Рішення № 75660742, 31.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 Справа № 908/856/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72310, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Покровська, буд. 106)

до відповідача комунального підприємства "Водоканал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 100)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №36 від 01.01.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №6 від 26.01.2018р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 07.05.2018 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж до відповідача – комунального підприємства "Водоканал" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 576099,33 грн. пені, 60588,12 грн. – 3% річних та 187434,15 грн. – інфляційних, усього – 824121,60 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/50/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.06.2018.

Від відповідача 08.06.2018 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що несвоєчасна оплата за спожиту електричну енергію відбувається не з його вини, а через несвоєчасне та неповне відшкодування відповідачу з бюджету пільг та субсидій за споживачів КП «Водоканал». Крім того, відповідач вважає, що пеня розрахована позивачем з порушенням шестимісячного терміну нарахування пені та позовної давності. Вважає, що позивачем незаконно збільшено строк нарахування штрафних санкцій, оскільки з урахуванням вимог закону пеня повинна розраховуватися з 04.11.2017 (дата позовної заяви 04.05.2018), а не з 01.04.2016. За розрахунком відповідача сума пені, яка підлягає стягненню, складає 120 355,41 грн. Проти розрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач не заперечує.

Від позивача 15.06.2018 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із запереченнями відповідача. Вказує на те, що здійснення сторонами розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» не змінює умов договору щодо строків розрахунку. Спільними протокольними рішеннями визначено лише механізм проходження бюджетних коштів між сторонами і не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання, строк виконання якого був порушений. До договору не вносилися зміни щодо строків та порядку розрахунків. Вказує на те, що відповідач несвоєчасно виконував грошові зобов’язання з оплати спожитої електричної енергії. Також позивач зауважив, що пунктом 4.2.1 договору передбачено нарахування пені за весь період прострочення по день фактичної оплати, тому вважає, що всі нарахування здійснені позивачем правомірно та відповідно до умов договору.

В підготовчому засіданні 15.06.2018 оголошено перерву до 26.06.2018р.

20.06.2018 від відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до яких відповідач змінив свою правову позицію і повністю не визнає позовні вимоги. Зауважує, що несвоєчасна сплата за електричну енергію була спричинена діями самого позивача, оскільки позивач протиправно не реєструє податкові накладні за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року, внаслідок чого відповідач несе збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту на суму 2 428 132,24 грн.

26.06.2018 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що не зареєстрував податкові накладні з об’єктивних причин. Зауважує, що перевірка фактів порушення податкового законодавства є виключною компетенцією податкових органів. Крім того, позов до відповідача поданий за період часу з березня 2016 року по лютий 2018 року, а податкові накладні не зареєстровані позивачем лише з листопада 2017 року.

Ухвалою суду від 26.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 12.07.2018.

12.07.2018 позивач надав пояснення по справі, в яких зауважив, що сума оплати 20 000,00 грн. за 02.12.2017 помилково зазначена в розрахунку інфляційних втрат по рахунку №31/5а від 31.05.2017 і на розрахунок інфляційних втрат не впливає.

Також сторони провели звірку взаємних розрахунків за договором і 12.07.2018 надали суду підписані акти звірки.

Відповідач додатково надав звіт про фінансові результати за І квартал 2018 року.

В судовому засіданні 12.07.2018 оголошено перерву до 25.07.2018.

Від відповідача 25.07.2018 надійшли заперечення на позов, відповідно до яких відповідач вважає, що пеня може нараховуватися в межах позовної давності протягом одного року до дня подання позову, тобто з 04.05.2017 до 04.05.2018. В цій частині відповідач визнає позовні вимоги, а також визнає повністю вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 90%, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, повну оплату відповідачем основного боргу за договором та відсутність у позивача збитків, завданих простроченням виконання зобов’язання з боку відповідача.

Ухвалою від 25.07.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 31.07.2018.

Від позивача 26.07.2018 надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позивач вважає, що пеня може нараховуватись за весь період прострочення по день фактичної оплати, що передбачено пунктом 4.2.1 договору. Також позивач надав письмові заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Просить суд врахувати майновий стан позивача, який має важке матеріальне становище, значну кредиторську заборгованість із заробітної плати та сплати податків.

В судовому засіданні 31.07.2018 були присутні представники обох сторін, відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності для нарахування пені та проти зменшення судом розміру пені.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення пені в межах позовної давності (1 рік), а також повністю визнав позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Наполягав на застосуванні судом позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої поза межами одного року перед подачею позову.

По закінченні судового засідання 31.07.2018 судом в порядку ст. 240 ГПК України прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі – постачальник електричної енергії, позивач) в особі начальника Мелітопольського міського району електричних мереж та Комунальним підприємством «Водоканал» (далі – споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №31 (далі – договір).

Відповідно до п.1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Сторони погодили в п. 2.1 договору, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.3.4 договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 7.2 договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

За умовами п. 6 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» в редакції додаткової угоди №15 від 27.02.2013 до договору постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну-вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Відповідно до п. 9.4 договору в редакції додаткової угоди №17 від 10.07.2015 до договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов’язань. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2016 року по березень 2018 року відповідач споживав активну електричну енергію, що підтверджується актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та рахунками за відповідний період.

Посилаючись на те, що відповідач здійснив оплату спожитої електричної енергії з простроченням, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати по рахункам за березень - вересень 2016 року, січень, березень – серпень, грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року пеню за загальний період з 13.04.2016 по 04.05.2018 в загальній сумі 576 099,33 грн.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору про постачання електричної енергії №31 від 01.10.2008, який за змістом закріплених у ньому праві та обов’язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» в редакції додаткової угоди №15 від 27.02.2013 до договору споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Позивач оплатив виставлені рахунки наступним чином.

По рахунку №31/3а від 01.04.2016 за березень 2016 року на суму 1 371 257,52 грн., який виставлений відповідачу 05.04.2016, строк оплати настав 11.04.2016. Даний рахунок був частково оплачений 25.03.2016 на суму 5842,44 грн., у зв’язку з цим до сплати виставлено суму 1 365 415,08 грн. Частково рахунок оплачений 27.04.2016 на суму 1 339 303,64 грн., решта суми - 26 111,44 грн. оплачена 12.05.2016.

Рахунок №31/4а від 04.05.2016 на суму 1 326 432,38 грн. за квітень 2016 року виставлений відповідачу 06.05.2016, строк оплати настав 13.05.2016. Повністю дана сума оплачена 30.05.2016.

Рахунок №31/5а від 02.06.2016 за травень 2016 року на суму 1 411 228,45 грн. виставлений відповідачу 03.06.2016, строк оплати настав 09.06.2016. Частково даний рахунок оплачений 30.05.2016 на суму 26 111,44 грн., 14.06.2016 – на суму 42 541,36 грн., решта суми – 1 342 575,65 грн. оплачена 24.06.2016.

Рахунок №31/6а від 04.07.2016 за червень 2016 року на суму 1 646 171,52 грн. виставлений відповідачу 05.07.2016, строк оплати настав 11.07.2016. Частково даний рахунок оплачений 20.07.16 на суму 55 021,60 грн., 25.07.2016 на суму 1 291 149,92 грн., 26.07.2016 на суму 70 000,00 грн., 27.07.2016 на суму 70 000,00 грн., 28.07.2016 – на суму 70 000,00 грн., решта суми 90 000,00 грн. оплачена 29.07.2016.

Рахунок №31/7а від 03.08.2016 за липень 2016 року на суму 2 064 021,43 грн. виставлений відповідачу 04.08.2016, строк оплати настав 10.08.2016. Частково даний рахунок був оплачений 29.08.2016 на суму 1 239 381,25 грн., 14.09.2016 на суму 100 000,00 грн., 15.09.2016 на суму 100 000,00 грн., 16.09.2016 на суму 100 000,00 грн., 19.09.2016 на суму 100 000,00 грн., 20.09.2016 на суму 100 000,00 грн., 21.09.2016 на суму 124 237,60 грн., 12.10.2016 на суму 100 000,00 грн., решта суми 100 402,58 грн. оплачена 20.10.2016.

Рахунок №31/8а від 02.09.2016 за серпень 2016 року на суму 1 818 962,05 грн. виставлений відповідачу 05.09.2016, строк оплати настав 10.09.2016. Частково даний рахунок був оплачений 26.09.2016 на суму 1 618 962,05 грн., 27.09.2016 – в сумі 50 000,00 грн., 29.09.2016 – в сумі 50 000,00 грн., а решта суми – 100 000,00 грн. оплачена 28.10.2016.

Рахунок №31/9а від 04.10.2016 за вересень 2016 року на суму 1 605 139,10 грн. виставлений відповідачу 04.10.2016.

07.10.2016 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої доповнено додаток №4 до договору пунктом 1 наступного змісту:

«У відповідності до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 (зі змінами) сплата вартості спожитої електроенергії протягом вересня 2016 року на суму 1 669 630,78 грн. проводиться взаєморозрахунком вартості спожитої електроенергії та бюджетної субвенції на покриття збитків від надання пільг та субсидій між споживачем та постачальником. У разі неможливості проведення вищезазначеного розрахунку з незалежних від сторін причин сплата проводиться споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії не пізніше 25 жовтня 2016 року.».

Згідно з актом звірки сторін, в дану суму входила також частина заборгованості по рахунку №38а від 02.09.2016 за серпень 2016 року на суму 100 000,00 грн.

Частково рахунок за вересень 2016 року оплачений 28.10.2016 на суму 1 569 630,78 грн., а решта суми – 35 508,32 грн. оплачена 24.11.2016.

Рахунок №31/10а від 02.11.2016 на суму 1 668 228,97 грн. за жовтень 2016 року виставлений відповідачу 02.11.2016. Додатковою угодою №2 від 07.11.2016 щодо заборгованості за жовтень 2016 року на суму 1 703 737,29 грн. встановлено строк оплати не пізніше 25.11.2016. Згідно з актом звірки сторін, в дану суму входила також частина заборгованості по рахунку №31/9а від 04.10.2016 за вересень 2016 року на суму 35 508,32 грн.

Частково рахунок №31/10а від 02.11.2016 був оплачений 24.11.2016 на суму 1 641 218,87 грн., а решта суми – 27 010,10 грн. оплачена 23.12.2016.

Рахунок №31/11а від 02.12.2016 за листопад 2016 року на суму 1 705 453,82 грн. виставлений відповідачу 05.12.2016.

Додатковою угодою №3 від 09.12.2016 до договору щодо заборгованості за листопад 2016 року на суму 1 732 463,92 грн. строк сплати встановлено не пізніше 25.12.2016. Згідно з актом звірки сторін, в дану суму входила також частина заборгованості по рахунку №31/10а від 02.11.2016 на суму 27 010,10 грн.

Частково рахунок №31/11а від 02.12.2016 був оплачений 23.12.2016 на суму 33 287,25 грн., а решта суми – 1 672 166,57 грн. оплачена 24.01.2017.

Рахунок №31/12а від 03.01.2017 за грудень 2016 на суму 1 789 793,06 грн. виставлений відповідачу 04.01.2017.

Додатковою угодою №4 від 10.01.2017 до договору щодо заборгованості за грудень 2016 року на суму 3 461 959,63 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.01.2017. Згідно з актом звірки сторін, в дану суму входила також частина заборгованості по рахунку №31/11а від 02.12.2016 на суму 1 672 166,57 грн.

Рахунок №31/12а від 03.01.2017 повністю оплачений 24.01.2017.

Рахунок №31/1а від 02.02.2017 за лютий 2017 року на суму 1 702 876,06 грн. виставлений відповідачу 03.02.2017.

Додатковою угодою №1 від 09.02.2017 до договору щодо заборгованості за січень 2017 року на суму 1 702 876,06 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.02.2017.

Даний рахунок повністю оплачений 28.02.2017.

Рахунок №31/2а від 02.03.2017 за лютий 2017 року на суму 1 572 669,83 грн. виставлений відповідачу 03.03.2017.

Додатковою угодою №2 від 09.03.2017 до договору щодо заборгованості за лютий 2017 року на суму 1 572 669,83 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.03.2017.

Даний рахунок повністю оплачений 20.03.2017.

Рахунок №31/3а від 04.04.2017 за березень 2017 року на суму 1 480 013,36 грн. виставлений відповідачу 04.04.2017.

Додатковою угодою №3 від 11.04.2017 до договору щодо заборгованості за березень 2017 року на суму 1 480 013,36 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.04.2017.

Даний рахунок частково був оплачений 28.04.2017 на суму 48 694,86 грн., а решта суми – 1 431 318,50 грн. оплачена 05.05.2017.

Рахунок №31/4а від 30.04.2017 за квітень 2017 року на суму 1 358 818,81 грн. виставлений відповідачу 05.05.2017.

Додатковою угодою №4 від 11.05.2017 до договору щодо заборгованості за квітень 2017 року на суму 2 790 137,31 грн. строк сплати встановлено не пізніше 25.05.2017. Згідно з актом звірки сторін, в дану суму входила також частина заборгованості по рахунку №31/3а від 04.04.2017 за березень 2017 року на суму 1 431 318,50 грн.

Рахунок №31/4а від 30.04.2017 за квітень 2017 року оплачений частково 30.05.2017 на суму 4 703,20 грн., а решта суми – 1 354 115,61 грн. оплачена 01.06.2017.

Рахунок №31/5а від 31.05.2017 за травень 2017 року на суму 1 634 638,51 грн. виставлений відповідачу 06.06.2017.

Додатковою угодою №5 від 09.06.2017 до договору щодо заборгованості за травень 2017 року на суму 168 598,18 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.06.2017.

Таким чином, по рахунку за травень 2017 року частина суми в розмірі 1 466 040,33 грн. підлягала сплаті згідно загальних умов договору – протягом 5 операційних днів до 12.06.2017, а частина суми в розмірі 168 598,18 грн. – у строк до 25.06.2017.

Сума в розмірі 168 598,18 грн. була оплачена 05.07.2017, а решта суми в розмірі 1 466 040,33 грн. оплачена в період з 08.12.2017 по 28.03.2018 згідно з договором про реструктуризацію №65 від 04.12.2017, в якій була включена дана сума заборгованості.

Рахунок №31/6а від 30.06.2017 за червень 2017 року на суму 1 749 130,50 грн. виставлений відповідачу 05.07.2017.

07.07.2017 сторонами підписано договір реструктуризації №30 щодо частини заборгованості за електроенергію згідно договору №31 від 01.10.2008 за червень 2017 року в розмірі 575 337,78 грн., згідно з яким відповідач мав сплатити позивачу по 287 668,89 грн. до 25.07.2017 та до 25.08.2017.

Також додатковою угодою №6 від 11.07.2017 до договору щодо заборгованості за червень 2017 року на суму 234 466,05 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.07.2017.

Таким чином, по рахунку за червень 2017 року частина суми в розмірі 939 326,67 грн. підлягала сплаті згідно загальних умов договору – протягом 5 операційних днів до 11.07.2017, частина суми в розмірі 522 134,94 грн. (287 668,89 грн. + 234 466,05) – у строк до 25.07.2017, частина суми в розмірі 287 668,89 грн. – у строк до 25.08.2017.

Даний рахунок був частково оплачений в період з 20.07.2017 по 06.10.2017 на суму 809 803,83 грн. Щодо решти суми заборгованості в розмірі 939 326,67 грн. сторони підписали договір реструктуризації №65 від 04.12.2017, що підтверджується актом звірки сторін. Згідно з цим договором заборгованість підлягає сплаті частинами в період з 25.12.2017 по 25.11.2018.

Рахунок №31/7а від 31.07.2017 за липень 2017 року на суму 1 690 126,06 грн. виставлений відповідачу 03.08.2017, строк оплати настав 09.08.2017.

Додатковою угодою №7 від 10.08.2017 до договору щодо заборгованості за липень 2017 року на суму 1 488 586,30 грн. строк сплати встановлено не пізніше 25.08.2017.

Таким чином, решта суми в розмірі 201 539,76 грн. мала бути оплачена в загальний строк, встановлений договором – протягом 5 операційних днів до 09.08.2017.

Даний рахунок був оплачений частково 30.08.2017 на суму 100 000,00 грн., 31.08.2017 – на суму 101 539,76 грн., а решта суми – 1 488 586,30 грн. оплачена 05.09.2017.

Рахунок №31/8а від 31.08.2017 за серпень 2017 на суму 1 841 417,60 грн. виставлений відповідачу 05.09.2017, строк оплати настав 11.09.2017.

Додатковою угодою №8 від 12.09.2017 до договору щодо заборгованості за серпень 2017 року на суму 1 717 572,25 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.09.2017.

Таким чином, решта суми в розмірі 123 845,35 грн. мала бути оплачена в загальний строк, встановлений договором – протягом 5 операційних днів до11.09.2017.

Даний рахунок був оплачений 19.09.2017 на суму 123 845,35 грн., 27.09.2017 – на суму 50 514,44 грн., а решта суми 1 667 057,81 грн. оплачена 06.10.2017.

Рахунок №31/9а від 30.09.2017 за вересень 2017 року на суму 1 499 922,04 грн. виставлений відповідачу 05.10.2017.

Додатковою угодою №9 від 10.10.2017 до договору щодо заборгованості за вересень 2017 року на суму 1 672 916,59 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.10.2017. Згідно з актом звірки сторін до даної суми входить заборгованість за вересень 2017 року в сумі 1 499 922,04 грн., а також заборгованість за іншим договором - №63 від 04.04.2017 на суму 172 994,55 грн.

Даний рахунок оплачений повністю 25.10.2017.

Рахунок №31/10а від 31.01.2017 за жовтень 2017 року на суму 1 515 284,05 грн. виставлений відповідачу 03.11.2017.

Додатковою угодою №10 від 10.11.2017 до договору щодо заборгованості за жовтень 2017 року на суму 1 913 250,49 грн., строк сплати якої встановлений не пізніше 25.11.2017. Згідно з актом звірки сторін до даної суми входить заборгованість порахунку №31/10а від 31.01.2017 в сумі 1 515 284,05 грн., а також заборгованість за іншим договором - №63 від 04.04.2017 на суму 397 966,44 грн.

Даний рахунок повністю оплачений 24.11.2017.

Рахунок №31/11а від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 1 570 439,17 грн. виставлений відповідачу 05.12.2017.

Додатковою угодою №11 від 08.12.2017 до договору щодо заборгованості за листопад 2017 року на суму 1 892 596,96 грн. строк оплати встановлено не пізніше 25.12.2017. Згідно з актом звірки сторін до даної суми входить заборгованість по рахунку №31/11а від 30.11.2017 в сумі 1 570 439,17 грн., а також заборгованість за іншим договором - №63 від 04.04.2017 на суму 322 157,79 грн.

Даний рахунок повністю оплачений 19.12.2017.

Згідно з поясненнями сторін, викладеними в акті звірки розрахунків, у вищезазначені додаткові угоди №9 від 10.10.2017, №10 від 10.11.2017, №11 від 08.12.2017 до договору №31 від 01.10.2008 було помилково включено суми заборгованості по іншому договору - № 63 від 04.04.2017. Дані суми були включені через технічні помилки і на строки розрахунків за договором №31 від 01.10.2008 не впливають.

Рахунок №31/12а від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 1 568 333,64 грн. виставлений відповідачу 05.01.2018, строк оплати настав 12.01.2018.

Даний рахунок повністю оплачений 12.02.2018.

Рахунок №31/1а від 31.01.2018 за січень 2018 на суму 1 747 417,56 грн. виставлений відповідачу 02.02.2018, строк оплати настав 08.02.2018 (з урахуванням святкового дня 07 січня).

Даний рахунок оплачений наступним чином: 02.03.2018 сплачено 489 624,00 грн., 07.03.2018 оплачено 1902,55 грн., а решта суми – 1 255 891,01 грн. оплачена 28.03.2018.

Рахунок №31/2а від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 1 689 907,66 грн. виставлений відповідачу 06.03.2018, строк оплати настав 13.03.2018 (з урахуванням святкового дня 08 березня).

Даний рахунок оплачений наступним чином: 05.03.2018 – 9 965,23 грн., 28.03.2018 – 1 525 305,37 грн., 04.04.2018 – 2 509,26 грн., 13.04.2018 – 35 177,35 грн., а 27.04.2018 оплачена решта суми – 116 950,45 грн.

З викладеного вбачається, що рахунки оплачувались відповідачем з простроченням. Дати та суми оплат підтверджуються наявними у справі копіями виписок по рахунку позивача, факсограм (спільні протокольні рішення) про взаєморозрахунки та актами звірки сторін.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних-вимог доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Таким чином, договором про постачання електричної енергії №31 від 01.10.2008 сторони передбачили нарахування пені протягом усього періоду прострочення.

Суд перевірив розрахунок пені позивача та визнав обґрунтованим нарахування пені за період з 13.04.2016 по 04.05.2018 в сумі 576 099,30 грн. Пеня в сумі 0,03 грн. нарахована необґрунтовано (позивач невірно вказав підсумкові суми пені по рахунку №31/3а від 01.04.2016, яка складає 22268,21 грн. замість 22268,22 грн., по рахунку №31/5а від 31.05.2017, яка складає 177 807,61 грн. замість 77 807,62 грн., по рахунку №31/2а від 28.02.2018, яка складає 23 458,90 грн. замість 23 458,91 грн.).

Доводи відповідача про те, що підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони змінили строк виконання зобов’язань за договором суд відхиляє з наступних підстав.

Спільні протокольні рішення встановлюють порядок погашення заборгованості за спожиту електроенергію на суму наданих пільг та субсидій, яка вже склалась на момент підписання цих рішень. Строки та порядок оплати електричної енергії за договором сторонами не змінювались. Додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії та договори реструктуризації стосувались оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, строки оплати якої вже настали на момент їх підписання.

У пунктах 4.2 договорів реструктуризації зазначено, що укладення цих договорів (перенесення термінів оплати) не звільняє споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань, здійснених у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та умов договору про постачання електричної енергії, за несвоєчасну оплату електричної енергії.

Отже, позивач правомірно визначив періоди прострочення за договором з урахуванням умов додаткових угод до нього та договорів реструктуризації.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Суд зазначає, що розрахунок пені виконаний позивачем за прострочення сплати основного боргу за договором та додаткових угод до нього, якими не встановлено збільшених строків позовної давності для стягнення пені.

В договорах про реструктуризацію сторони в п. 1.4 встановили строки позовної давності в 5 років. Однак дані договори стосувались тільки реструктуризованої заборгованості за травень – червень 2017 року.

Позивач надіслав суду позов 05.05.2018.

В межах позовної давності нарахована пеня по рахункам за квітень – серпень, грудень 2017 та січень – лютий 2018 року за період з 26.05.2017 по 04.05.2018, яка за розрахунком суду складає 422 865,15 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90% суд залишив без задоволення з наступних підстав.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підставою для зменшення пені відповідач зазначає складний фінансовий стан підприємства, повну оплату відповідачем основного боргу за договором та відсутність у позивача збитків, завданих простроченням виконання зобов’язання з боку відповідача.

В запереченнях на позов відповідач також посилався на те, що несвоєчасна оплата за спожиту електричну енергію відбувається не з його вини, а через несвоєчасне та неповне відшкодування відповідачу з бюджету пільг та субсидій за споживачів КП «Водоканал».

Крім того, посилається на те, що позивач протиправно не реєструє податкові накладні за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року, внаслідок чого відповідач несе збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту на суму 2 428 132,24 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилаючись на неможливість своєчасного розрахунку за придбану електричну енергію власними коштами відповідач повинен довести відповідні обставини. Зокрема, повинен надати належні докази на підтвердження свого майнового стану у спірному періоді (звіт про фінансові результати, довідку про рух коштів на рахунках). Відповідачем не надано доказів на підтвердження свого майнового стану на час виникнення прострочення сплати боргу (2016 – 2017 роки). За відсутності таких доказів суд не може надати належну оцінку спроможності відповідача виконати свої грошові зобов’язання у спірному періоді.

На підтвердження майнового стану на час розгляду справи відповідач надав баланс та звіт про фінансові результати за І квартал 2018 року, згідно яких за наслідками від операційної діяльності відповідач має збиток в розмірі 1 033 тис. грн. Втім, відповідач здійснює господарську діяльність та отримує прибуток, що вбачається з фінансового звіту, - 1 155 тис. грн. Відповідач не надав доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати пені.

Той факт, що частина вартості придбаної електричної енергії мала бути компенсована за рахунок відшкодування державою сум пільг та субсидій, не звільняє відповідача від обов’язку з оплати електричної енергії. Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Суд також враховує інтереси позивача, який заперечує проти зменшення розміру нарахованої пені у повному обсязі і також посилається на важкий фінансовий стан підприємства. На підтвердження свого фінансового стану позивач надав довідку щодо заборгованості підприємства по заробітній платі, кредиторську та податкову заборгованість, довідки про залишки коштів на рахунках.

Як пояснив позивач, у зв’язку з наявністю у ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості по заробітній платі і значного податкового боргу у товариства відсутні кошти для поповнення рахунку в системі електронного адміністрування для забезпечення можливості реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних всіх податкових накладних по операціях з постачання/передачі електричної енергії. Отже, податкові накладні не були зареєстровані позивачем з об’єктивних причин. Крім того, позов до відповідача поданий за період часу з березня 2016 року по лютий 2018 року, а податкові накладні не зареєстровані позивачем лише з листопада 2017 року. При цьому суд зауважує, що виконання обов’язку відповідачем з оплати електричної енергії за договором не пов’язано із фактом реєстрації позивачем податкових накладних. Електрична енергія була поставлена позивачем відповідачу. У відповідача відповідно виник обов’язок з її оплати.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач є господарюючим суб’єктом і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір про постачання електричної енергії відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача у повному обсязі.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати активної електричної енергії по рахункам за березень - вересень 2016 року, січень, березень – серпень, грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року 3% річних за загальний період з 13.04.2016 по 04.05.2018 в загальній сумі 60 588,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, та визнано позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 13.04.2016 по 04.05.2018 в сумі 60 588,12 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати активної електричної енергії по рахункам за червень – серпень 2016 року, травень – червень, грудень 2017 року, січень – лютий 2018 року за загальний період з 13.07.2016 року по 30.04.2018 (використані індекси інфляції за період з липня 2016 року по березень 2018 року).

Позивач надав пояснення по справі, в яких зауважив, що сума оплати 20 000,00 грн. за 02.12.2017 помилково зазначена в розрахунку інфляційних втрат по рахунку №31/5а від 31.05.2017 і на розрахунок інфляційних втрат не впливає.

Стосовно нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до роз’яснення, викладеного в пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із зазначених рекомендацій Верховного Суду України, для визначення індексу інфляції в цілому за період прострочення, індекси інфляції за цей період перемножуються.

Виходячи з цього, інфляція нараховується на суму основного боргу, яка існувала на кінець місяця, в якому виникло прострочення і за наступні повні місяці, в яких сума боргу не була сплачена. При розрахунку інфляційних втрат для суми основного боргу, яка існувала декілька місяців, індекси інфляції за кожний повний місяць прострочення перемножуються між собою та визначаєтсья середній показник, який застосовується до суми боргу.

Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат без урахування зазначених рекомендацій, зокрема, здійснив розрахунок інфляції, починаючи з місяця, в якому виникло прострочення, а не з наступного місяця. Також застосував індекси інфляції за неповні місяці прострочення та не застосував середній індекс інфляції за період, коли сума боргу існувала протягом декількох місяців, а визначав інфляційні втрати для цього періоду помісячно.

У зв’язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат наступним чином:

- від суми боргу по рахунку №31/6а від 04.07.2016 суд не розраховує інфляцію, оскільки прострочення існувало менше місяця; крім того, позивач застосував від’ємну суму інфляційних втрат за цей період, тобто фактично інфляцію не нараховує;

- по рахунку №31/7а від 03.08.2016 суд розрахував інфляційні втрати від суми боргу 200402,58 грн. за вересень 2016 року (індекс 101,8%), що склало 3607,25 грн.;

- від суми боргу по рахунку №31/8а від 02.09.2016 інфляційні втрати судом не розраховуються, оскільки розрахунковий період прострочення становить менше місяця;

- по рахунку №31/5а від 31.05.2017 суд розрахував інфляційні втрати від суми боргу 1466040,33 грн. за період з липня по листопад 2017 року (середній індекс 104,3%), що складає 62408,76 грн.;

- по рахунку №31/6а від 30.06.2017 суд розрахував інфляційні втрати від суми боргу 939326,67 грн. за період з серпня по листопад 2017 року (104%), що складає 38032,05 грн.;

- від суми боргу по рахункам №31/12а від 31.12.2017 та №31/1а від 31.01.2018 інфляційні втрати судом не розраховуються, оскільки розрахунковий період прострочення становить менше місяця;

- по рахунку №31/2а від 28.02.2018 розрахував інфляційні втрати від суми боргу 116950,45 грн. за квітень 208 року (індекс 101,1%) в сумі 1286,45 грн.

Таким чином, всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 105334,51 грн. В решті вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд позову в даній справі покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. Так, у позові заявлено майнові вимоги на загальну суму 824 121,60 грн. Судовий збір за розгляд цих вимог відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає 12 361,82 грн. Задоволено судом вимоги на загальну суму 588 787,78 грн. Звідси пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір складає: 588 787,78 грн. /824 121,60 грн. х 12 361,82 грн. = 8 831,81 грн. Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в частині, яка задоволена судом, згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України 50% відповідної суми судового збору – 4 415,90 грн. підлягає поверненню позивачу з бюджету в разі звернення позивача до суду з відповідною заявою, а решта 50% в сумі 4415,91 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір в сумі 3 530,01 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Водоканал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 100, код ЄДРПОУ 72312) на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72310, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Покровська, буд. 106, код ЄДРПОУ 00130926) на поточний рахунок №2600010766801 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582, код ЄДРПОУ 00130926 пеню в сумі 422 865,15 грн. (чотириста двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят п’ять грн. 15 коп.), 3% річних в сумі 60 588,12 грн. (шістдесят тисяч п’ятсот вісімдесят вісім грн. 12 коп.), інфляційні втрати в сумі 105 334,51 грн. (сто п’ять тисяч триста тридцять чотири грн. 51 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 415,91 грн. (чотири тисячі чотириста п’ятнадцять грн. 91 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року.

Суддя О.В.Федорова