Рішення № 75667175, 02.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2568/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8а) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8), ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (місцезнаходження: 04653, м. Київ-53, Львівська площа, 8) про визнання протиправним та скасування рішення № 592351/39076260 від 12.02.2018 року, № 25937/39076260 від 06.03.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, в якому позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260, про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року;

визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_1 з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 06.03.2018 року за №25937/39076260.

зобов’язати Державну фіскальну службу України провести в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію поданого ТОВ «Бессарабія-Агро» (код ЄДРПОУ 39076260) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до Податкової накладної №83 від 31.07.2017 року на загальну суму 1 939 445,50 грн днем його надходження.

Ухвалою від 04.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 26.06.3018 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення матеріалами справи.

26.06.2018 року (вх..№ 18178/18) від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.07.2018 року представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщений належним чином та завчасно, жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не направляв. За таких обставин, судом було визнано неявку позивача без поважних причин, а розгляд справи було відкладено.

10.07.2018 року (вх..№ 19732/18) від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з додатками.

25.07.2018 року (вх. № 21508/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення від 12.02.2018 року № 592351/39076260 про відмову у реєстрації податкової розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи, вичерпний перелік яких наведений Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 “Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів”. Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість фіскальний орган як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на подання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач вважає рішення комісії ДФС України від 12.02.2018 року № 592351/39076260 про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року за своїм характером необґрунтованим, як нормативно та і документально, винесеним з порушенням норм процесуального права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі в тому числі посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, у зв’язку з відсутністю у наданих до ДФС України копій первинних документів, наявність яких передбачена договором та/або законодавством, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

В судове засідання 25.07.2018 року представники сторін не з’явились, були сповіщені належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання. Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Бессарабія-Агро» є господарюючим суб’єктом, основними видами діяльності якого, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є:

код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (а.с. 21-22).

Згідно наявного у матеріалах справи витягу 1515024500093 з Реєстру платників податку на додану вартість позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 24).

01.07.2017 року між позивачем (Виконавець) та ПП»Бессарабія-В» (Замовник) укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг №01/07/17, згідно якого виконавець зобов’язується на свій ризик своїми силами та засобами надаати комплекс інформаційних та консультаційних послуг замовнику в сфері експортної діяльності в строки та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов’язується своєчасно їх прийняти та оплатити (а.с.34-36).

Під час виконання умов вищезазначеного договору позивачем було виконано пакет послуг, докази підтвердження яких містяться у матеріалах справи: сертифікати якості, сертифікати ваги, ветеринарні сертифікати, експертні висновки, повідомлення про фактичне вивезення, коносаменти, радіоактивні сертифікати, сертифікати сальмонели, сертифікати чистоти трюмів, сертифікати здоров’я тощо (а.с. 39-103)

За результатами цього договору було складено акт надання послуг №531 від 31.07.2017 року, згідно якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) «Послуги комерційні допоміжні, інші, н.в.і.у.» на загальну суму 1 939 445, 50 грн., з ПДВ (а.с. 38).

За результатами здійснення вищевказаних операцій позивачем було складено податкову накладну №74 від 31.07.2017 року та помилково складено податкову накладну №83 за результатом тих самих операцій «Послуги комерційні допоміжні, інші, н.в.і.у.» загальною сумою 1 939 445, 50 грн., з ПДВ (а.с. 104-105, 138).

Згодом на виконання приписів Податкового кодексу України позивачем було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2018 року та направлено до ДФС України на реєстрацію (а.с. 139-140).

14.08.2017 року відповідачем було надіслано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої документ прийнято, проте реєстрація зупинена, оскільки ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с. 141).

08.09.2017 року відповідачем було надіслано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої документ не прийнято, оскільки порушено вимоги абз. 8 п. 12 Порядку ведення ЄРПН, а саме відсутня зареєстрована податкова накладна для покупця з ІПН 354343415078 від 31.07.2017 року №83 (а.с. 142).

13.11.2017 року позивачем направлено Повідомлення №3 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якого зупинена (а.с.144) з метою реєстрації податкової накладної №83 від 31.07.2017 року.

21.12.2017 року відповідачем було надіслано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої документ доставлено до ДФС України, а податкова накладна №83 від 31.07.2017 року зареєстрована в ЄРПН на підставі рішення ОСОБА_1 ДФС №39633/39076260 від 19.12.2017 року (а.с. 147).

05.02.2018 року позивачем направлено Повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якого зупинена (а.с. 145) з метою реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2018 року.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260, було відмовлено у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року (а.с. 148). Підставою прийняття такого рішення стало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

21.02.2018 року за №21-02-2018-1н позивач направив скаргу на рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260 на адресу відповідача (а.с. 159-176).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав скаргу ТОВ «Бессарабія-Агро 27.02.2018 року (а.с. 180).

06.03.2018 року ОСОБА_1 з питань розгляду скарг винесла рішення №25937/39076260, згідно якого скаргу було залишено без задоволення та рішення комісії ДФС без змін (а.с. 177).

З приводу протиправності прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260 та рішення №25937/39076260 від 06.03.2018 року ОСОБА_1 з питань розгляду скарг позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно п. 74.2 ст. 72 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації на час винесення оскаржуваного рішення була регламентована:

Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 “Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2016 року №752/30620 (далі – Наказ № 567);

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.03.2017 року №190 “Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій (далі – Постанова № 190);

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 “Про затвердження Порядку роботи ОСОБА_1 Державної фінансової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року №753/30620 (далі – Наказ №566);

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” від 29.12.2010 року №1246 (зі змінами та доповненнями (далі – Постанова №1246).

Відповідно п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

обсяг постачання товару/послуг, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податків за встановленою формрю, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та 215.3.2 п. 215.3 ст. 2015 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Згідно пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складання податкової накладної/рахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.

Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/інвойси, акти приймання – передавання товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Для критерію, зазначеного в пп.2 п. 6 Критеріїв необхідно надати:

Договори у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

Договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки – фактури/інвойси, акти приймання – передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені в Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, Про електронні документи та електронний документообіг” та нормативно – правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. “в” п. 201.16.1, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/рахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп. 201.16.2, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.1 наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації” № 566 від 13.06.2017 року, цей порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови в такій реєстрації, а також права та обов’язки її членів.

Згідно п. 2 Порядку №566, комісія є постійним діючим колегіальним органом ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п. 201.16 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.03.2017 року № 190 “Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або ро відмову в такій реєстрації”.

Зазначена комісія приймає рішення про:

Реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_2 України.

Згідно вимог Кабінету ОСОБА_2 України №190 від 29.03.2017 року підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп. 201.16.2.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.16.4 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судом з’ясовано, що фіскальним органом в квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.

Між тим, визначення фіскальним органом у Квитанції №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що контролюючим органом, у даному випадку, порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у Квитанції №1 не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Бессарабія-Агро» до органу Державної фіскальної служби додатково надано Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК, пояснення з приводу здійснення господарських операцій, та їх документальне підтвердження (а.с. 144).

На підставі направлених позивачем документів та пояснень контролюючим органом було прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної №83 від 31.07.2017 року, про що орган зазначив у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої документ доставлено до ДФС України, а податкова накладна №83 від 31.07.2017 року зареєстрована в ЄРПН на підставі рішення ОСОБА_1 ДФС №39633/39076260 від 19.12.2017 року (а.с. 147).

Згідно абз.8 п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Дійсно, 08.09.2017 року відповідачем було надіслано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої документ не прийнято, оскільки порушено вимоги абз. 8 п. 12 Порядку ведення ЄРПН, а саме відсутня зареєстрована податкова накладна для покупця з ІПН 354343415078 від 31.07.2017 року №83 (а.с. 142). Крім того, контролюючим органом висловлено пропозицію «при необхідності виправте документ ті відправте його знову».

Оскільки податкова накладна №83 від 31.07.2018 року була зареєстрована на підставі рішення ОСОБА_1 ДФС №39633/39076260 від 19.12.2017 року, то підстав у відмові реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників не було. Тому 05.02.2018 року позивачем направлено Повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якого зупинена (а.с. 145) з метою реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2018 року.

Однак, рішенням №592351/3907626 від 12.02.2018 року у реєстрації розрахунку коригування №12 було відмовлено (а.с. 148).

Судом з’ясовано, що фіскальним органом в квитанції зазначено конкретну підставу відмови у реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників – це підстава, передбачена абз. 8 п.12 Постанови Кабінету ОСОБА_2 України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” від 29.12.2010 року №1246. Інших підстав для відмови у реєстрації розрахунку коригування вказано не було.

Судом також встановлено, що за результатами розгляду повторно направленого вже після реєстрації накладної №83 розрахунку коригування №12 ТОВ «Бессарабія-Агро» ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято спірне Рішення щодо відмови в реєстрації розрахунку коригування № 592351/3907626 від 12.02.2018 року у якому зазначено, що підставою для відмови у реєстрації розрахунку коригування є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване ТОВ «Бассарабія-Агро» Рішення ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій № 592351/3907626 від 12.02.2018 року не містить чіткої інформації щодо причин та підстав його прийняття, а містить лише загальне визначення про те, що його причиною послугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

До того ж, у Рішеннях ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 592351/3907626 від 12.02.2018 року не зазначено, які саме порушення законодавства вбачаються органом, та яких, зокрема, документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування, рішення комісії має альтернативний характер.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на факт попередньо реєстрації податкової накладної №83, згідно якої було направлено розрахунок коригування №12, суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскаржуваного Рішення № 592351/3907626 від 12.02.2018 року, відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для їх скасування.

Відповідно до п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29 грудня 2010р. №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: “Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ОСОБА_1 ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення ОСОБА_1 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем ОСОБА_1 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про наявність підстав для реєстрації розрахунку коригування, та приймаючи до уваги те, що відомості про наявність таких документів булла відома відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Бессарабія-Агро» щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260, про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу зобов’язати відповідача зареєструвати розрахунок коригування №12 від 18.08.2017 року. З приводу цієї позовної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29 грудня 2010р. №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: “Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність прийняття комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскаржуваних позивачем Рішення №592351/39076260 від 12.02.2017 року, задоволення позовних вимог ТОВ «Бессарабія-Агро» у вигляді зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування, у даному випадку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_1 з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 06.03.2018 року за №25937/39076260.

З приводу цієї позовної вимоги суд зазначає наступне.

Згідно п. 56.1 ст..56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.23 ст. 56 Податкового кодексу України сскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;

якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Під час дослідження позовної заяви та письмових доказів, наявних у матеріалах справи, суд встановив, що позивачем на обґрунтування зазначеної позовної вимоги не надано жодних аргументів та спростовуючих доказів.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав скаргу ТОВ «Бессарабія-Агро 27.02.2018 року (а.с. 180).

Рішення комісії з питань розгляду скарг №25937/39076260 датовано 06.03.2018 роком, що відповідає строкам, встановлених п.56.23 ст. 56 Податкового кодексу України.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що задоволення позову у частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.02.2018 року №592351/39076260, про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до податкової накладної №83 від 31.07.2017 року; та зобов’язання Державної фіскальної служби України провести в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію поданого ТОВ «Бессарабія-Агро» (код ЄДРПОУ 39076260) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №12 від 18.08.2017 року до Податкової накладної №83 від 31.07.2017 року на загальну суму 1 939 445,50 грн днем його надходження є достатнім механізмом захисту порушених прав позивача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн. (п’ять тисяч двісті вісімдесят шість грн.00 коп.) (а.с. 18-20).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ТОВ «Бессарабія-Агро» слід стягнути судовий збір в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири гривні).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8а; код ЄДРПОУ 39076260) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197), ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (місцезнаходження: 04653, м. Київ-53, Львівська площа, 8;код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення № 592351/39076260 від 12.02.2018 року, № 25937/39076260 від 06.03.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 592351/39076260 від 12.02.2018 року про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 12 від 18.08.2017 року до податкової накладної № 83 від 31.07.2017 року.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України провести в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію поданого ТОВ «Бессарабія-Агро» (код ЄДРПОУ 39076260) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 12 від 18.08.2017 року до податкової накладної № 83 від 31.07.2017 року на загальну суму 1939445,50 грн., днем його надходження.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” (код ЄДРПОУ39076260) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири гривні).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тарасишина

.