Рішення № 75666772, 23.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1207/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, представник – ОСОБА_3про визнання протиправним і скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України визнати незаконним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за № 6-дс від 02.03.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч ч. 2 ст. 77 ЗУ «Про державну службу» наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за № 6-дс від 02.03.2018 року не містить стислого викладу обставин справи. Позивач також вказав, що оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання суті вчиненого порушення, наявності вини в діях позивача чи його бездіяльності, не наведено шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою позивача, підстав прийняття рішення про притягнення до відповідальності, часу вчинення і часу виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Також позивач вважає, що всупереч приписам ст. ст. 67, 74 ЗУ «Про державну службу» оскаржуваний наказ не містить обґрунтування виду застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді догани, при прийнятті рішення про застосування такого виду дисциплінарного стягнення як догана не було враховано, що за час перебування на посаді начальника відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу ВПП позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався. За результатами роботи у 2016 році позивачу оголошувалася подяка. За час роботи в органах державної податкової служби з січня 1995 року по лютий 2017 року позивача жодного разу не було притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Крім цього, позивач повідомив, що підставою для видання оскаржуваного наказу вказана доповідна записка начальника Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС від 13.12.2017 р. № 72924/28-148-01 та подання дисциплінарної комісії від 28.02.2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК. Позивач вважає, що обставини викладені в доповідній записці носять оціночний та суб’єктивний характер, у ній не наведено жодної аргументації стосовно того, в чому саме полягала його провина, які саме пункти Положення про відділ податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу великих платників ДФС він порушив, немає посилання на норми вищевказаного Положення, нормативні акти ДФС України чи будь – які інші нормативно – правові акти. Крім цього, позивач вважає, що строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про державну службу» було пропущено, оскільки у доповідній записці йдеться про обставини, які мали місце у 2016 – 2017 роках, про які керівнику було відомо, оскільки керівництво Львівського управління Офісу ВПП інформувалося про діяльність підпорядкованого позивачу відділу та результати такої діяльності, зокрема керівництву Львівського управління Офісу ВПП надавалася повна і своєчасна інформація обставин наведених у згаданій доповідній записці, а оскаржуваний наказ був прийнятий 02.03.2018 року.

Позивач також повідомив, що 15.01.2018 року він взяв участь засіданні дисциплінарної комісії, де надав свої пояснення стосовно обставин, викладених у доповідній записці, однак з протоколом цього засідання його ознайомлено не було. Позив зазначив, що йому нічого не було відомо про засідання дисциплінарної комісії від 20.02.2018 року № 4 та подання дисциплінарної комісії від 28.02.2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК йому стало відомо лише з посилань в оскаржуваному наказі.

Позивачем також зазначалося, що 17.01.2018 року на адресу заступника начальника Офісу ВПП ДФС ним було скеровано у електронному вигляді аналітичні матеріали, які стосуються наданих пояснень на засіданні дисциплінарної комісії 15.01.2018 року, також були надані копії відповідних підтверджуючих документів. У цих поясненнях позивач виклав свою позицію стосовно обставин, вказаних у доповідній записці, детально описав роботу, яка була здійснена ним та працівниками відділу, який він очолює стосовно підприємств, вказаних у доповідній записці та поданні, проте ні подання, ні оскаржуваний наказ не містять висновків щодо прийняття чи неприйняття до уваги наданих позивачем пояснень.

Також позивач повідомив, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутній протокол засідання дисциплінарної комісії 20.02.2018 року, а також наявний акт про відсутність письмового звернення щодо ознайомлення з матеріалами справи, про який йому нічого не було відомо, та який не містить реєстраційного індексу та дати складення.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що Офісом ВПП ДФС було проведено тематичну перевірку стану організації роботи Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів, вжиття заходів з відпрацювання ризикового податкового кредиту, належного адміністрування податків, зборів та інших платежів, погашення податкового боргу за період з 01.01.2016 по 01.09.2017 р. р. Він зазначив, що під час перевірки встановлено окремі недоліки та порушення в організації роботи Львівського управління Офісу ВПП ДФС, в тому числі, відділу податкового супроводження підприємств торгівельної галузі (начальник ОСОБА_1 В.) з відпрацювання платників групи ризику за період перевірки, які на його думку підтверджують його заперечення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав докази та просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

На підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України від 28.02.2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК та доповідної записки начальника Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС від 13.12.2017 р. № 72924/28-148-01 наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за № 6-дс від 02.03.2018 року за неналежне виконання службових обов’язків оголошено догану начальнику відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу великих платників ДФС ОСОБА_1

Наказ видано на підставі статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач оскаржив такий до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу», державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 66 цього ж Закону, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу», у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до оспорюваного наказу підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання, на думку відповідача, ОСОБА_1 службових обов'язків. Водночас, в оскаржуваному наказі відсутні обставини та юридична кваліфікація вчиненого позивачем проступку. Ні з оскаржуваного наказу, ні з матеріалів дисциплінарної справи неможливо встановити, який службовий обов'язок позивачем не виконано належним чином або реалізацію якого заходу підпорядкованими йому працівниками позивач не організував або не проконтролював.

Статтею 75 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Матеріали дисциплінарного провадження по оскаржуваному наказу містять письмові пояснення від 15.12.2017 року, у яких ОСОБА_1 детально описав роботу, яка була здійснена ним та працівниками відділу, який він очолює стосовно підприємств, вказаних у доповідній записці, надав показники роботи підпорядкованого йому відділу за період, що перевірявся та просив дисциплінарну комісію врахувати ці пояснення. Проте ні подання, ні доповідна записка, ні оскаржуваний наказ не містять висновків щодо прийняття чи неприйняття до уваги наданих позивачем пояснень.

Згідно п. 1.2. «Керівництво структурним підрозділом» Положення про відділ відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу великих податків ДФС затвердженого наказом від 19.10.2016 року № 875, у своїй практичній діяльності відділ керується Конституцією України, Законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну, що належать до компетенції ДФС, наказами ДФС, дорученнями Голови ДФС, його першого заступника та заступників, іншими актами законодавства, а також цим Положенням.

За результатами вивчення Положення про відділ відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу великих податків ДФС затвердженого наказом від 19.10.2016 року № 875, наказу ДФС України від 28 липня 2015 року № 543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ», подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України від 28.02.2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК та доповідної записки начальника Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС від 13.12.2017 р. № 72924/28-148-01, на які посилався відповідач, та співставивши їх з поясненнями, наданими позивачем дисциплінарній комісії, суд не встановив у його діях порушень цих нормативно-правових актів.

Суд вважає не доведеним факт невідпрацювання позивачем в повному обсязі питання правомірності формування суб’єктами господарювання податкового кредиту з ПДВ від контрагентів, які не декларують податкові зобов’язання.

Також не надано доказів незабезпечення позивачем вжиття контрольно-перевірочних заходів з метою перевірки правомірності формування ПДВ.

Крім того, відповідач не довів факт недостатності організації роботи з відпрацювання окремих суб’єктів господарювання, які протягом тривалого часу формували податковий кредит сумнівним контрагентам.

Позивач також не підтвердив належними та допустимими доказами наявність недоліків в організації роботи під час відшкодування податку на додану вартість, зокрема недотримання позивачем ОСОБА_4 опрацювання податкових декларацій з ПДВ, за якими задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартістю затвердженого наказом ДПС України від 19.06.2012 року № 522.

Також, в спірному наказі взагалі відсутні посилання на подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України від 28.02.2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК та відсутній стислий виклад обставин справи, хоча рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення приймає суб'єкт призначення на підставі подання дисциплінарної комісії, яке є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку наказу відповідача від 02.03.2018 №6-дс, суд дійшов переконання, що такий не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому його слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Норми які суд застосував наступні:

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу», державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 цього ж Закону, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 67 цього ж Закону, обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Згідно ч. 1 ст. 69 цього ж Закону, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Згідно ч. 10 ст. 69 цього ж Закону, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Згідно ч. 11 ст. 69 цього ж Закону, суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно ч. 2 ст. 74 цього ж Закону, дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 76 цього ж Закону, державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Згідно до ч. 2 ст. 77 цього ж Закону, у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 грн. 80 коп., сплаченого позивачем.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) про визнання протиправним і скасування наказу - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 6-дс від 02.03.2018 року про результати розгляду дисциплінарного провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1) 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 01.08.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.