Рішення № 75660747, 31.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 Справа № 908/655/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, місто Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтранс-Д" (69083, місто Запоріжжя, вул. Жасминна, буд. 5, офіс 10)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вул.Тверська, 5)

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №186 від 19.07.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 14.02.2018р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність б/н від 26.10.2017р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 16.04.2018р. надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтранс-Д" про визнання недійсним договору про заміну сторони в зобов'язанні від 26.12.2016р.

Протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018р. автоматичний розподіл справи не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Розпорядженням №П-159/18 від 25.04.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/26/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2018р. відкладено підготовче засідання. Судове засідання призначено на 31.05.2018р.

Судове засідання призначене на 31.05.2018р. не відбулося у зв’язку з перебуванням судді-доповідача ОСОБА_4 на лікарняному з 29.05.2018р. по 09.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2018р. підготовче засідання призначено на 21.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 10.07.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2018р. відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 25.07.2018р.

Ухвалою суду від 25.07.2018р. закрито підготовче провадження, справу №908/655/18 призначено до судового розгляду по суті на 31.07.2018р.

В судовому засіданні 31.07.2018р. були присутні представники сторін та третьої особи. Відповідно до вимог ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг». Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом зазначено укладання договору про заміну сторони в зобов’язанні, а саме: заміну постачальника (кредитора) ТОВ "Доркомплект" з визнанням суми заборгованості в розмірі 18079,75грн. та переходом всіх прав та обов’язків постачальника до нового кредитора ТОВ "Ремтранс-Д" згідно договору поставки №16088т в супереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та ч. 3 ст. 512 ЦК України, оскільки договір про закупівлю повинен бути укладений в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, тобто за результатами процедури закупівлі та саме між Замовником і учасником. Таким чином, на думку позивача, ТОВ "Ремтранс-Д", не приймаючи участі в процедурі закупівлі, проведеної згідно Закону України "Про публічні закупівлі", протиправно набув права на здійснення постачання за договором поставки №16088т. У відповіді на відзив позивач зазначив, що ПрАТ "ДТРЗ" здійснювало закупівлі по своєму Тимчасовому порядку, який був розроблений на підставі Закону України "Про здійснення державних закупівель". ОСОБА_5 поставки №16088т був укладений шляхом застосування тендерної процедури з врахуванням Закону України "Про здійснення державних закупівель". Також посилався, що згідно статуту ПрАТ "ДТРЗ" опосередковане корпоративне управління відносно товариства здійснює публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке, в свою чергу, було створено на підставі постанови КМ України №200 від 25.06.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а статутний фонд якого був створений шляхом внесення до нього 100% акцій, в тому числі й ПрАТ "ДТРЗ". Таким чином, 100% статутного капіталу ПрАТ "ДТРЗ" опосередковано через ПАТ "Українська залізниця" належить державі. Отже, на думку позивача, наслідком укладання договору про заміну сторони – постачальника товару від 26.12.2016 року в договорі про закупівлю №16088т від 16.09.2016р. фактично стає закупівля замовником товару, роботи чи послуги в особи, яка не брала участі в процедурі закупівлі. Таким чином, договір про заміну сторони в зобов’язанні є недійсним з моменту підписання. Додаткова угода №2 віл 03.01.2017р. є нікчемною, як така, що укладена на підставі недійсного правочину – договору про заміну сторони в зобов’язанні від 26.12.2016р.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 14.06.2018р. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на помилкове твердження позивача на укладання договору поставки №16088т від 06.09.2016р. шляхом застосування тендерної процедури з врахуванням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" не є замовником виходячи зі змісту п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно ні на час укладення договору поставки №16088т від 06.09.2016р. та додаткової угоди від 03.01.2017р., ані договору про заміну сторони у зобов’язанні від 26.12.2016р. ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" не було замовником в розумінні вимог закону України "Про публічні закупівлі", відповідно і не поширювались обмеження передбачені цим законом. Жодних обмежень щодо відступлення прав вимоги за договором №16088т не було встановлено ні договором, ні чинним законодавством. Звертав увагу суду, що усі закупівлі на протязі 2016 року відбувалися відповідно до Тимчасових Положень, а не відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначав, що посилання позивача, що договір про заміну сторони в договорі поставки суперечить ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та ч. 3 ст. 512 ЦК України, а тому є недійсним з моменту його підписання, є повністю безпідставними та не відповідають дійсності. До того ж договір поставки №16088т не містить заборони щодо заміни кредитора. Більш того, відповідно до п. 16 зазначеного договору, сторони узгодили, що правочин з передачі прав і обов’язків постачальника третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню з замовником. Тобто ще в момент укладення договору поставки, сторони не лише допустили можливість заміни кредитора, а і визначили спосіб її реалізації. На підставі зазначеного просив в позові відмовити. В запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач посилався на те, що дійсно в період укладення договору №16088т від 06.09.2016р. діяв Закон України "Про публічні закупівлі". Але позивач жодним наданим до суду документом не підтвердив факт укладання зазначеного договору у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі". Надані в судовому засіданні документи не містять процедур закупівель передбачених ст. 12 вказаного Закону. В об'явах розміщених позивачем на сайті в 2015 році в розділі "електронні закупівлі" статус закупівлі не визначено. Інформація про закупівлі позивачем в 2016 році взагалі відсутня. Відповідно до роздруківки в період з 01.01.2016р. по 12.07.2018р. позивач розпочав подачу оголошень про закупівлі лише з 17.01.2018р. До того ж такі закупівлі проводяться позивачем в порядку Допорогових закупівель, які не підпадають під дію Закону "Про публічні закупівлі" та регулюються виключно Положенням проведення закупівель на ПрАТ "ДТРЗ". Зазначене спростовує проведення позивачем закупівлі у відповідності до вимог Закону. Також відповідач спростовував посилання позивача на проведення закупівель у відповідності до Тимчасового порядку, який був розроблений на підставі Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки позивачем в супереч Закону та наказів в.о. голови правління товариства, створено комісію, яка відповідає за закупівлі та самостійно визначає переможця на підставі наданих структурними підрозділами позивача. Зауважував, що твердження позивача щодо свого статусу Замовника у розумінні Закону "Про публічні закупівлі" є хибними або завідомо неправдивими, оскільки ПрАТ "ДТРЗ" є публічним акціонерним товариством, яке відповідно до мети здійснює свою діяльність виключно з метою отримання прибутку, тобто діяльність позивача є повністю комерційною та промисловою в умовах конкуренції. Отже останній не є Замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Представник третьої особи будь-яких пояснень, заперечень тощо не надав. Зазначив про підтримання правової позиції позивача. Просив суд відкласти судове засідання для можливості надати письмові пояснення.

Суд відмовив в задоволенні усного клопотання третьої особи про відкладення судового засідання, оскільки ухвалою від 25.07.2018р. закрито підготовче провадження, справу №908/655/18 призначено до судового розгляду по суті, тобто відсутні правові підстави для збирання матеріалів (додаткових матеріалів) для розгляду спору між сторонами.

Розгляд справи здійснювався за наявними у справі матеріалами та закінчений 31.07.2018р., судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 03.08.2018р. та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 року між приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (надалі - ПрАТ "ДТРЗ", замовник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРКОМПЛЕКТ» (постачальник) укладений ОСОБА_5 поставки № 16088т.

Відповідно до п. 1.1 договору №16088т постачальник зобов’язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору №16088т встановлено найменування товару: запчастини до тепловозу 2ТЕ116.

Пунктом 7.1 договору сторонами узгоджено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку.

Відповідно до п. 14.2 договору №16088т в редакції додаткової угоди №1 від 23.11.2016р. цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 року.

Враховуючи умови договору до додаткової угоди №1 від 23.12.2016р. сторони підписали Специфікацію №1 до нього (додаток №1), якою узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ та загальну суму без ПДВ товару, що повинен бути поставлений в рамках договору №16088т.

Відповідно до вказаної Специфікації постачальник зобов’язався поставити на користь позивача товар на загальну суму 2.061.896,46 грн., ПДВ 20% 412.379,29грн., разом на суму 2.474.275,75грн.

Як зазначав позивач вказаний ОСОБА_5 №16088т укладений шляхом застосування тендерної процедури з врахуванням Закону України "Про публічні закупівлі" з переможцем тендеру - ТОВ «ДОРКОМПЛЕКТ», що запропонував найвигіднішу ціну поставки товару.

Про факт виконання постачальником (ТОВ "ДОРКОМПЛЕКТ") зобов’язань за договором №16088т свідчать накладні №090916-1 від 09.09.2016р. на суму 7.504,73грн., №221216-4 від 22.12.2018р. на суму 9.227,23грн., №051216 від 05.12.2016р. на суму 1.347,79грн., 26.12.2016 року. Загальна сума поставленого товару в рамках договору №16088т складає 18079,75грн.

В подальшому ТОВ "ДОРКОМПЛЕКТ" (кредитор-1), ПрАТ "ДТРЗ" (боржник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремтранс-Д" (кредитор-2, відповідач у справі) уклали ОСОБА_5 про заміну сторони в зобов'язанні (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Кредитор-1 уступає Кредитору-2 всі права вимоги та передає всі зобов’язання за договором поставки №16088т від 06.09.2016р., який укладено між Кредитором-1 та Боржником, в об’ємі та на умовах, які встановлені в цьому договорі.

В пункті 1.2 договору сторонами встановлено, що в результаті уступки прав та обов’язків у відповідності до цього договору Кредитор-1 вибуває з договору поставки №16088т від 06.09.2016р, а Кредитор-2 набуває права та зобов’язання Кредитора-1 за вказаним договором поставки №16088т від 06.09.2016р. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України, сторони визначили, що датою уступки Кредитором-1 прав вимоги та зобов’язань за договором поставки №16088т від 06.09.2016р. вважається 01 січня 2017 року.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що сторони підтверджують, що станом на дату укладання договору, тобто на 26.12.2016р. заборгованість Боржника перед Кредитором-1, яка виникла на підставі договору поставки №16088т від 016.09.2016р. складає 18.079,75грн. Сторони дійшли згоди, що вказана заборгованість з дати укладання цього договору вважається боргом Боржника перед Кредитором-2 та право вимоги на цю заборгованість передано Кредитору-2.

Відповідно до п. 1.5 договору сторони підтверджують, що станом на дату укладання цього договору заборгованість Боржника перед Кредитором-1, яка виникла на підставі договору поставки №16088т від 06.09.2016р. та зазначена в п. 1.4 цього договору підтверджується актом звірки між Кредитором-1 та Боржником. Зазначена заборгованість підлягає погашенню Боржником безпосередньо на рахунок Кредитора-2, який зазначено в цьому договорі про заміну сторони в зобов’язанні.

03.01.2017р., враховуючи укладання Договору про заміну сторони в зобов'язанні між ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «Ремтранс-Д», була укладена Додаткова угода №2 від 03.01.2017 року якою внесенні зміни в розділ 15 до договору №16088т щодо зміни адреси та банківських реквізитів Постачальника.

На думку позивача ОСОБА_5 про заміну сторони в зобов’язанні від 26.12.2016р., а саме заміну постачальника (кредитора) ТОВ «ДОРКОМПЛЕКТ» за договором поставки №16088т від 06.09.2016р, який нібито укладено за результатами тендерної закупівлі, підписаний всупереч ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та ч. 3 ст. 512 ЦК України, а тому є недійсним з моменту підписання.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Також зазначав, що кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Таким чином, на його думку, є протиправним заміна сторони в зобов’язанні іншою особою, яка не брала участі у процедурі закупівлі.

Зазначена вище обставина стала підставою для звернення позивача (боржника за договором поставки №16088т) з позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договір про заміну сторони в зобов'язанні від 26.12.2016р. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, 26.12.2016 між сторонами (позивачем, відповідачем та первинним кредитором) укладено договір про заміну сторони у зобов’язанні, а саме в договорі поставки №16088т від 06.09.2016р.

Відповідно до приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно з ст. ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки ОСОБА_2 у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору про заміну сторони у зобов’язанні укладеного між ТОВ "ДОРКОМПЛЕКТ" (кредитор-1), ПрАТ "ДТРЗ" (боржник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремтранс-Д" (кредитор-2, відповідач у справі), внаслідок суперечності його вимогам ст. 36 Закону Україну "Про публічні закупівлі" та ч. 3 ст. 512 ЦК України.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Як свідчить аналіз умов договору поставки №16088т від 06.09.2016р., в якому, на підставі договору про заміну сторони від 26.12.2016р., замінено кредитора, сторонами було погоджено (п. 13.6 договору №16088т), що правочин з передачі прав і обов’язків постачальника третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню з замовником.

Приймаючи до уваги той факт, що договір про заміну сторони в зобов'язанні від 26.12.2016р. підписаний трьома сторонами, включаючи Боржника за договором поставки №16088т, суд дійшов висновку, що сторонами правочину дотриманні як приписи діючого законодавства, так і умови договору поставки №16088т в частині передачі прав та обов’язків іншій особі за згодою сторін.

ОСОБА_2 того, підписуючи оскаржуваний договір позивач надав згоду на заміну кредитора в зобов’язанні. До того ж, як вже зазначалося судом, заміна кредитора в зобов’язанні ніяким чином в даному випадку не порушує права та законні інтереси позивача (боржника), не погіршує становище та не зачіпає його інтересів, оскільки обсяг його прав та обов’язків залишився не змінним.

Таким чином є безпідставне посилання позивача на порушення сторонами ч. 3 ст. 512 ЦК Україні під час укладання договору про заміну сторони в зобов’язанні, оскільки заміна сторони в зобов’язанні відбулася за згодою сторін, враховуючи умови договору поставки №16088т від 06.09.20169р.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, що виникли в результаті тендерної закупівлі, є Закон України "Про публічні закупівлі" (надалі – Закон).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари

В пункті 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що замовники це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки ОСОБА_2, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Пунктом 1.1 ОСОБА_6 ПрАТ "ДТРЗ" встановлено, що приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" утворено (засноване) відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 22.11.2010 №836 шляхом перетворення державного підприємства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" у відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" відповідно до Указу Президенту України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" (зі змінами) та перейменоване на приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".

Пунктом 1.4 ОСОБА_6 ПрАТ "ДТРЗ" встановлено, управління корпоративними правами товариства здійснює публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_6 ПрАТ "ДТРЗ" метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок здійснення виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності й забезпечення на цих засадах соціально-економічних потреб суспільства та зростання добробуту працівників товариства та його акціонера.

ОСОБА_6 ПрАТ "ДТРЗ" дає підстави вважати, що дане товариство не відповідає критеріям (вимогам) замовника в розумінні зазначеного Закону, оскільки позивач не довів жодним допустимим доказом, що він є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі позивача державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків

З огляду на викладене є безпідставним посилання позивача на той факт, що він є належним замовником саме в розумінні приписів Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 2 Закону встановлено, що цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов’язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг регулюються виключно цим Законом та/або Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", крім випадків, передбачених цим Законом, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону та/або до Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Відповідно до 6.2 договору поставки №16088т загальна сума за цим договором складає 2.061.896,46грн. Тобто в даному випадку закупівля товарів, робіт і послуг повинна здійснюватися з використання електронної системи закупівель.

Суд зауважує, що положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п’яти днів з дня їх затвердження.

Так, в ст. 10 Закону встановлені порядок та строки оприлюднення інформації замовником про закупівлю, а саме зазначено, що Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме:

- оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж;

- зміни до тендерної документації та роз’яснення до неї (у разі наявності) - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз’яснень;

- оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди;

- протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження;

- повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі;

- інформацію про відхилення тендерної пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення;

- договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення;

- повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін;

- звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання;

- звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

До того ж як свідчать надані до суду документи вся інформація щодо проведення процедур закупівель міститься в електронному вигляді на сайті prozorro (https://www.prozorro.gov.ua/tender).

Так відповідно до інформації про здійснення позивачем закупівлі в період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. позивачем проведено 53 закупівлі. В зазначених об’явах розміщених позивачем на сайті у вказаний період в розділі "електронні закупівлі", статус закупівлі не визначено. У період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. інформації про здійснення позивачем закупівлі не міститься.

Таким чином, суд вважає, що позивач належних доказів виконання, встановлених наведеною нормою права, обов’язків самостійного оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу інформації про закупівлю суду не надав, що також спростовує твердження позивача про наявність порушення Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення договору про заміну сторони в зобов’язанні, оскільки позиція позивача, що договір поставки від 06.09.2016р. укладався за результатами тендерної закупівлі є помилковою.

Як було встановлено в ході розгляду справи в 2016 році на ПрАТ "ДТРЗ" порядок закупівлі товарів, робіт та послуг регулювалися наступними Порядками (Положеннями):

- Тимчасовим порядком проведення закупівель товарів, робіт та послуг на ПрАТ "ДТРЗ", затверджений наказом від 24.09.2015 року № 530, зі змінами згідно наказу від 03.11.2015 року (Тимчасовий порядок № 530);

- Тимчасовим порядком проведення закупівель товарів, робіт та послуг на ПрАТ "ДТРЗ", затвердженим наказом від 16.02.2016 №68, зі змінами згідно наказу від 04.07.2015 №453 та згідно наказу від 01.08.2016 №550 (далі Тимчасовий порядок №68).

Тимчасові порядки №530 та №68 застосовувалися до всіх, без винятку, закупівель товарів, робіт та послуг, що здійснювались ПрАТ "ДТРЗ" за умови:

- при вартості закупівлі товарів та послуг від 5 до 200 тис. грн. без ПДВ, а робіт - до 1 млн. грн. без ПДВ за спрощеною процедурою;

- при вартості закупівлі більше 200 тис. грн. без ПДВ і робіт більше 1 млн. грн. без ПДВ за процедурами запит цінових пропозицій, закупівля в одного учасника.

Зазначені обставини спростовують твердження позивача, що усі закупівлі на протязі 2016 року відбувалися відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд не приймає посилання відповідача на Звіти та висновки, оскільки позивач заперечує проти визнання їх доказами у справі, а відповідач не надав їх оригіналів і не довів джерело законності їх отримання. Суд звертає увагу, що висновки зроблені ним в ході розгляду цієї справи не суперечать обставинам, зазначених в даних документах.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Позовні матеріали не містять доказів невідповідності оскаржуваного правочину приписам діючого законодавства, а також суду не надано доказів порушення прав та законних інтересів позивача (сторони оскаржуваного правочину), внаслідок укладання договору про заміну сторони в зобов’язанні.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 16, 202, 203, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 518, 626, 628 ЦК України, Законом України "Про публічні закупівлі", ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" в задоволені позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтранс-Д" про визнання недійсним договору про заміну сторони в зобов’язанні від 26.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2018 року.

Суддя О.В.Федорова