (далі Постанова №1246).

Відповідно п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

обсяг постачання товару/послуг, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податків за встановленою формрю, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право субєкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та 215.3.2 п. 215.3 ст. 2015 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Згідно пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складання податкової накладної/рахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.

Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/інвойси, акти приймання передавання товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Для критерію, зазначеного в пп.2 п. 6 Критеріїв необхідно надати:

Договори у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

Договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені в Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного звязку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. в п. 201.16.1, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у такій податковій накладній/рахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.1 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 566 від 13.06.2017 року, цей порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови в такій реєстрації, а також права та обовязки її членів.

Згідно п. 2 Порядку №566, комісія є постійним діючим колегіальним органом ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п. 201.16 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або ро відмову в такій реєстрації.

Зазначена комісія приймає рішення про:

Реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_4 України.

Згідно вимог Кабінету ОСОБА_4 України №190 від 29.03.2017 року підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.16.4 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судом зясовано, що фіскальним органом в квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Між тим, визначення фіскальним органом у Квитанції №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що контролюючим органом, у даному випадку, порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у Квитанції №1 не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ ОСОБА_3 Автотранс до органу державної фіскальної служби додатково надано Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, пояснення з приводу здійснення господарських операцій, та їх документальне підтвердження.

Судом зясовано, що за результатами розгляду податкової накладної ТОВ ОСОБА_3 Автотранс з додатково доданими до них письмовими поясненнями, та первинними документами ОСОБА_5 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято оскаржуване Рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 427104/41348505 від 15.12.2017 року, у якому зазначено, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване ТОВ ОСОБА_3 Автотранс Рішення ОСОБА_5 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій № 427104/41348505 від 15.12.2017 року не містять чіткої інформації щодо причин та підстав його прийняття, а містить лише загальне визначення про те, що його причиною послугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

До того ж, у Рішенні ОСОБА_5 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 427104/41348505 від 15.12.2017 року не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких, зокрема, документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, рішення комісії має альтернативний характер.

При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на наявність у ТОВ ОСОБА_3 Автотранс первинних документів, котрі свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які надавалися контролюючому органу для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскаржуваного Рішення № 427104/41348505 від 15.12.2017 року, відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для його скасування.

Підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 29 грудня 2010р. №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету ОСОБА_4 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ОСОБА_5 ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення ОСОБА_5 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету ОСОБА_4 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем ОСОБА_5 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані ТОВ ОСОБА_3 Автотранс відповідачу, останній не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ ОСОБА_3 Автотранс.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ТОВ ОСОБА_3 Автотранс слід стягнути судовий збір в розмірі 3524,00 грн, сплачений позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Автотранс (місцезнаходження: 67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт Южний, буд. 2; код ЄДРПОУ 41348505) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення № 427104/41348505 від 15.12.2017 року та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 427104/41348505 від 15.12.2017 року.

Зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 8 від 31.10.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Автотранс» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Автотранс (код ЄДРПОУ 41348505) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі пятсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.08.2018 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.