Рішення № 75667179, 03.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1309/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» до головного управління Державної фіскальної служби (далі ДФС) в Одеській області, в якому позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС В Одеській області від 07.05.2018 року №0017681408, яким ТОВ «КОМ-КОРД» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 506562,00 грн., в тому числі по податковим зобов’язанням на суму 448450,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58112,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС В Одеській області від 04.12.2017 року №0044911408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 408866,00 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 327093,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – на суму 81773,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, зроблені в акті перевірки від 13.11.2017 року №000693/15-32-14-08/37169604 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМ-КОРД» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» та прийняті на підставі цих висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими, необ’єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача та вимогам діючого законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.05.2018 року, 15.05.2018 року, 05.07.2018 року та 20.07.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача та відповідача надали письмові пояснення (т.3 а.с.206-236, т.4 а.с.3-84), відзив на адміністративний позов (т.3 а.с.109-113), а також додаткові письмові докази (т.3 а.с.115-166, 179-199).

Ухвалою суду від 05.07.2018 року провадження у справі було зупинено на підставі п.1 ч.2 ст. 236 КАС України.

20.07.2018 року провадження у справі було поновлено, закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті на 26.07.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ТОВ «КОМ-КОРД»в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ГУ ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог ТОВ «КОМ-КОРД» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підтвердження своєї позиції, щодо вчинення позивачем правопорушень податкового законодавства відповідач посилався на відомості «Архіву електронної звітності» по контрагентах позивача ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ»,ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_3», у якому зазначено про встановлення податковим органом пересортування номенклатур придбаних та реалізованих товарів (послуг) та подальше незаконне формування податкового кредиту з ПДВ на адресу суб’єктів господарської діяльності - замовників.

Судом під час розгляду справи встановлені такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.06.2010 року за №15561020000039313. З17.06.2010 року підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Суворівському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; консультування з питань комерційної діяльності й керування; будівництво житлових і нежитлових будівель

В період з 24.10.2017 року по 06.11.2017 року на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 10.10.2017 року №4939 та направлень на перевірку від 23.10.2017 року №7877/14-08, №7878/14-08, №7879/14-08, №7880/14-08, №7881/14-08, №7882/14-08 (т.3а.с.160-165) головними державними ревізорами-інспекторами відділу координації звітності та аналізу управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування ДПІ у Суворівському районі м.Одеси ОСОБА_6, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7, головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМ-КОРД» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 13.11.2017 року №000693/15-32-14-08/37169604, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.257 п. 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України,п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.7, п.11, п. 12 П(С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями), п. 1 та п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 663235, 00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 216001,00 грн., за 2016 рік - у сумі 447234,00 грн.

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330423,00 грн., у тому числі за березень 2014 року - 5544 грн., липень 2015 року - 34631 грн., серпень 2015 року - 26579 грн., вересень 2015 року - 54 901 грн., жовтень 2015 року - 35016 грн.,листопад 2015 року - 35827 грн., грудень 2015 року - 6240 грн., січень 2016 року - 5035 грн., лютий 2016 року - 7237 грн.,березень 2016 року - 1998 грн.,квітень 2016 року - 697 грн.,травень 2016 року - 1165 грн., липень 2016 року - 14888 грн., серпень 2016 року - 27690 грн., вересень 2016 року - 16423 грн., жовтень 2016 року - 27217 грн.

На підставі акту перевірки головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0044911408 від 04.12.2017 року (т. 1 а.с. 99-100), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 408866,00 грн. (за основним платежем - 327093,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 81773,00 грн.);

- №0044891408від 04.12.2017 року (т.1 а.с. 101), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 776481,00 грн. (за основним платежем – 664672,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 111809,00 грн.).

Не погоджуючись із вищезазначеними актом перевірки від 13.11.2017 року №000693/15-32-14-08/37169604 та винесеними на підставі нього податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив зазначені документи в адміністративному порядку (т.1 а.с. 102-110, т. 3 а.с. 129-133).

29.11.2017 року та 08.02.2018 року головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області висновком (т. 3 а.с. 138) та листами №12507/10/15-32-14-08-13 (т. 1 а.с. 83-97), №567/8/15-32-14-08-13 (т. 3 а.с.122-128) відмовило позивачу у задоволенні його заперечень та скарги, а висновки акту перевірки залишило без змін (т. 3 а.с. 122-128).

Разом з тим, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.03.2018 року №8036/6199-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення №0044891408 від 04.12.2017 року було скасовано в частині донарахування позивачу податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ПАТ «ОКЗ Одесакабель», ТОВ «ОСОБА_10 Проект», ПП «Велд Пласт» та застосуванні штрафних санкцій у відповідній частині. В іншій частині податкове повідомлення-рішення №0044891408 від 04.12.2017 року та податкове повідомлення-рішення №0044911408 від 04.12.2017 були залишені без змін, а скарга без задоволення (т. 3 а.с. 115-120).

На підставі вищезазначеного головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкове повідомлення-рішення №0044891408 від 04.12.2017 року було відкликано та (з урахуванням суми зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток) винесено нове податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 року №0017681408, яким ТОВ «КОМ-КОРД» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 506562,00 грн., в тому числі по податковим зобов’язанням на суму 448450,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58112,00 грн. (т. 3 а.с. 176).

19.07.2018 року з урахуванням відкликання Головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0044891408 від 04.12.2017 року позивач надав до суду клопотання про відмову від позовних вимог в частині оскарження цього рішення суб’єкта владних повноважень. Ухвалою суду від 20.07.2018 року адміністративну справу в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2017року №0044891408 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 238 КАС України.

Судом також встановлено, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС В Одеській області від 07.05.2018 року №0017681408, яким ТОВ «КОМ-КОРД» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 506562,00 грн. (в тому числі по податковим зобов’язанням на суму 448450,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 58112,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №0044911408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 408866,00 грн. (в тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 327093,00 грн., і за штрафними санкціями – на суму 81773,00 грн.).

Зазначені суми грошових зобов’язань були нараховані позивачу за наступними групами порушень:

- по господарським відносинам ТОВ «КОМ-КОРД зі своїми контрагентами-підприємствами, що здійснювали постачання товарів на користь позивача протягом періоду, що перевірявся, а саме: ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ», ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (у податкових повідомленнях-рішеннях №0017681408 від 07.05.2018 року та №0044911408 від 04.12.2017 року);

- не віднесення позивачем до складу доходів за 2016 рік у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих податків)» безнадійної кредиторської заборгованості по підприємствам: ТОВ «Фірма БОКС», ТОВ «Лінія М», ТОВ «ВКФ Техногруп», ТОВ «Укрмашекспорт», ТОВ «Форсаж Юг», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс» (у податковому повідомленні-рішенні№0017681408 від 07.05.2018 року).

Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеними контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК).До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування:

збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час офіційного з’ясування обставин у справі встановлено, що ТОВ «КОМ-КОРД» є підприємством, яке здійснює посередницькі послуги у торгівлі з придбання підприємством у своїх контрагентів-продавців електрообладнання та забезпечення його постачання своїм контрагентам-покупцям.

До складу спірних сум витрат позивача та податкового кредиту з ПДВ в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях увійшли суми коштів, сплачених позивачем наступним контрагентам: ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ», ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» з метою закупівлі товарів та їх подальшого перепродажу.

Позивачем під час здійснення зазначеної господарської діяльності, як покупцем, у перевіряємий період були укладені договори поставки товарів з: ТОВ «Техник Ассист» (т.2 а.с.55-57), ТОВ «Паттерн Альянс» (т.1 а.с.113-115, т. 2 а.с. 58-60), ТОВ «Іверія Пром» (т.2 а.с.25-27, 49-51), ТОВ «Бізнес Юніті» (т.2 а.с.43-45), ТОВ «Новий Світ Північ» (т.2 а.с.52-54), ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (т.2 а.с.46-48).

Факт отримання ТОВ «КОМ-КОРД» товарів за зазначеним договорами та сплати відповідних грошових коштів за отримані товари, у т.ч. і сум ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами документами: листами-замовленнями, направленими позивачем на адресу постачальників, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами (т. 1а.с. 118-120, 122-125, 128-132, 139-146, 149-152, 160, 163-166, 173-176, 184-185, 187-193, 196-199, 201-204, 207, т.2 а.с.28-34, 36-39, 42, 69-70, 74-77, 84-87, 92-95, 97-100, 102-105, 111-114, 117-120, 125-126, 129-130, 135-138, 141-148, 150-153,159-162, 164-169, 182-185, 187-190, 194-197, 202-205, 211-214, 216-220, 223-225, т.3 а.с.11-12, 16-19, 25-28, 30-34, 38-42, 45, 47-49, 53-57, 62-65, 70-73, 79-81, 85, 88, 93, 96-97).

Крім того позивачем до суду надано договори оренди нежитлових приміщень (т.1 а.с.220-224, 226-231, 244), додаткові угоди до них (т.1 а.с. 234, 237, 242), акти приймання-передачі в строкове платне користування об’єктів оренди (т.1 а.с.225, 232, 236, 238, 240, 249), протоколи погодження договірної ціни за оренду нежитлової площі (т.1 а.с.233, 235), додатки до договорів у вигляді схеми орендованої площі (т.1 а.с. 239, 241, 243), якими позивач обґрунтовував наявність у ТОВ «КОМ-КОРД» приміщень для зберігання придбаного у контрагентів товару з метою його подальшого продажу контрагентам-покупцям.

Також позивачем до суду надано первинні документи на підтвердження наявності у ТОВ «КОМ-КОРД» транспортних засобів, якими було здійснено перевезення придбаних товарів від контрагентів-продавців, а саме: документи про страхування транспортних засобів (т.1 а.с.250-252, т.2 а.с.1-4), довіреність, відповідно до якої директору ТОВ «КОМ-КОРД» було надано у розпорядження автомобіль марки MERCEDES-BENZ (реєстраційний номер НОМЕР_1) (т.2 а.с. 5-6), протокол загальних зборів засновників ТОВ «КОМ-КОРД», відповідно до якого позивач взяв у строкове користування вищезазначений автомобіль (т.2 а.с.7), договори поставки нафтопродуктів (т.2 а.с 8-13, 61-66), додаткові угоди до цих договорів (т.2 а.с.14-15, 67-68), договір про перевезення та/або організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (т.2 а.с.226-228), рахунками на оплату транспортних послуг (т.2 а.с.229, 231, 233, 235, 237, 239, 241,243,245, 247, 249, 251, т.3 а.с.1, 3, 5, 7, 9) , акти-здачі приймання робіт (т.2 а.с.230, 232, 234, 236, 238,240, 242, 244, 246, 248, 250, 252, т.3 а.с.2, 4, 6, 8, 10).

Однак, як вбачається з акту перевірки, фахівці головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області вищезазначені операції визнали нереальним з посиланням на дані «Архіву електронної звітності» по контрагентах позивача, в якому зазначено про встановлення пересортування ними номенклатур придбаних та реалізованих товарів (послуг) та подальше незаконне формування податкового кредиту з ПДВ на адресу суб’єктів господарської діяльності - замовників, а також придбання меншої кількості товару та реалізація товару у більшій кількості.

Крім того, в акті перевірки зазначено про відсутність на балансі у контрагентів ТОВ «КОМ-КОРД» - продавців - основних засобів і машин, що, на думку контролюючого органу, свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб’єктами.

При цьому в якості доказу наявності зазначеної податкової інформації відповідачем до суду надано лише довідку від 31.01.2015 року №15/20-30-22-03/39020878 «Про результати проведення зустрічної звірки з ТОВ «Оптима» (т.3 а.с.194-199), сума податкових зобов’язань по взаємовідносинам з яким не увійшла до оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. Будь-яких інших доказів наявності зазначеної в акті перевірки інформації податковим органом до суду надано не було.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД», з метою здійснення своєї господарської діяльності, зокрема безперебійного постачання товару своїм контрагентам-покупцям, заключало договори купівлі-продажу з вищезазначеними контрагентами-продавцями. При цьому контрагентів, що здійснювали позивачу постачання товарів,ТОВ «КОМ-КОРД» обирало з достатньою мірою обачності та обережності, підприємством було перевірено всю інформацію щодо контрагентів, яка є у відкритому доступі (як-то наявність певної репутації та здійснення діяльності на відповідному ринку товарів, реєстрація підприємства платником податку на додану вартість, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо відсутності кримінальних проваджень та обвинувальних вироків стосовно контрагентів та його посадових осіб, що могли б свідчити про дефектний стан такого платника і т.і.). Контрагенти виконували свої зобов’язання за договорами в повному обсязі та в оговорені у договорах терміни, будь-яких зауважень у позивача, як замовника таких товарів, до підприємств-контрагентів не виникало. Первинні документи та податкова звітність за результатами господарських операції складались своєчасно та у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначені обставини представником контролюючого органу в судовому засіданні спростовані не були.

Позивачем також зазначено, що в обов’язок ТОВ «КОМ-КОРД» при здійсненні власної господарської діяльності не входить проведення перевірки штатного розпису підприємств-контрагентів, а також наявності у них певної кількості складських приміщень та інших потужностей для ведення господарської діяльності, але всі зобов’язання за вищенаведеними договорами постачання підприємствами-контрагентами були виконані.

Позивачем також було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ «КОМ-КОРД» у власній господарській діяльності отриманих від контрагентів-постачальників товарів, а саме фактичний продаж позивачем придбаного ним електрообладнання, інструментів та інших товарів, а саме: кабелів, світильників, ламп, доз, розеток, дюбелів, вимикачів, ізоляційної стрічки, кабельних наконечників, прожекторів, гофрованих труб, автоматичних вимикачів, стартерів та т.і. підприємствам-замовникам: ТОВ «АКВИЛОН ГРАНД», ОСББ «ОДНА СІМ’Я» , ТДВ «Одісей-БМУ-11», ТОВ «РІВ’ЄРА ДЕВЕЛОПМЕНТ», ВКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС», ТОВ «ІНА-Україна», ПАТ «УКРТРАНСНАФТА», Філія «ПМН», ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ», ТОВ «СТАНДАРТ СТРОЙ СЕРВІС», «РД-СТРОЙ СУ-1», «РД-СТРОЙ СУ-2», ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КВАДРАТ» у вигляді ТОВ, ТОВ «НАТАЛКА-СИТИ», ОСББ «ТОПОЛЬ-2», ОСББ «ПРЕСТИЖ», ТОВ «ВК-ІНВЕСТ 2005», ТОВ «МІРАТЕЛ», TOB «ЕКСТЕ», ТОВ «АЙЗБЕРГ» ЛТД, ОСББ «КВІТУЧИЙ ДІМ», ТОВ «ПАКІНГ», ТОВ «ТБА «Нові технології», ТОВ «АРЕГВА ТЕХНО», ТОВ «ГАРАНТ Україна» (т. 1 а.с. 126-127, 133-138, 142, 147-148, 153-159, 161-162, 167-172, 177-183, 186-, 194-195, 200, 205-206, 211-212, 217-219, т.2 а.с.35, 40-41, 71-73, 78-83, 88-91, 96, 106-110, 115-116, 121-124, 127-128, 131-134, 139-140, 149, 154-158, 163, 170-181, 186, 191-193, 198-201, 206-210, 215, 221-222, т.3 а.с.13-15, 20-24, 29, 35-37, 43-44, 49-52, 58-61, 66-69, 74-78, 82-84, 86-87, 89-92, 98-101).

Будь-яких зауважень до первинних документів, наданих позивачем на обґрунтування фактичності виконаних господарських операцій з контрагентами-покупцями та підприємствами-постачальниками, відповідачем в акті перевірки, а його представниками в судовому засіданні не зазначено. Контролюючим органом не зазначено також про факти відмови в реєстрації податкових накладних підприємств-постачальників: ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ», ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», які здійснювали постачання вищезазначених товарів на адресу позивача. Не спростовано відповідачем і твердження представника позивача про те, що за результатами здійснення ТОВ «КОМ-КОРД» господарської діяльності із зазначеними постачальниками, діяльність підприємства була прибутковою та не призвела до збитків та, відповідно, до заниження об’єктів оподаткування підприємства податком на прибуток та додану вартість.

При цьому, судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача фактичність поставки товарів, робіт та послуг, отриманих ТОВ «КОМ-КОРД» від контрагентів головним управлінням Державної фіскальної служби не перевірялась.

З приводу посилань відповідача на дані «Архіву електронної звітності» по контрагентах позивача, як на докази правомірності прийняття оскаржуваного рішення та нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб’єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов’язань цього платника) лише «Архіву електронної звітності» не є належним способом діяльності суб’єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України. Крім того, представниками ГУ ДФС в Одеській області жодним чином не обґрунтовано та не конкретизовано інформації «Архіву електронної звітності» про встановлення податковим органом пересортування номенклатур придбаних та реалізованих товарів підприємствами ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ»,ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», та подальше незаконне формування податкового кредиту з ПДВ на адресу суб’єктів господарської діяльності – замовників. Доказів наявності таких фактів відповідачем до суду також не надано.

Крім того суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Представниками відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки товарів, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних, контрагента або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов'язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб’єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на адміністративний позов, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій.

Згідно інформації, зазначеної в акті перевірки, контрагенти позивача були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «КОМ-КОРД» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як юридичні особи; вони перебувають на обліку в податкових органах та є платниками ПДВ на підставі свідоцтв про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість. Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД, підприємства могли здійснювати продаж відповідних товарів, що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці. У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності зазначених підприємств за їх місцезнаходженням, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до ЄДР не вносилось.

Суд також зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «КОМ-КОРД» при здійсненні діяльності за договором постачання товару або послуг, а також про відсутність у позивача, як покупця товару або послуг, права на здійснення витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Будь-яких доказів того, що позивач, або його контрагенти діяли без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано. Ними також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентами недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб’єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість та правомірність висновків податкового органу в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ під час здійснення господарських відносин з контрагентами: ТОВ «Техник Ассист», ТОВ «Паттерн Альянс», ТОВ «Іверія Пром», ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Новий Світ Північ», ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» у 2015-2016 роках, не спростовано правової позиції та доказів, наданих позивачем щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в зазначеній частині, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» в цій частині адміністративного позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, з приводу не віднесення позивачем до складу доходів по рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих податків)» безнадійної кредиторської заборгованості за 2016 рік у сумі 72643,00 гривень, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток у сумі 13075,74 грн. (18% від суми безнадійної кредиторської заборгованості), та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3268,93 грн. (25% від суми податкового зобов’язання) відбулось через невідображенням позивачем у складі «інших доходів» у перевіряємому періоді безнадійної кредиторської заборгованості на загальну суму 72643,00 грн. по підприємствам: ТОВ «Фірма БОКС» на суму 3753,54 грн., ТОВ «Лінія М» на суму 2722,89 грн., ТОВ «ВКФ Техногруп» на суму 22390 грн., ТОВ «Укрмашекспорт» на суму 1015,81 грн., ТОВ «Форсаж Юг» на суму 3519,14 грн., ТОВ «Олдеко» на суму 12770,39 грн., ТОВ «Таверс» на суму 26471,90 грн., за якими минув строк позовної давності.

Відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та журналу-ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» контролюючим органом було встановлено, що станом на 01.01.2014 та на 31.12.2016 у позивача рахується кредиторська заборгованість по вищевказаним контрагентам.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) «інші доходи» включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

При цьому, підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість, зокрема - це заборгованість в тому числі за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Так, статтею 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок проводиться в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Разом з тим, якщо по закінченні терміну позовної давності, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (послуги), сума його заборгованості за цими товарами (послугами) набуває статусу безнадійної заборгованості, яка в силу положень пп. 14.1.257 ПК є безповоротною фінансовою допомогою і відповідно до пп. 135.5.4 ПК вважається доходом з інших джерел (інші доходи) і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а отже, на його думку, висновки акту перевірки в цій частині адміністративного позову є необґрунтованими до тих пір, поки їх відповідність закону не буде доведено з боку Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Суд зазначає, що згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом було встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що висновки, викладені в акті перевірки від 13.11.2017 року №000693/15-32-14-08/37169604, були зроблені податковим органом, виходячи з документації бухгалтерського обліку, що була надана підприємством відповідачу під час проведення перевірки.

При цьому жодних доказів на спростування наявності у ТОВ «КОМ-КОРД» зазначеної фахівцями ГУ ДФС в акті перевірки суми зазначеної безнадійної кредиторської заборгованості, або доказів про укладення підприємством із вказаними контрагентами додаткових угод про продовження строку позовної давності, або переривання цього строку чи наявність інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість висновків акту перевірки в цій частині, позивачем до суду надано не було.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що позивачем не спростовані доводи та докази відповідача, що податкове повідомлення-рішення №0017681408 від 07.05.2018 року в частині збільшення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 13075,74 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3268,93 грн., а всього на суму грошового зобов’язання 16344,67 грн. є законним, обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №2100 від 23.03.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 13753, 00 грн. (т.1 а.с. 4).

З урахуванням часткового задоволення адміністративного позову майнового характеру ТОВ ««КОМ-КОРД» у розмірі, що становить 98,2 % від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, становить 13505,83 коп. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 197) до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0017681408 від 07.05.2018 року в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 435374,26 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 54843,07 грн., а всього на суму грошового зобов’язання 490217,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0044911408 від 04.12.2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-КОРД» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 13505, 83 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 03 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.