Рішення № 75660388, 01.08.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2018 р. Cправа № 902/390/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК", м.Кременчук, Полтавська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", м.Вінниця

про стягнення 140 009,07 грн

За участю секретаря судового засідання Васиишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 24.07.2018 р., посвідчення адвоката № 334 від 08.02.2016 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 42 від 12.07.2018 р. строком на один рік до 12.07.2019 р., паспорт серії АА № 597390 виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 08.12.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

09.07.2018 р. на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 140 009,07 грн за договором поставки нафтопродуктів № 79-23/04/18 від 23.04.2018 р., з яких 127 749,35 грн боргу за отриманий товар та транспортні послуги, 11 265,70 грн пені, 994,02 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 11.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/390/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті на 01.08.2018 р.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач посилається в якості підстави позовних вимог на укладення 23.04.2018 р. договору поставки нафтопродуктів № 79-23/04/18 на підставі якого 01.05.2018 р. відповідачу було відвантажено продукцію на суму 269 823,91 грн із наданням транспортних послуг на суму 12 925,44 грн.

За твердженням позивача відповідач з простроченням обумовленого договором строку частково розрахувався на загальну суму 155 000,00 грн, з огляду на що заборгованість відповідача становить 180 071,45 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також у зв'язку із простроченням оплати боргу позивачем заявлено до стягнення 11 265,70 грн пені та 994,02 грн 3 % річних.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

В усних поясненнях наданих у судовому засіданні представник відповідача заперечень щодо заявленого позову не подав вказавши на наявність боргу та намір владнати спірну ситуацію мирним шляхом.

Представник позивача категорично заперечив щодо можливості укладення мирової угоди між сторонами.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.04.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 79-23/04/18, відповідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця (поставити), а Покупець в порядку та на умовах визначених договором зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар), відповідності до договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін та є невід'ємною частиною договору , в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару й інші умови поставки (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість договору (ціна договору) складається з суми загальної вартості товару, поставленого покупцеві згідно з додатковими угодами, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.4 Договору).

Постачальник зобов'язується на підставі підписаної додаткової угоди передати (поставити) у власність Покупця товар (п. 2.1.1. Договору).

Згідно п. 4.2 Договору товар поставляється Покупцеві залізничним або автомобільним транспортом партіями в межах об'єму, в кількості і за ціною, визначених додатковими угодами на умовах EXW; FCA; CPT у відповідності з Офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - "ІНКОТЕРМС", у діючий на момент укладення додаткової угоди у редакції, в частині, що не суперечить умовам договору та відповідної додаткової угоди. Конкретна умова відправлення та поставки товару, редакція "ІНКОТЕРМС" визначається у додатковій угоді на поставку товару.

Загальна кількість товару, який поставляється Постачальником Покупцю може відрізнятись від передбаченого додатковою угодою, але не більш ніж на +/- 10 процентів, що не вважається порушенням умов договору (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 4.10 Договору приймання - передача (поставка) товару оформлюється актом приймання - передачі товару або видатковою накладною.

На Постачальника покладається обов'язок оформити акт приймання - передачі товару та видаткової накладної (п. 5.11 Договору) та передати зазначені документи покупцю. На Покупця покладається обов'язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою акт приймання - передачі товару (підписати видаткову накладну) одразу після отримання зазначених документів від Постачальника, після чого Покупець зобов'язується повернути Постачальнику один екземпляр вказаного акту (видаткову накладну) в оригіналі. Покупець зобов'язується також повернути Постачальнику копії транспортних (перевізних) документів (у разі поставки товару залізничним транспортом - копію залізничної накладної, а у разі поставки товару автомобільним транспортом - копію товаротранспортної накладної).

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній видатковій угоді до цього договору, на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.1 Договору).

Оплата здійснюється Покупцем за умовами, попередньої оплати або по договору (п.5.2 Договору).

Відповідно п. 5.3 Договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно із п. 4.11.2. Договору датою поставки товару вважається за умовами поставку товару автомобільним транспортом на умовах FCA, CРТ - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній при прийомі товару до перевезення.

Ціна товару є договірною, зазначається з врахуванням ПДВ і узгоджується в додаткових угодах в залежності від умов поставки товару (п. 5.4 Договору).

У відповідності до п. 5.7. Договору витрати постачальника по перевезенню товару до місця призначення відшкодовується покупцем протягом банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку (за винятком випадків поставки товару на умовах СРТ).

Згідно п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором або додатковими угодами до нього сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору (п. 7.1 Договору).

У разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором (п.7.4 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 11.1 Договору).

01.05.2018 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 79-23/04/18 від 23.04.2018 р., відповідно до умов якої позивач зобов'язується поставити відповідачу нафтопродукти, а саме бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки 7/100, у кількості 21,76 тон за ціною 10 333,33 грн без ПДВ на загальну суму 224 853,26 грн без ПДВ.

Крім того, умовами п. 1.3. Додаткової угоди № 2 від 01.05.2018 р. до Договору сторонами погоджено пункт постачання, строк постачання - 2 дні, вантажоодержувача, а також визначено, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, оформлюється актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 10 771,20 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 2 154,24 грн.

У відповідності до п. 1.6. Додаткової угоди оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 4 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у тому числі транспортні послуги).

Крім того, в матеріалах справи містяться товарно-транспортна накладна № 270 від 01.05.2018 р. та акт надання послуг № 270 від 01.05.2018 р. на суму 10 771,20 грн з ПДВ, що підтверджують належним чином виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором.

Також між сторонами підписано акт здачі - прийняття виконаних послуг за перевезення вантажів на суму 12 925,44 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 79-23/04/18 від 23.04.2018 р. на підставі видаткової накладної № 270 відповідачу поставлено товар у кількості 21,76 тон за ціною 10 333,33 грн без ПДВ на загальну суму 269 823,91 грн з ПДВ та надано рахунок № 186 від 27.04.2018 р. за оплату товару з урахуванням транспортних послуг на суму 282 749,35 грн з ПДВ.

Однак, відповідач здійснив частково розрахунок за поставлений товар на загальну суму 155 000,00 грн.

В підтвердження чого, додано платіжні доручення № 204 від 17.05.2018 р. на суму 10 000,00 грн, № 216 від 21.05.2018 р. на суму 30 000,00 грн, № 266 від 12.06.2018 р. на суму 50 000,00 грн, № 296 від 14.06.2018 р. на суму 50 000,00 грн, № 306 від 15.06.2018 р. на суму 10 000,00 грн, № 321 від 18.06.2018 р. на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставку йому товару становить 127 749,35 грн (282 749,35 грн - 155 000, 00 грн).

Непроведення розрахунків відповідачем за отриманий товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки нафтопродуктів № 79-23/04/18 від 23.04.2018 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки та надання послуг з перевезення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, за відсутності доказів погашення суми боргу в матеріалах справи позовні вимоги в частині стягнення 127 749 грн 35 коп боргу за отриманий товар та транспортні послуги підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 265 грн 70 коп. пені та 994 грн 02 коп. – 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором або додатковими угодами до нього сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору (п. 7.1 Договору).

Зокрема, у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором (п.7.4 Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора правильності періодів нарахування та сум пені та 3 % річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині є правомірними та обґрунтованими з огляду на що підлягають до стягнення з відповідача.

Також, в прохальній частині позовної заяви № 213 від 06.07.2018 р. позивач просить суд про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 грн 15 коп. з доданими до неї рядом доказів на підтвердження заявлених вимог.

Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи слідує, що представником позивача до суду подано заяву стосовно розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 03.07.2018 р. між адвокатом ОСОБА_1 (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 03-07/18 за умовами якого Адвокат зобов'язується надати Клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Термінал-МК" до ТОВ "Мего ЛТД" про стягнення боргу в Господарському судді Вінницької області.

Також, Адвокат зобов'язується надати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, застосовує всі засоби до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката на винну сторону, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 2.1 Договору).

Умовами п. 5.1 Договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що за надану правову допомогу, передбачену п. 1.1. Договору, Клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 2 100 грн 15 коп.

04.07.2018 р. між адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" підписано акт наданих послуг № 04-07/2018 до Договору про надання правової допомоги на суму 2 100 грн 15 коп.

Крім того суду надано платіжне доручення на оплату послуг на суму 2 100 грн 15 коп.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на позивача в сумі заявленій відповідачем.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у постанові № 907/357/16.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені та 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" підлягає задоволенню судом повністю.

Принагідно суд з огляду на процесуальну позицію відповідача зауважує, що укладення мирової угоди допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

01.08.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", вул. Хмельницьке шосе, 13, кімната 214, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 34455332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК", вул. Генерала Жадова, 10, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (ідентифікаційний код - 37748433) – 127 749 грн 35 коп. - боргу за отриманий товар та транспортні послуги, 11 265 грн 70 коп. - пені, 994 грн 02 коп. - 3 % річних, 2 100 грн 14 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2 100 грн 15 коп. - відшкодування витрат на правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 серпня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул. Генерала Жадова, 10, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; вул.Соборна, 18/14, офіс 406, м. Кременчук, Полтавська область, 39600.

4 - відповідачу - вул. Хмельницьке шосе, 13, кімната 214, м. Вінниця, 21000.