Постанова № 75663921, 31.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 справа № 905/2705/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4від позивача: від відповідача:ОСОБА_5, адвокат, свідоцтво №4675/10 від 24.11.2011р. не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід10.04.2018 року (повний текст складено та підписано 10.04.2018 року у м. Харкові)у справі№ 905/2705/17 (суддя Лейба М.О.)за позовом до відповідача проПриватного акціонерного товариства «ОТІС» м. Київ Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область стягнення заборгованості 259 440,28грн. ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 року позивач, Приватне акціонерне товариство «ОТІС» м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості за договором №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 28.01.2010р. за період з 01.09.2016р. по 01.04.2017р. у сумі 259 440,28грн., інфляційних за період з 01.09.2016р. по 01.11.2017р. у розмірі 51 628,62грн., 3% річних у розмірі 9 083,96грн. (т.1 а.с. 3-7).

Ухвалою суду від 10.01.2018р. справу №905/2705/17 було призначено за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.80-81).

22.02.2018р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та їх зменшення №261 від 16.02.2018р., в якій останній просить суд, керуючись ст.ст.42, 46 ГПК України, стягнути з відповідача заборгованість за договором №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 28.01.2010р. за період з 01.09.2016р. по 01.04.2017р. у сумі 259 440,28грн. (т.1, а.с.226).

Заява прийнята судом, у зв»язку з чим подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням, про що зазначено в ухвалі суду від 12.03.2018р. по справі №905/2705/17 (т.2, а.с.1-2).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2018р. по справі №905/2705/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ОТІС» м. Київ до Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості за договором №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 28.01.2010р. за період з 01.09.2016р. по 01.04.2017р. у сумі 259 440,28грн. задоволені у повному обсязі (т.2, а.с.11-15).

Стягнуто з відповідача на користь позивача сума боргу у розмірі 259 440,28 грн. та судовий збір у розмірі 3891,60 грн.

Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 259 440,28 грн.

Відповідач, Приватне підприємство «АЛАТИР» м .Краматорськ, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2018 року по справі №905/2705/17, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т.2, а.с.32-36).

В скарзі апелянт посилається на те, що суд не вірно надав оцінку доказам, порушив норми процесуального та матеріального права та прийняв неправомірне рішення.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції проігноровані вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік» та помилково поставлено умови договору вище закону, внаслідок чого зроблено невірний висновок, про те, якщо умовами договору не передбачено складання актів приймання - передачі виконаних послуг, то вони не потрібні.

Скаржник зазначає, що прийняті до уваги судом надані позивачем журнали технічного огляду ліфтів, копії сторінок журналів прийому-передачі змін та реєстрації зупинок ліфтів, не можуть свідчити про виконання позивачем покладених на нього договором обов»язків належним чином тому, що дані документи є лише внутрішніми документами позивача та не відображають двосторонність господарських операцій. Судом не було прийнято в якості доказу неналежного виконання послуг за договором, висновок спеціаліста від 05.05.2017р., з огляду на неповідомлення позивача про проведення дослідження спеціаліста.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2018р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область та зобов»язано позивача в строк до 15.06.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі (т.2, а.с.31).

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «ОТІС» м. Київ, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, крім того, просить розглянути справу за відсутності представника позивача (т.2 а.с.48-55).

Зокрема, у відзиві, позивач зазначає, що твердження відповідача у скарзі, що обов»язок оплати у замовника виникає лише тоді, коли підтверджено, що йому така послуга дійсно надана, не ґрунтуються на чинному законодавстві України та не відповідає дійсності, а також не передбачена умовами договору і не є підставою для звільнення замовника від виконання своїх обов»язків за договором.

Позивач вказує на те, що по суті висновок технічного експерта ОСОБА_6 обстеження ліфтів від 05.04.2017р. та акти обстеження технічного стану ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р., 30.03.2017р. не можуть прийматись до уваги, як проведення експертного обстеження і не є такими документами по суті, а також не можуть братись до уваги в якості актів технічного огляду ліфтового обладнання, оскільки складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач звертає увагу суду на те, що докази та документи, надані сторонами до суду першої інстанції, були досліджені на судових засіданнях належним чином та судом їм була надана належна оцінка. Також, певні обставини були встановлені господарським судом міста Києва у рішенні від 26.06.2017р. по справі №910/6267/17 між ПрАТ «ОТІС» та ПП «АЛАТИР».

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року справу №905/2705/17 було призначено до розгляду на 31.07.2018 року о 09:45 год.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Стойка О.В., сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався. 30.07.2018р. через канцелярію суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було відхилено.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ОТІС» м. Київ (ідентифікаційний код 14357579) юридична особа.

Відповідач, Приватне підприємство «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область (ідентифікаційний код 32122975) юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (т.1, а.с.63, 64-68).

28.01.2010р. між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (за договором –виконавець, далі - позивач) та Приватним підприємством «АЛАТИР» (за договором – замовник, далі - відповідач) укладено договір на технічне обслуговуванню ліфтів і диспетчерських систем №519, за п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем в обсягах згідно Переліку об’єктів та вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, який є Додатком №1 до даного договору (т.1 а.с.17-20).

Згідно з п.1.2 договору, замовник оплачує виконавцю технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на умовах даного договору.

Розділом 2 договору сторони визначили зобов»язання сторін.

Так, сторони при виконанні даного договору зобов'язалися керуватися, зокрема, “Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів”, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008р., “Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів”, затвердженими Наказом Мінтопенерго України №258 від 25.07.2006р., “Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні”, затвердженим наказом Держбуду №73 від 10.04.2000р. та іншими інструктивно-нормативними документами, регламентуючими питання експлуатації та технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем (п.2.1 договору).

В свою чергу, п.2.2. договору визначені обов’язки виконавця, зокрема:

п.п.2.2.1. – регулярно проводити профілактичні операції (роботи) на електричному та механічному обладнанні ліфтів та диспетчерських систем (змазка, чистка, регулювання, ремонт та інше) з метою забезпечення справного та безпечного стану ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.2.3. – інформувати замовника про введення нових норм, пов’язаних з експлуатацією ліфтового обладнання; повідомляти про необхідність проведення робіт (ремонтів, заміни та модернізації обладнання), що виходять за межі даного договору та робіт з виконання директивних вказівок державних органів та заводів-виробників, спрямованих на забезпечення безпеки обладнання.

Пунктом 2.3. договору визначені обов’язки замовника, зокрема:

п.п.2.3.1. – на умовах договору оренди забезпечувати виконання необхідними приміщеннями для обладнання опорних пунктів та зберігання запчастин, змащувальних матеріалів в кількості та розмірах, встановлених Держбудом. Приміщення повинні бути обладнанні телефонним зв’язком, освітленням, електроенергією, опаленням, санвузлом;

п.п.2.3.3. – надавати виконавцю необхідні технічну документацію на ліфти та диспетчерські системи: паспорта, технічний опис, інструкції з експлуатації, електричні схеми та інше;

п.п.2.3.9. – негайно повідомляти виконавця про всі випадки зупинок та ненормального функціонування обладнання ліфтів та диспетчерських систем та про роботи, які плануються, та можуть зашкодити нормальній експлуатації ліфтів та диспетчерських систем;

п.п. 2.3.12. – забезпечувати контроль за роботою ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.3.13. – надати виконавцю дозвіл на експлуатацію об’єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки наданого замовнику Держміськпромнагляду України або його територіальними органами протягом 3-х місяців, з дати підписання даного договору.

Відповідно до п.2.5 договору у випадку простою ліфтів не з вини виконавця сума оплати за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці зменшується, починаючи з дня початку простою, за умови підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на кінець звітного місяця. Акт звірки взаєморозрахунків повинен бути підписаний сторонами не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім. Виконавець має право проводити коригування вартості за звітний місяць в наступному місяці.

За відсутності підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків або іншого двостороннього документу, який відображає зміни об’єктів технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці, вартість технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у звітному місяці відповідає місячній ціні технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем. У цьому випадку зменшення вартості технічного обслуговування непрацюючих не з вини виконавця ліфтів та диспетчерських систем проводиться, починаючи з місяця, наступного за місцем початку простою ліфтів.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що виконавець має право зупинити технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у випадку порушення замовником строків оплати технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем по даному договору.

Згідно п.2.7. договору сторони зупиняють роботу ліфтів та диспетчерських систем за наявності причин, що роблять їх подальшу експлуатацію небезпечною (сторона, яка зупинила ліфти та диспетчерські системи, негайно повідомляє про це іншу сторону).

Умовами даного договору визначено, що виконавець зобов’язаний надавати замовнику послуги з технічного обслуговування, а відповідач оплачувати їх у розмірі встановленому договором.

Розділом 3 договору визначено місячну ціну технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем та порядок розрахунків.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. сторони визначили наступне:

- місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, що діє на момент укладання договору, визначається згідно додатку №1 до цього договору;

- місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем протягом строку дії договору підлягає перегляду одночасно з прийняттям Краматорською міською радою (виконавчим комітетом Краматорської міської ради) рішень про зміни цін (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду Краматорської міської громади. Нова місячна ціна технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем вважається встановленою в даний момент у випадку внесення змін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору;

- замовник щомісячно не пізніше останнього банківського дня, наступного за місяцем виконання технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем у розмірі місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем;

- при зміні місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем в поточному місяці замовник сплачує виконавцю різницю за перерахунком не пізніше строку оплати за наступний місяць;

Строк дії цього договору встановлюється з 01.02.10р. по 31.12.14р. Договір вважається пролонгованим на наступні та кожні чергові 5 календарних років, якщо жодна із сторін не заявила відмови від його пролонгації за 1 місяць до закінчення строку дії договору (п.п.5.1, 5.2. договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Виходячи з умов спірного договору та у зв'язку із відсутністю заперечень сторін щодо його продовження, відповідно, договір №519 від 28.01.2010 був пролонгований на 5 календарних років до 31.12.2019р., про що сторони не заперечують.

В додатку №1 до договору сторони визначили перелік об’єктів та вартість послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, яка на момент укладання договору складала 25 012,66грн. з ПДВ (т.1 а.с.21-22).

В подальшому протягом строку дії договору, місячна ціна послуг з технічного обслуговування переглядалась, про що сторонами договору укладена відповідна Додаткова угода від 30.11.12р., згідно якої місячна ціна послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем з 01.12.12р. по теперішній час склала 35017,03грн. з ПДВ (т.1, а.с.23).

Крім того, 10.02.2012р. між сторонами договору №519 від 28.01.2010р. на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем укладено Додаткову угоду, за якою виконавець зобов’язується надати послуги з контролю операторами диспетчерських пультів за роботою ліфтів та диспетчерських систем в обсягах згідно Переліку об’єктів та вартості диспетчерського контролю за роботою ліфтів та диспетчерських систем, а замовник сплачує виконавцю послуги на умовах даної додаткової угоди (п.п.1.1., 1.2.) (т.2, а.с.24-25).

Пунктом 2.2. додаткової угоди визначені, зокрема, такі обов’язки виконавця:

п.п.2.2.1. – вести постійний контроль з диспетчерського пульту за станом ліфтів та диспетчерських систем;

п.п.2.2.3. – своєчасно повідомляти ліфтовій аварійній службі виконавця про непланові зупинки ліфтів для прийняття заходів по їх усуненню;

п.п.2.2.6. – при зупинці ліфта по розпорядженню будь-якої особи (в тому числі замовника), яке має на це право, вносити запис у змінний журнал з вказанням причин зупинки та прізвища особи яка зупинила ліфт.

Пунктом 2.3. додаткової угоди визначені, зокрема, такі обов’язки замовника:

п.п.2.3.1. – надати виконавцю необхідну технічну документацію на диспетчерські системи: паспорта, технічний опис, інструкції по експлуатації, електричні схеми, перелік встановленого обладнання, майна та інше;

п.п.2.3.2. – забезпечувати: безперебійне якісне електропостачання обладнання диспетчерської системи; оплату послуг інтернет-провайдерів, що забезпечують проходження сигналів диспетчерської системи.

Згідно п.2.5. додаткової угоди виконавець має право зупинити надання послуг у випадку порушення замовником строків оплати по даній додатковій угоді.

Сторони зупиняють роботу ліфтів або диспетчерських систем при наявності причин, що роблять їх подальшу експлуатацію небезпечною (сторона, яка зупинила ліфти або диспетчерські системи, негайно повідомляє про це іншу сторону) п.2.6. договору.

Відповідно до п.3.1. додаткової угоди місячна ціна послуг, що діє на момент укладання додаткової угоди, визначається згідно Додатку до даної додаткової угоди;

Згідно п.3.3. додаткової угоди замовник щомісячно не пізніше наступного банківського дня поточного місяця перераховує виконавцю оплату послуг за цей місяць у розмірі місячної ціни послуг.

Дана додаткова угода починає діяти з 01.03.2012р. та є невід’ємною частиною договору (п.5.1).

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Додатками до додаткової угоди сторони узгодили перелік об'єктів та вартість диспетчерського контролю за робою ліфтів, в якому поряд з іншими даними відобразили адресу об'єктів, інвентаризаційні номери пультів.

Згідно з Додатком до додаткової угоди місячна ціна диспетчерського контролю з 01.03.2012р. складала 8 980,74грн. (т.1 а.с.26-27).

Згідно Додаткової угоди від 30.11.2012р. місячна ціна диспетчерського контролю з 01.12.2012р. по теперішній час складає 7671,08грн.

11.10.2016 року Головне управління Держпраці у Донецькій області листом № 5.5/2318 звернулось до відповідача, ПП "Алатир" із вимогою про виведення з експлуатації ліфтів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації (більше 25 років) і яким не проведено модернізацію, а також ліфти, які у встановленому порядку не пройшли експертне обстеження та позачерговий технічний огляд (т.1, а.с.62).

28.10.2016р. відповідач, ПП "Алатир" надіслав позивачу, ПАТ "Отіс" лист № 382 із вимогою припинити експлуатацію ліфтів, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (т.1 а.с.76).

13.02.2017 року відповідач звернувся до позивача з листом №48 про наміри розірвати Договір з доданим до нього проектом додаткової угоди про розірвання Договору для підписання відповідачем (т.1 а.с.33).

У відповідь на лист №48 позивач, ПАТ "Отіс" повідомив відповідача, ПП "Алатир" листом №20412-юр про свою незгоду на дострокове розірвання договору (т.1 а.с.35).

23.03.2017 року, 29.03.2017 року та 30.03.2017 року представниками ПП "Алатир", ТОВ "Спецсевріс АДС", ТОВ "Спецсервісбуд" були складені акти про несправність ліфтового обладнання, які знаходяться в будинках № 59 та №14 по вул. Парковій, будинку № 38 по вул. Дворцовій в місті Краматорськ (т.1, а.с.70-72).

31.03.2017 року, відповідач, ПП "Алатир" повторно надіслав відповідачу, ПАТ "Отіс" лист №119 про наміри розірвати Договір про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем № 519, який був залишений позивачем без відповіді (т.1, а.с.36).

01.04.2017 року відповідач уклав договір № 01/04/17 надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем з іншим виконавцем - ТОВ "Спецсервіс АДС", оскільки, як він стверджує, вважав розірваним Договір, укладений із ПАТ "Отіс".

18.04.2017 року ПП "Алатир" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Отіс" про розірвання з 01.04.2017р. Договору про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 28.01.2010р. № 519, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/6267/17 від 26.06.2017р. у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/6267/17 від 07.12.2017р. апеляційну скаргу Приватного підприємства “Алатир” задоволено, рішення господарського суду міста Києва у справі №910/6267/17 від 26.06.2017р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Розірвано договір від 28.01.2010р. №519, що укладений між Приватним підприємством “Алатир” та Приватним акціонерним товариством “ОТІС” з 01.04.2017р.

Приватне акціонерне товариство “ОТІС” подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. у справі №910/6267/17.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2018р. по справі №910/6267/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Отіс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017р. у справі № 910/6267/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. розгляд справи №910/6267/17 призначений на 06.07.2018р. о 12-40год.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2018р. підготовче засідання відкладено на 31.07.2018р. об 11:10год.

За змістом позову та доданого розрахунку, позивачем на виконання умов договору у період з січня 2016 року по березень 2017 року (включно) надано ПП “АЛАТИР” послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також диспетчерського контролю на загальну суму 638 073,13 грн., а відповідачем на виконання своїх зобов’язань по договору в період з січня 2016р. по січень 2017р. здійснена часткова оплата послуг на загальну суму 421 320,98 – 42 688,13 (сума, яка зарахована на погашення залишку боргу 2015р.) = 378 632,85грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку, на даний час непогашеною залишається заборгованість відповідача за договором №519 від 28.01.2010р. за період з вересня 2016р. по березень 2017р. (включно) у розмірі 259 440,28грн.

З наведених підстав, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2016р. по березень 2017р. (включно) у розмірі 259 440,28грн., з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та їх зменшення №261 від 16.02.2018р. (т.1, а.с.226).

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Обґрунтованим є рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за договором на надання послуг.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку договору, дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому спірні правовідносини регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 3.3 договору Замовник щомісячно не пізніше останнього банківського дня, наступного за місяцем виконання технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем у розмірі місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору у період з грудня 2015 року по березень 2017 року (включно) надано ПП “АЛАТИР” послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також диспетчерського контролю, а відповідачем на виконання своїх зобов’язань по договору в період з січня 2016 року по січень 2017р. здійснена часткова оплата послуг на загальну суму 421 320,98 грн. Натомість відповідачем було порушено погоджений договором порядок оплати послуг, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за фактично надані послуги за період з вересня 2016р. по березень 2017р. (включно) склала 259 440,28грн.

Доказів сплати грошових коштів за фактично надані послуги у сумі 259440,28грн., відповідач суду не надав.

Відповідачем в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №519 від 28.01.2010 року в частині надання послуг, тому висновок суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість вимог щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 259 440,28грн. є правильним.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Звертаючись з даним позовом до суду, вимогами позивача були: заборгованість за договором №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 28.01.2010р. за період з 01.09.2016р. по 01.04.2017р. у сумі 259 440,28грн., інфляційні за період з 01.09.2016р. по 01.11.2017р. у розмірі 51 628,62грн. та 3% річних у розмірі 9083,96грн.

22.02.2018р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та їх зменшення №261 від 16.02.2018р., в якій останній просить, керуючись ст.ст.42, 46 ГПК України, стягнути з відповідача заборгованість за договором №519 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 28.01.2010р. за період з 01.09.2016р. по 01.04.2017р. у сумі 259440,28грн. (т.1, а.с. 226).

Суд першої інстанції, при розгляді даної заяви, дійшов висновку про те, що вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, про що зазначив у ухвалі суду від 12.03.2018р. (т.2, а.с.1-2).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.46 ГПК України, позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення або збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Звертаючи увагу на вищенаведене та керуючись вимогами ст. 269 ГПК України щодо перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст.46 ГПК України не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, тому в разі надходження до господарського суду такої заяви (клопотання), суд повинен розцінювати її як, зокрема, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку заява позивача про уточнення позовних вимог не є заявою про їх зменшення, оскільки позивач фактично відмовився від позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, але такої відмови не висловив у поданій заяві.

Доводи апелянта стосовно не доведення факту надання послуг за договором №519 від 28.01.2010р., суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.625, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що Замовник щомісячно не пізніше останнього банківського дня, наступного за місяцем виконання технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, перераховує виконавцю оплату технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем у розмірі місячної ціни технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що умовами договору не передбачено складання будь-яких документів, які підтверджують факт надання послуг, в свою чергу позивачем надані копії Журналів технічного огляду ліфтів, де є записи працівників позивача щодо технічного огляду ліфтів, зокрема за період з вересня 2016р. по березень 2017р.; копії сторінок Журналів прийому, здачі змін та реєстрації зупинок ліфтів, з яких вбачається, що позивач здійснював надання послуг у спірний період часу.

Посилання апелянта на ігнорування судом першої інстанції вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки договір між позивачем та відповідачем був укладений у 2010 році, та протягом усього часу дії договору у відповідача не виникало жодних зауважень або труднощів щодо бухгалтерського обліку та звітності, договір виконувався належним чином і на момент виникнення спірних правовідносин. Також, відповідач протягом дії договору жодного разу не вимагав від позивача документів, які б свідчили про вартість понесених витрат.

Доводи апелянта щодо прийняття до уваги судом наданих позивачем журналів технічного огляду ліфтів, копій сторінок журналів прийому-передачі змін та реєстрації зупинок ліфтів, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Журнали технічного огляду ліфтів, журнали прийому-передачі змін та реєстрації зупинок ліфтів та інші документи передбачені нормативно-правовими актами, які регламентують надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчеризації, а саме: Порядком проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим Постановою КМУ від 26.05.2004р. №687 (далі – Порядок); Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженими наказом Держгірпромнагляду України від 01.09.2008р. №190 (далі – ПБЕЛ); Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000р. №73 (далі – Положення №73); Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004р. №150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (далі – Наказ №150), якими сторони керуються при виконання договору (п.2.1 договору).

Вищевказані документи повинні вестися (заповнюватися) виконавцем послуг – працівниками позивача і повинні знаходитися тільки у виконавця цих послуг (ПрАТ «ОТІС»).

Щодо посилання апелянта про не прийняття судом першої інстанції в якості доказу неналежного виконання послуг за договором висновку спеціаліста від 05.04.2017р. з огляду на неповідомлення позивача про проведення дослідження спеціаліста, суд апеляційної інстанції зазначає на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994р. №4038-XII, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника з обов»язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв»язанню, а також об»єктів, що надаються.

Статтею 14 Закону №4038-XII визначена відповідальність судового експерта. Так, згідно цієї статті, судовий експерт, на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Відповідно до п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 (далі - Інструкція), експерту забороняється: вступати у не передбачені Порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи.

У пункті 9.2.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Держгірпромнагляду України від 01.09.2008р. №190, визначено, що у процесі експлуатації ліфти підлягають технічним оглядам і експертним обстеженням, проведення яких здійснюються з НПАОП 0.00+6.18-2004 (687-2004-п) і цим розділом.

Відповідно до п.9.2.6 ПБЕЛ, під час проведення технічного огляду ліфта (крім первинного) повинні бути присутні: - особа, відповідальна за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів.

У матеріалах справи наявний висновок спеціаліста від 05.04.2017р. щодо відповідності технічного обслуговування ліфтів умовам договору №553 від 28.12.2010р. та відповідності технічного стану ліфтів правилам будови та безпечної експлуатації ліфтів на підставі актів обстеження ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р., 30.03.2017р., підписаний технічним експертом по ліфтам ОСОБА_6 (т.1 а.с.61).

ОСОБА_6, як технічний експерт з промислової безпеки, що здійснював дослідження стану ліфтів, не був повідомлений про свою відповідальність, яка визначена у ст.14 Закону №4038-XII, не був він повідомлений і про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Також, представники позивача не були присутніми на огляді (обстеженні) ліфтів при проведенні технічним експертом з промислової безпеки ОСОБА_6, чим порушується п.9.2.6 ПБЕЛ, пункт 4 Порядку №687, також, представники позивача були відсутні і при проведенні обстеження технічного стану ліфтів, за висновками якого склалися відповідні акти.

При проведенні дослідження (обстеження) ліфтів, ОСОБА_6, як технічний експерт з промислової безпеки, вступав у контакти з представниками відповідача, які прямо чи опосередковано були зацікавлені у результатах цієї експертизи, чим грубо порушив пункт 2.3 Інструкції та поставив під сумнів свою об»єктивність та незалежність при підготовці даного висновку.

Крім того, акти огляду ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р. 30.03.2017р., на які посилається апелянт, складені його представниками за участі третіх осіб (ТОВ «Спецсервіс АДС»), які безпосередньо зацікавлені у наповненні їх негативними доводами, оскільки починаючи з квітня 2017 року вказана особа здійснює технічне обслуговування даних ліфтів і з якою апелянт уклав договір №01/04/17 на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатацію ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2017р.

Крім того, даний висновок складений на підставі актів огляду ліфтів від 23.03.2017р., 29.03.2017р., 30.03.2017р., які не є належними доказами порушення позивачем договору в частині якості надання послуг, враховуючи, що вказані акти складені представниками третіх осіб, повноваження яких щодо оцінки стану ліфтів не підтверджені, без участі представників позивача - виконавця послуг.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок технічного експерта та акти огляду ліфтів не є належними та допустимими доказами у даній справі у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. по справі №910/2040/17.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу та матеріалами справи, дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення немає, а судове рішення повинно бути залишено без змін.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЛАТИР» м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2018р. у справі №905/2705/17 – залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2018р. у справі №905/2705/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складений та підписаний впродовж п»яти днів.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 –у справу; 1–позивачу; 1 –відповідачу; 1 –ДАГС; 1–ГСДО