Рішення № 75661119, 18.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р. Справа № 911/996/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна", м. Біла Церква

до Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни, смт Володарка, Володарський р-н, Київська область

про стягнення 2 043, 60 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПрАТ "ЖЛК-Україна" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни про стягнення 1 826, 66 грн основної заборгованості, 165, 40 грн пені, 36, 53 грн інфляційних збитків та 15, 01 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору купівлі-продажу № ві-149 від 29.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2018 р. відкрито провадження у справі № 911/996/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" до Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни про стягнення 2 043, 60 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

Відповідач про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші заяви по суті спору не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2017 р. між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (надалі - Покупець) було укладено договір № ві-149 купівлі - продажу молока та молочних продуктів, морозива, згідно умов п. 1.1. якого Продавець зобов'язується на протязі дії строку Договору виробляти та відпускати Покупцю молочну продукцію (далі "Продукція") у розгорнутому асортименті в межах забезпеченості сировинними та матеріальними ресурсами в кількості та по ціні, які зазначаються в накладній, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію.

Відповідно до п. 1.2. Договору купівля-продаж Продукції здійснюється на підставі накладних згідно замовлення Покупця, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.3. Договору поставка Продукції оформлюється видатковими накладними відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що перехід права власності і ризиків на продукцію визначається моментом підписання та засвідчення печаткою або штемпелем уповноваженого представника Продавця видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату продукції за цінами вказаними в прайс-листах, що діють на момент отримання продукції, та вказується у накладних з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Покупець проводить розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або внесенням їх готівкою в касу Продавця: за кожну поставку в день отримання Продукції; протягом 7 календарних днів з моменту поставки Продукції; на умовах 100% передоплати (необхідне підкреслити).

Відповідно до п. 8.2. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Договір вважається пролонгованим на наступний рік якщо за два тижні до його закінчення жодна зі Сторін не заявить письмово про свій намір розірвати його чи замінити його.

На виконання умов договору № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р. позивачем протягом жовтня 2017 р. - січня 2018 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 10 916, 78 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ві-0015461 від 31.10.2017 р. на загальну суму 795, 20 грн, видатковою накладною № ві-0003884 від 14.11.2017 р. на загальну суму 1 462, 92 грн, видатковою накладною № ві-0006932 від 25.11.2017 р. на загальну суму 1 371, 96 грн, видатковою накладною № ві-0007866 від 28.11.2017 р. на загальну суму 537, 24 грн, видатковою накладною № ві-0000450 від 02.12.2017 р. на загальну суму 691, 98 грн, видатковою накладною № ві-0001318 від 05.12.2017 р. на загальну суму 837, 30 грн, видатковою накладною № ві-0002518 від 09.12.2017 р. на загальну суму 833, 58 грн, видатковою накладною № ві-0003298 від 13.12.2017 р. на загальну суму 584, 88 грн, видатковою накладною № ві-0004385 від 16.12.2017 р. на загальну суму 1 096, 20 грн, видатковою накладною № ві-0005136 від 19.12.2017 р. на загальну суму 499, 20 грн, видатковою накладною № ві-0008186 від 30.12.2017 р. на загальну суму 1 662, 18 грн, видатковою накладною № ві-0003329 від 13.01.2018 р. на загальну суму 1 766, 34 грн, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обовязок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 9 090, 12 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 43077 від 09.12.2017 р. на суму 659, 22 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 42436 від 05.12.2017 р. на суму 837, 30 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 42011 від 02.12.2017 р. на суму 500, 58 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 41399 від 28.11.2017 р. на суму 366, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 40870 від 25.11.2017 р. на суму 1 140, 60 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 36968 від 31.10.2017 р. на суму 754, 64 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 46108 від 30.12.2017 р. на суму 1 662, 18 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 43720 від 13.12.2017 р. на суму 554, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 2011 від 15.01.2018 р. на суму 1 793, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 44051 від 16.12.2017 р. на суму 822, 60 грн, наявними у матеріалах справи.

У березні 2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про невиконання договірних зобов'язань вих. № 100 від 01.03.2018 р., у якому вимагав терміново перерахувати заборгованість в сумі 1 826, 66 грн за договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива. Факт направлення та отримання відповідачем претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0911300757556 від 14.03.2018 р., наявним у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 1 826, 66 грн, що підтверджується договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р., видатковою накладною № ві-0015461 від 31.10.2017 р. на загальну суму 795, 20 грн, видатковою накладною № ві-0003884 від 14.11.2017 р. на загальну суму 1 462, 92 грн, видатковою накладною № ві-0006932 від 25.11.2017 р. на загальну суму 1 371, 96 грн, видатковою накладною № ві-0007866 від 28.11.2017 р. на загальну суму 537, 24 грн, видатковою накладною № ві-0000450 від 02.12.2017 р. на загальну суму 691, 98 грн, видатковою накладною № ві-0001318 від 05.12.2017 р. на загальну суму 837, 30 грн, видатковою накладною № ві-0002518 від 09.12.2017 р. на загальну суму 833, 58 грн, видатковою накладною № ві-0003298 від 13.12.2017 р. на загальну суму 584, 88 грн, видатковою накладною № ві-0004385 від 16.12.2017 р. на загальну суму 1 096, 20 грн, видатковою накладною № ві-0005136 від 19.12.2017 р. на загальну суму 499, 20 грн, видатковою накладною № ві-0008186 від 30.12.2017 р. на загальну суму 1 662, 18 грн, видатковою накладною № ві-0003329 від 13.01.2018 р. на загальну суму 1 766, 34 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 43077 від 09.12.2017 р. на суму 659, 22 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 42436 від 05.12.2017 р. на суму 837, 30 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 42011 від 02.12.2017 р. на суму 500, 58 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 41399 від 28.11.2017 р. на суму 366, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 40870 від 25.11.2017 р. на суму 1 140, 60 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 36968 від 31.10.2017 р. на суму 754, 64 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 46108 від 30.12.2017 р. на суму 1 662, 18 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 43720 від 13.12.2017 р. на суму 554, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 2011 від 15.01.2018 р. на суму 1 793, 00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордера № 44051 від 16.12.2017 р. на суму 822, 60 грн, претензією позивача про невиконання договірних зобов'язань вих. № 100 від 01.03.2018 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обовязків по оплаті товару за договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 1 826, 66 грн за договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива, за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 21.01.18 р. по 30.04.2017 р. всього на загальну суму 165, 40 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати отриманої продукції Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому Продавець має право не відвантажувати продукцію до проведення Покупцем повного розрахунку та (або) в односторонньому порядку припинити дію даного договору. Про припинення даного Договору Продавець зобов'язаний повідомити Покупця не пізніше ніж за 2 календарних дні до моменту такого припинення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 165, 40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 21.01.2018 р. по березень 2018 р. всього на загальну суму 36, 53 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції21.01.2018 - 31.03.20181826.661.02036.711863.37

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р. у вищевказаний період становить 36, 71 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 36, 53 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 21.01.2018 р. по 30.04.2018 р. всього на загальну суму 15, 01 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Розрахунок 3% річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № ві-149 купівлі-продажу молока та молочних продуктів, морозива від 29.10.2017 р. у вищевказаний період у розмірі 15, 01 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федоренко Наталії Володимирівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" (09109, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, будинок 176; ідентифікаційний код 00445794) 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн 66 (шістдесят шість) коп. основної заборгованості, 165 (сто шістдесят п'ять) грн 40 (сорок) коп. пені, 36 (тридцять шість) гривень 53 (п'ятдесят три) коп. інфляційних збитків та 15 (п'ятнадцять) грн 01 (одна) коп. 3% річних та судові витрати 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца