Ухвала суду № 75661078, 25.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

25.06.2018 Справа № 910/7266/14

За заявою: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1)

до: Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського,3/1)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро"

про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

в межах справи №910/7266/14

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

при секретарі судового засідання Кобельчук О.І.

Представники:

від позивача Чирський Ю.В.;

від відповідача Мідляр В.В.;

від ТОВ "Діамант-Агро" Мартинюк О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справи №910/7266/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро".

22.01.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського,3/1) про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Кабіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського,3/1) про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Кабіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" до розгляду в межах справи № 910/7266/14; вирішено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 19.02.2018.

14.02.2018 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

19.02.2018 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства надійшло клопотання про залучення Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" та відкладено підготовче засідання на 28.03.2018.

Судове засідання, призначене на 28.03.2018, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 продовжено строк підготовчого засідання та призначено підготовче засідання на 18.04.2018.

18.04.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" надійшов відзив на позовну заяву ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 закрито підготовче провадження за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського,3/1) про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013 в межах справи №910/7266/14 та призначено розгляд по суті на 16.05.2018.

Судове засідання, призначене на 16.05.2018, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.

Після повернення судді Яковенко А.В. з відпустки, суд вважає за доцільне призначити розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 призначено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013 в межах справи №910/7266/14 до розгляду по суті на 25.06.2018.

В судове засідання 25.06.2018 з'явилися представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання з'явися заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

15.02.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (надалі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (надалі - заставодавець) укладено договір застави (надалі Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №001/1-2012/840 від 15.02.2012, надалі «Кредитний договір», укладений між заставодержателем та аставодавцем, за умови якого останній зобов'язується перед заставодержателем відповідно до Кредитного договору:

- повернути не пізніше 01.02.2013, надані йому кошти у сумі 1 000 000,00 доларів США;

- щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 16,0% процентів річних;

- сплатити пеню у розмірі 0,1 процента від непогашеної в строк суми за кожен день прострочки платежу за весь час невиконання зобов'язань;

що складають основне зобов'язання, а також

- здійснити інші можливі платежі , передбачені Кредитним договором;

- відшкодувати витрати заставодержателя, пов'язані з пред'явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави.

В пункті 1.2 Договору наведено перелік майна, яке Заставодавець передає заставодержателю майно, що належить Заставодавцю.

Відповідно до п. 1.4 Договору за згодою сторін предмет застави оцінюється в сумі 7 548 131,00 грн., без ПДВ. Заміна предмета застави здійснюється Заставодавцем виключно за згодою Заставодержателя.

05.06.2013 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Лотуре Агро» укладено Договір про внесення змін до Договору застави, відповідно до п. 1.1 цей договір є невід'ємною частиною Договору застави, укладеного сторонами 15.02.2012.

Пунктом 3 Договору про внесення змін до Договору застави сторони домовились викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції:

« 1.1 Цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з Кредитного договору №001/1-2012/840 від 15.02.2012, надалі «Кредитний договір», укладений між заставодержателем та аставодавцем, за умови якого останній зобов'язується перед заставодержателем відповідно до Кредитного договору:

- повернути не пізніше 01.07.2013, надані йому кошти у сумі 603 400,00 доларів США;

- щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12,0% процентів річних;

- сплатити пеню у розмірі 0,1 процента від непогашеної в строк суми за кожен день прострочки платежу за весь час невиконання зобов'язань;

що складають основне зобов'язання, а також

- здійснити інші можливі платежі , передбачені Кредитним договором;

- відшкодувати витрати заставодержателя, пов'язані з пред'явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави».

Спір у справі за стосується наявності підстав для визнання Договору та Договору про внесення змін до Договору застави недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності Договорів ТОВ «Лотуре Агро» визначає вчинення правочину особою з перевищенням повноважень - без погодження з загальними зборами учасників ТОВ «Лотуре Агро», в порушення п. 9.4.23 Статуту ТОВ «Лотуре Агро» (надалі - «Статут»).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із Статутом ТОВ «Лотуре Агро» управління Товариством здійснюється загальними зборами учасників (вищий орган) та дирекцією (виконавчий орган).

Пунктом 9.4. Статуту передбачена виключна компетенція Загальних зборів Учасників.

Так питання виключної компетенції Загальних зборів Учасників товариства в частині укладання товариством правочинів визначені зокрема 9.4.23 Статуту.

Згідно п. 9.4.23.2 Статуту попереднє погодження будь-яких правочинів, що передбачають передання Товариством активів в заставу, іпотеку або інше обтяження активів Товариства з метою забезпечення боргу Товариства на суму, що перевищує еквівалент 2 000 000,00 (два мільйони) доларів США (якщо це не було вже прямо погоджено у затвердженому Бізнес Плані Товариства та/або Бюджеті Товариства на поточний період) і незалежно від того чи передання активі здійснюється з метою забезпечення існуючого чи нового (додаткового) боргу Товариства.

Відповідно до п. 9.4.23.3 Статуту попереднє погодження будь-яких правочинів, що передбачають придбання або відчуження Товариством активів (майна) на суму, що перевищує дозволену Бюджетом Товариства на поточний період на 5 відсотків і більше.

Пунктом 9.4.23.6 Статуту ухвалення будь-якої угоди (правочину, договору тощо), що укладається не в межах звичайної діяльності Товариства.

Так на виконання вказаних пунктів Статуту, ТОВ «Лотуре-Агро» проводило Загальні збори учасників на протязі 2012 року та 2013 року.

Згідно Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Лотуре-Агро» №237 від 14.02.2012 прийнято рішення звернутись з клопотанням до ПАТ "Банк Камбіо" щодо щодо укладення кредитного договору на суму 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США терміном до 31 січня 2013р., за ставкою 17% річних, з виплатою інших погоджених з банком комісій та платежів, із забезпеченням кредитних зобов'язань заставою товарів в обігу, балансовою вартістю 9 057 981,63 (дев'ять мільйонів п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 63 копійки) гривня та технікою, оціночною вартістю 7 548 131,00 (сім мільйонів п'ятсот сорок вісім тисяч сто тридцять одна гривня 00 копійок); надати повноваження на укладення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" у місті Києві відповідних договорів та будь -яких додаткових угод до них Генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" - ОСОБА_6, з визначенням усіх істотних умов таких договорів на її розсуд.

Відповідно до Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Лотуре-Агро» №266/1 від 01.02.2013 прийнято рішення: «клопотати перед Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" у м. Києві щодо продовження терміну дії кредитного договору №001/1-2012/840 від 15.02.2012 року строком до 01.07.2013 р. (включно), встановлення форми кредиту - "відзивна невідновлювальна кредитна лінія" та зменшення з 01.03.2013 р. ліміту кредитної ліні на суму 396 600,00 доларів СНІ А до загального розміру 603 400,00 доларів США (Шістсот три тисячі чотириста доларів США 00 центів).Продовжити термін дії договорів застави (Договір застави №001/1-2012/840/1 від 15.02.2012р., Договір застави №001/1-2012/840/2 від 15.02.2012р, Договір застави зареєстрований в реєстрі за №446 від 15.02.2012р.) строком до 01.07.2013р. (включно), що забезпечує виконання зобов'язань ТОВ "Лотуре-Агро" за кредитним договором №001/1-2012/840 від 15.02.2012р. перед Банком, а саме:

- за договором застави зареєстрованого в реєстрі за №446 від 15.02.2012р - сільськогосподарську техніку, загальною заставною вартістю 7 548131,00 грн., без ПДВ;

- за договором застави №001/1-2012/840/2 від 15.02.2012р. - засоби захисту рослин, загальною заставною вартістю 5 100 000,00 грн. без ПДВ;

- за договором застави №001/1-2012/840/1 від 15.02.2012р. - насіння кукурудзи та соняшнику, загальною заставною вартістю 3 900 000,00 грн., без ПДВ.3. Уповноважити ОСОБА_7 - виконуючого обов'язки Генерального директора Товариства, на підписання від імені Товариства всіх відповідних договорів та будь-яких додаткових угод о них з Банком з визначенням всіх істотних умов цих договорів на власний розсуд.»

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вищезазначені протоколи визнані недійсними рішеннями Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/8518/17 та у справі №910/9002/17 від 02.08.2017, відповідно. Вказані рішення набрали законної сили відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (визнання недійсними рішень загальних зборів), адже існування даних обставин підтверджують судові рішення, які не можуть бути поставлені під сумнів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, Договір застави від 15.02.2012 та Договір про внесення змін до Договору застави 21.02.2013 р. на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України є недійсним, а тому позовні вимоги ТОВ «Лотуре-Агро» є обґрунтованими.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013).

З огляду на викладене, ліквідатором, подаючи позовну заяву 22.01.2018, пропущений строк позовної давності стосовно визнання Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до Договору застави 21.02.2013 р., оскільки для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові від 19.08.2014 № 5013/492/12 (3-59гс14): відповідно до ст.257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами стст.253-255 ЦК. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК).Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Отже, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Частиною 7 ст.261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Суд зазначає, що позивачем не наведено обставин які з об'єктивних, незалежних від нього підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, тобто позивач не був позбавлений можливості пред'явити даний позов в межах встановленого строку позовної давності.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а поважність причин його пропуску судом не встановлено, то позовні вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітржаного керуючого Гусара І.О. до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог а предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Агро» про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013 в межах справи №910/7266/14, задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. ст. 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" арбітржаного керуючого Гусара І.О. до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог а предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-Агро» про визнання недійсними Договору застави від 15.02.2012 та Договору про внесення змін до договору застави від 05.06.2013 в межах справи №910/7266/14.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено 03.08.2018

Суддя А.В. Яковенко