Постанова № 75659223, 01.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/5190/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Шереметьєва Л.А.

760/19585/17 Доповідач: Чобіток А.О

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового платежу, пені, інфляційних втрат та річних , -

в с т а н о в и в:

У 2017 року ОСОБА_1звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 9 498, 66 грн. страхового платежу, 1 083, 80 грн. пені, 10 246, 66 грн. інфляційних втрат та 302, 76 грн. річних, а всього 21 604, 94 грн. .

При цьому зазначав, що він застрахував, належний йому автомобіль «Хюндай», д.н.з.НОМЕР_1 у ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", відповідно до Договору добровільного страхування №1341/13-Тз/К/01 від 22 серпня 2013 року, за яким ним було сплачено страховий платіж у розмірі 9 498, 66 грн.. 09 вересня 2013 року на перехресті вулиць Солом'янської та Народної в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «ГАЗ - 24», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, під його керуванням, у результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва винним у даній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в АТ «Просто - страхування» відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АВ/4352514 від 21 листопада 2012 року.

10 вересня 2013 року ним до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

При врегулюванні його справи працівниками ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було порушено умови п. 17 Договору, а саме: належна до виплати сума страхового відшкодування розрахована з порушенням п.17.2 договору, яким визначено, що страхове відшкодування розраховується на базі авторизованої СТО. Так, відповідно до Звіту № 662 від 21 жовтня 2013 року, було визначено належну йому до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 8 651, 34 грн., що не відповідає прямому збитку, заподіяному йому, як власнику пошкодженого транспортного засобу.

Це змусило його звернутися до відповідача з заявою про розірвання укладеного Договору.

Вважає, що відповідачем порушено умови договору при його достроковому розірванні - всупереч п. 29.3 Договору йому , в зв'язку з розірванням договору, не був повернутий страховий платіж у розмірі 9 498, 66 грн..

Виходячи з того, що відповідачем порушено строк повернення страхового платежу, просив стягнути дану суму з урахуванням пені, річних та інфляційних втрат.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки, встановивши обґрунтованість вимог позивача в частині порушення відповідачем умов укладеного договору, за яким розмір збитків, належного йому автомобіля було проведено не на базі авторизованої СТО в порушення п. 17.2 Договору, а ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія", суд безпідставно відмовив у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Так, суд зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про розірвання Договору добровільного страхування від 22.08.2013 року - 07 липня 2014 року, а до суду з позовом звернувся лише 20.09.2017 року, тобто звернення до суду мало місце після строку позовної давності. Вважає, що суд безпідставно не звернув увагу на його доводи під час судового засідання, як представника позивача, про те, що позов до суду було подано 05.08.2017 року ( а.с. 55) - в останній день строку позовної давності, та в порушення норм процесуального права не зазначив у судовому рішенні мотивів відхилення вказаних аргументів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зазначила, що позовну заяву, що направлена позивачем 05.08.2017 року, зареєстровано Солом'янським районним судом м. Києва 08.08.2017 року та визначено головуючою суддю Букіну О. М., номер справи: № 760/14921/17. Але вказана позовна заява містила численні недоліки, в зв'язку з тим, що позов не відповідав вимогам ст. 119 ЦПК України (в редакції, чинній на день винесення ухвали). 09.08.2017 року суддею Букіною О. М. було винесено ухвалу по справі №760/14921/17 про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу строк терміном не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали для виправлення недоліків. Однак, зазначені в ухвалі суду від 09.08.2017 року недоліки позивач не усунув, з заявою про продовження строку для усунення недоліків до суду не звертався. Отже, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали від 09.08.2017 року, 06.11.2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1, яка останнімне була оскаржена та набрала законної сили.

20.09.2017 року ОСОБА_1, вже після спливу строку позовної давності, вдруге звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із новою позовною заявою, що зареєстрована судом 26.09.2017 року, за результатами розгляду якої 03.10.2017 року суддею Шереметьевою Л. А. було відкрито провадження по даній справі №760/19585/17. Доказів про поважність причин пропуску позовної давності позивач не надав.

Отже, посилання позивача на копію опису вкладення до листа та чеки про відправлення позовної заяви від 05.08.2017 року, що знаходяться на а.с. 55 справи, як на підтвердження вчасного звернення до суду є необґрунтованими, адже позивач свідомо не зазначає, що дану позовну заяву було повернуто судом у зв'язку з не усуненням недоліків.

Окрім того, позивач був обізнаний про те, що позовна заява, направлена ним до суду 05.08.2017 року залишена без руху для виправлення недоліків, оскільки в ухвалі про повернення позовної заяви від 09.11.2017 року по справі №760/14921/17 судом зазначено: «Ухвала суду від 09.08.2017 року, згідно вимог закону була направлена на адресу позивача, вказану в позовній заяві, та отримана ним 15.09.2017 року, що підтверджується відповідним зворотнім повідомленням, яке знаходиться в матеріалах справи».

Тобто, твердження ОСОБА_1 про те, що ним направлено позовну заяву 05.08.2017 року не відповідає матеріалам справи, оскільки позовна заява, за якою відкрито провадження та ухвалене рішення датована 20.09.2017 року.

На думку відповідача, ОСОБА_1 намагається ввести суд апеляційної інстанції в оману щодо того, що саме цю позовну заяву Позивач направляв до суду 05.08.2017 року.

Крім того, представник відповідача зазначає, що згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заява ОСОБА_1 про розірвання договору добровільного страхування наземного транспорту № 1341/13/-Тз/К/01 датована 07.07.2014 року.

Згідно з п. 29.2 Договору про намір дострокового припинення договору страхування страхувальник має повідомити страховика та вигодонабувача не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення.

Оскільки заява про дострокове розірвання договору страхування була подана позивачем страховику та вигодонабувачу 07.07.2014 року, то датою припинення Договору вважається 06.08.2014 рік. Отже, прострочення виконання зобов'язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 07.08.2014 року. Враховуючи викладене, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 07.08.2017 року. У той же час, позовна заява, за якою відкрито провадження, датована 20.09.2017 року.

При цьому представник відповідача послався на правовий висновок , викладений у постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 (№6-2891 цс 16) , відповідно до якого якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається.

Також до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представником відповідача додано копії ухвал суду від 09.08. та 06.11.2017 року Солом'янського районного суду м. Києва, які постановлені суддею Букіною О.М., відповідно до яких позовна заява ОСОБА_1 про стягнення страхового платежу внаслідок дострокового розірвання договору залишалась без руху, а в подальшому визнана неподаною та повернута з підстав невиконання вимог ухвали суду від 09.08.2017 року.

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2013 року між сторонами був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01, відповідно до умов якого позивачем було застрахований транспортний засіб марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1.

09 вересня 2013 року о 18:30 год. на перехресті вул. Солом'янської - вул. Народної в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки«Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням позивача, та «ГАЗ - 24», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у АТ «Просто - страхування» (а. с. 4, 31 - 39).

Відповідно до п.п. 27.1, 27.3, 27.10, 27.12, укладеного між сторонами Договору, страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і Страхового акту, який складається страховиком.

Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової Заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно з розділом 26 Договору.

При пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в Розділі 1Договору, а також вартість ремонтних робіт.

Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 Договору).

В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

У випадку виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитку (витрат на відновлення транспортного засобу) кожна зі сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи.

Експертиза здійснюється за рахунок сторони, яка вимагала її проведення.

Встановлено, що 10 вересня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та повідомив про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Листом від 10 вересня 2013 року за вих. №100913-3099/1/к відповідач направив запит директору НЕАК до 12 вересня 2013 року провести огляд пошкодженого транспортного засобу «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1, та скласти Акт огляду з фототаблицею огляду застрахованого позивачем транспортного засобу.

На виконання зазначеного запиту був складений протокол огляду транспортного засобу від 01 жовтня 2013 року, в якому було викладено опис пошкоджень транспортного засобу.

З протоколу вбачається, що позивач не погодився з викладеними в ньому обставинами ( а.с. 40 - 44 ).

На виконання п. 27.12 Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуючи компанія» було складено Звіт №662 від 21 жовтня 2013 року, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хюндай» в результаті його пошкодження в ДТП, складає 8 651, 34 грн. ( а.с. 7 ).

Не погодившись з визначеною сумою, позивач звернувся до АТ «Просто - страхування», якою була застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи в ДТП, і якою йому було виплачено 17 447, 24 гр. страхового відшкодування.

Листом від 08 квітня 2017 року, відповідно до п. 28.4.5 Договору, укладеного між сторонами,позивачу було відмовлено в виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальник отримав повне відшкодування збитку від третіх осіб.

07 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22 серпня 2013 року, укладеного між ними, в зв'язку з порушенням відповідачем п. 17.2 та п. 27.11 зазначеного Договору, та повернення сплаченого ним страхового платежу в розмірі 9 498, 66 грн..

Листом від 21 липня 2014 року відповідач повідомив позивача про необхідність повідомлення реквізитів для виплати розрахованого ним платежу в розмірі 312, 28 грн., як це передбачено умовами договору.

30 жовтня 2014 року позивачем були повідомлені реквізити для перерахування страхового платежу, який був перерахований ОСОБА_1 платіжним дорученням №602 від 07 листопада 2014 року ( а.с. 10, 50 ).

Відповідно до п. 11.1 Договору страховий платіж за перший рік дії договору складає 9 498, 66 грн..

Відповідно до п.п. 29.2 Договору він може бути достроково припинений на вимогу Страхувальника або Страховика за умови обов'язкового письмового повідомлення вигодонабувача про таке дострокове припинення Договору. Про намір достроково припинити дію Договору будь - яка сторона зобов'язана повідомити іншу та вигодонабувача не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії Договору, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа.

За змістом п.17.2 Договору умовою виплат страхового відшкодування сторони визначили суму, визначену на базі СТО на вибір Страховика.

Розмір збитків до відшкодування ОСОБА_1 відповідачем був визначений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», на підставі укладеного з даним ТОВ договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, щопро порушення свого права на виплату страхового відшкодування та порядок визначення суми до виплати, позивачу стало відомо в жовтні 2013 року при визначенні суми страхового відшкодування до виплати. З вимогою про розірвання договору в зв'язку з допущеним відповідачем порушенням його умов, позивач звернувся до відповідача 07 липня 2014 року, а до суду з позовом 20 вересня 2017 року, тобто, звернення позивача до суду мало місце після спливу строку позовної давності. При цьому судом встановлено, що відповідачем порушено умови Договору добровільного страхування, а вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки після страхового випадку розмір страхового відшкодування відповідачем було визначено ТОВ «Незалежна експертно-асистуючи компанія», а не на базі СТО, як це визначено умовами Договору .

Крім зазначеного, суд вказав, що оскільки предметом спору сторін є стягнення страхового платежу в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а не страхового відшкодування, то посилання представника позивача про те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), на увагу не заслуговує.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, заслухавши технічний запис судових засідань, які відбулись 14.02.2018 року та 04.04.2018 року, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважає , що апеляційна скарга підлягає до задоволення , оскільки до вищевказаного висновку, суд прийшов з порушенням норм процесуального права, наслідком чого стало неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 997 ЦК України, договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором ( ч. 3 ст. 997 ЦК).

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю ( ч. 4 ст. 997 ЦК).

Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється ( ч. 6 ст. 997 ЦК).

Встановлено, що сторони 22.08.2013 року уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01, відповідно до умов якого позивачем було застрахований транспортний засіб марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1.

На виконання умов даного Договору, позивачем, згідно з графіком внесення страхових платежів, за період з 22.08.2013 року по 21.08.2014 року було сплачено 9 498,66 грн..

Умовою виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 визначено «На базі авторизованої СТО» ( п.п.17.2. п. 17).

П.п. 27.11 Договору добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 дано визначення умові «На базі авторизованої СТО». Так, «На базі авторизованої СТО» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимогам заводу-виробника за цінами офіційного дилера, на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо).

09 вересня 2013 року стався страховий випадок, про що позивачем, 10.09.2013 року подано відповідну заяву ( а.с.40-41).

За заявою відповідача, ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», 21.10.2013 року склала звіт № 662 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який вказаним товариством було оглянуто 01.10.2013 року ( а.с. 42, 43-44, 60-75).

З наведеного вбачається, що умовою виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 став розрахунок вартості матеріального збитку, здійснений не на базі авторизованої СТО, а на вибір страховика, що не передбачено умовами укладеного між сторонами договору та є його порушенням з боку страховика, тобто відповідача.

Суд першої інстанції , вважав вимоги позивача щодо порушення відповідачем умов договору обґрунтованими за вказаних підстав з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску останнім строку позовної давності, суд апеляційної інстанції погодитись не може.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 253 , ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П.п. 29.2., 29.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року визначено, що він може бути достроково припинений на вимогу Страхувальника або Страховика за умови обов'язкового письмового повідомлення вигодонабувача про таке дострокове припинення Договору. Про намір достроково припинити дію Договору будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу та вигодонабувача не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії Договору, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа.

У разі дострокового припинення дії Договору за вимогою Страхувальника Страхових повертає йому частину страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних сум страхового відшкодування, які були виплачені за цим договором. Якщо вимога Страхувальника щодо дострокового припинення дії Договору пов'язана з порушенням Страховиком умов цього Договору, Страховик повертає Страхувальнику сплачений ним страховий платіж повністю.

07 липня 2014 року ОСОБА_1, зазначивши про порушення відповідачем умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року, посилаючись на п. 29.3 вказаного договору, звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про розірвання договору достроково з вимогою повернути йому, сплачений страховий платіж у повному розмірі - 9 498,66 грн., повідомивши про вказане також і вигодонабувача, як це передбачено умовами Договору ( а.с. 10).

Зважаючи на умови п.п. 29.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року та норми ч.ч. 3,6 ст. 997 ЦК України, датою припинення зазначеного договору є 06.08.2014 року, внаслідок чого з 07.08.2014 року у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу суми страхового платежу.

05.08.2014 року відповідачем за підписом в.о. директора Київської дирекції ПрАТ «СК «Арсенал-страхування» Бердичевським В.Я., складено розрахунок частини страхового платежу, що підлягає поверненню за Договором страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року, з якого вбачається, що відповідно до Заяви ОСОБА_1 від 07.07.14 р. дія Договору №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року припиняється з 00 год. 00 хв. 06.08.2014 р., а розрахунок частини страхового платежу, що підлягає поверненню, відповідно до п. 29.2., 29.3., 29.5. ( з врахуванням відсутності фактів порушення умов договору Страховиком) складає 312 грн. 28 коп. (а.с.93).

Враховуючи викладене та зважаючи на норми ст. 257 ЦК України, останнім днем подачі даного позову до суду було 07.08.2017 року.

Як убачаться з конверта, в якому даний позов було направлено ОСОБА_1 до суду, то на пошту позивачем його здано 20.09.2017 року, про що свідчить відповідний штамп відділення, надійшов до суду 26.09.2017 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Шереметьєву Л.А. 27.09.2017 року з призначенням єдиного унікального номера судової справи : 760/19585/17 ( а.с.11).

Зазначаючи про те, що позов до суду було подано ОСОБА_1 у межах строку позовної давності, а саме - 05.08.2017 року, представником позивача подано суду першої інстанції Опис вкладення до цінного листа на ім'я Солом'янського районного суду міста Києва, відповідно до якого 05.08.2017 року ОСОБА_1 здано на пошту позовну заяву з додатками, що підтверджується квитанцією про оплату пересилання цінного листа ( а.с. 55).

У першому судовому засіданні щодо розгляду даної справи, яке відбулось 14.02.2018 року, представник позивача ОСОБА_1, - ОСОБА_4 акцентував увагу суду на те, що дана позовна заява, що була направлена позивачем до суду 20.09.2017 року є усуненням недоліків позовної заяви, що була направлена 05.08.2017 року, внаслідок чого пропуску строку позовної давності не відбулось. Суд повідомив учасників справи про те, що вказану інформацію слід перевірити по базі суду. В справі оголошено перерву до 04.04.2018 року ( технічний запис судового засідання від 14.02.2018 року).

Перевіряючи даний аргумент позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно 05.08.2017 року, тобто до спливу строку позовної давності, ОСОБА_1 надіслано на адресу Солом'янського районного суду міста Києва позовну заяву до відповідача, яка судом першої інстанції ухвалою від 09.08.2017 року ( суддя Букіна О.М.) залишена без руху з наданням строку на його усунення терміном не більше 5-ти днів з моменту отримання копії ухвали. Запропоновано ОСОБА_1 надати суду нову редакцію позовної заяви, з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Дану позовну заяву зареєстровано за єдиним унікальним номером: 760/14921/17.

Ухвалою суду першої інстанції ( суддя Букіна О.М.) від 06.11.2017 року визнала позовну заяву ОСОБА_1, направлену ним 05.08.2017 року неподаною та повернула, вказавши про те, що ухвала суду від 09.08.2017 року отримана ним 15.09.2017 року, проте недоліки позовної заяви не усунуто.

Указана інформація перевірена судом апеляційної інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Аналізуючи вказану інформацію, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дійсно позовна заява ОСОБА_1 направлена ним до Солом'янського районного суду м. Києва 20.09.2017 року є новою редакцією позовної заяви, направленої ОСОБА_1 05.08.2017 року, та направлена ОСОБА_1, на усунення недоліків відповідно до ухвали від 09.08.2017 року.

До такого висновку колегія суддів прийшла з тих підстав, що позовна заява ОСОБА_1 у даній справі, направлена ним до суду першої інстанції в останній день п'ятиденного строку з дня отримання ухвали суду від 09.08.2017 року - 15.09.2017 року, тобто 20.09.2017 року.

При цьому позовна заява ОСОБА_1, направлена ним 20.09.2017 року, ще до постановлення ухвали судом 06.11.2017 року про визнання позовної заяви, поданої 05.08.2017 року, неподаною та її повернення.

Зазначене свідчить про те, що позовну заяву ОСОБА_1, направлену ним 20.09.2017 року як нову редакцію позовної заяви, направленої 05.08.2017 року на усунення її недоліків відповідно до ухвали суду від 09.08.2017 року, судом першої інстанції 27.09.2017 року помилково було зареєстровано як вперше поданий позов та помилково присвоєно інший єдиний унікальний номер судової справи номер: 760/19585/17.

Проте на вказане суд першої інстанції уваги не звернув та в порушення ч. 3 ст. 89 ЦПК України не навів мотивів відхилення доказу наданого представником позивача - ОСОБА_4 на підтвердження відсутності обставини пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні 04.04.2018 року, суд першої інстанції до з'ясування питання про те, що позовна заява, направлена 20.09.2017 року є усуненням недоліків позовної заяви, направленої 05.08.2017 року, не повертався ( технічний запис судового засідання від 04.04.2018 року).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в судовому засіданні, яке відбулось 04.04.2018 року, судом першої інстанції з'ясовувалась позиція позивача щодо позовної давності звернення до суду з вимогою про стягнення пені (неустойки), яка є спеціальною та встановлена в один рік, проте в рішенні зазначено про те, що представник позивача не вважає строки позовної давності на вимоги позивача пропущеними з підстав п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

При цьому посилання представника позивача на те, що позовна заява від 20.09.2017 року є усуненням недоліків позовної заяви, направленої 05.08.2017 року, не відображено в судовому рішенні.

Відповідно до частин 1,2,3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки судом не вирішено питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, наслідком чого стало неправильне вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи ту обставину, що саме з боку відповідача відбулось порушення умов Договору страхування наземного транспорту №1341/13-Тз/К/01 від 22.08.2013 року, укладеного між сторонами, з підстав зазначених вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність вимоги ОСОБА_1 про повернення відповідачем, сплаченого ним страхового платежу в розмірі 9 498,66 грн..

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що розмір страхового платежу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача дорівнює 9 498,66 грн. і ця сума не була виплачена відповідачем 07.08.2017 року, на наступний день після припинення договору, то вказана сума вважається простроченим грошовим зобов'язанням, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача 3 % річних, що дорівнює 302,76 грн. та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 10 246,66 грн..

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 992 ЦК України визначено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку(ч. 2 ст.9 Закону України «Про страхування»).

У даному випадку відповідач зобов'язаний повернути страховий платіж, а не сплатити страхову виплату, внаслідок чого ст. 992 ЦК України застосуванню не підлягає.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесених позивачем при поданні позову в розмірі 640,00 грн. та стягненням з відповідача в доход держави судового збору за подачу позивачем ( звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів») апеляційної скарги в розмірі 960,00 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги ст.. 4 Закону України «Про судовий збір») .

Керуючих ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового платежу, пені, інфляційних втрат та річнихзадовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( місцезнаходження : 01056, м. Київ, вул.. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації : АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3) страховий платіж у розмірі 9 498,66 грн., 3 % річниху розмірі 302,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 246,66 грн. та судовий збір у розмірі 640,00 грн., а всього 20 688,08 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( місцезнаходження : 01056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) в доход держави судовий збір у розмірі 960,00 грн..

Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Судді -