Ухвала суду № 75666246, 30.07.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/4080/16-ц

Провадження №2/175/1670/16

У Х В А Л А

30 липня 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участі секретаря Іщенко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» за довіреністю ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27 липня 2018 року разом з позовом до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії, що спрямовані на зміну характеристик, поділу нерухомого майна та накласти арешт на нерухоме майно – квартиру, загальною площею 52,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз’яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Встановлено, що 13 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №370-В/Щ-05 з додатковою угодою №1 від 13.11.2006 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору відповідно до договору іпотеки №370-В/ІЦ-05/1 від 13.09.2007 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, останній передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 52,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язався не розпоряджатися предметом Іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що вказане майно перейшло в право власності ОСОБА_3 з 11 червня 2010 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину, ВМТ №434174, реєстр № 413, виданий 14 травня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Цивільній процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано докази в підтвердження наявності достатніх підстав для забезпечення позову, а невжиття заходів по забезпеченню позову про стягнення заборгованості за кредитним договором може ускладнити або зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, тому вважає за необхідне з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на квартиру.

Оскільки накладення арешту на нерухоме майно не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідача, які можуть бути спричинені арештом квартири.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В:

Накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 52,0 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 14 травня 2010 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, до виконання рішення суду.

Копію ухвали направити на виконання Дніпровському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, для відома – сторонам у справі.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : Озерянська Ж.М.