Рішення № 75658136, 10.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Чуб Н.С., Сіренко Д.В., Бодня Є.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал», треті особи: Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати зобов'язання за кредитним договором № CL38032 від 07 травня 2008 року та додаткової угоди від 20 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 припиненими з 14 листопада 2016 року; визнати договір відступлення права вимоги від 14 листопада 2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал» недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між нею та Публічним акціонерним товариства «Універсал Банк» було укладено 07 травня 2008 року кредитний договір № CL38032. Додатковою угодою до кредитного договору 20 листопада 2015 року між нею та відповідачем ПАТ «Універсал Банк» врегульовано питання по заборгованості, відповідно до якої у разі оплати 1 449 доларів США 00 центів у строк до 20 листопада 2017 року на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Універсал Банк», решта заборгованості за кредитним договором буде вважатись врегульованою. Відповідно до пропозиції по врегулюванню заборгованості оплата боргу необхідно здійснювати щомісячно у сумі 63 долари США щомісячно. Нею належним чином виконувались платежі відповідачу ПАТ «Універсал Банк» протягом часу з листопада 2015 по грудень 2016 року, про що свідчить виписка по сплаті платежів від 25 листопада 2016 року. Але, в порушення додаткової угоди від 20 листопада 2015 року відповідач ПАТ «Універсал Банк» уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал» договір відступлення прав вимоги № UB-ОР/16-132 від 14 листопада 2016 року, відповідно до якого на дату відступлення права вимоги борг зазначено 6 535 доларів США 20 центів. Наприкінці 2016 року відповідач ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» почав в телефонному режимі (навіть у святкові та вихідні дні та в заборонені часи доби) погрожувати їй та вимагати оплату коштів у розмірі 168 026 гривень 57 копійок, що станом на день звернення до суду за курсом Національного банку України 6 237 доларів США 06 центів. Зазначений факт також підтверджується претензією відповідача ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» № 16590520 від 21 березня 2017 року, яка надійшла простою кореспонденцію на її адресу. Треба зазначити, що між нею та відповідачем ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» жодної угоди не укладалось, а отже, вимога відповідача ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» є примушування до вступу в цивільно-правові відносини та предметом вимоги є фінансові кошти у розмірі 6 237 доларів США 06 центів (по курсу НБУ - 1 долар США дорівнює 26 гривень 93 копійки). З відповіді Міністерства фінансів України від 16 березня 2017 року № 14030-10/28-205/203, Національного банку України від 13 березня 2017 року № 24-0006/18806, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27 березня 2017 року № 2156/16-12 відповідач ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» статусу фінансової установи не набувало, ліцензій та/або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримувало. Розмір фінансової вимоги відповідача ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» не відповідає реальному розміру вимог за кредитним договором, а отже є порушенням її прав. Вона ж не відмовляється виконувати договірні зобов'язання з відповідачем ПАТ «Універсал Банк» та не маючи інформації паро укладення договору про відступлення прав вимоги продовжувала сплачувати кошти на рахунок відповідача ПАТ «Універсал Банк». Враховуючи додаткову угоду від 20 листопада 2015 року та здійснення платежів за кредитними договором у строк до 20 листопада 2017 року, укладення договору відступлення права вимоги між відповідачем ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» та на суму вимоги, яка в п'ять разів перевищує реальні кредитні зобов'язання, зачіпають її права та є грубим порушенням її прав. Укладення договору про відступлення права вимоги фактично є одностороння відмова відповідача ПАТ «Універсал Банк» від зобов'язання за кредитним договором № CL38032 від 07 травня 2008 року та додаткової угоди від 20 листопада 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що позивач звернулася до ПАТ «Універсал Банк» щодо надання кредиту на поховання батька, у зв'язку з чим і було укладено кредитний договір. В подальшому, кредит було реструктуризовано, а в 2015 році відбулося прощення боргу. Зазначила, що позивач продовжувала сплачувати кошти на користь ПАТ «Універсал Банк», не знаючи про наявність договору відступлення права вимоги за її кредитом ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал». При цьому, ПАТ «Універсал Банк» приймав кошти та останні назад не поверталися. В червні 2017 року позивач з довідки ДФС № 8195 дізналася про те, що банк прийняв рішення про прощення боргу. В той же час, в подальшому виникають додаткові наслідки в частині сплати податків, яке наразі і вирішується, оскільки у разі неповідомлення банком про прощення боргу, податки сплачує саме банк. Також, зазначила, що позивачу було направлено від ПАТ «Універсал Банк» лист-пропозицію від 20 листопада 2015 року щодо реструктуризації боргу, який вона виконувала до 20 листопада 2017 року, при цьому додаткової угоди між банком та позивачем укладено не було, акт прощення боргу позивач також не підписувала.

Представники відповідачів Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал» в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, суд про причини неявки не повідомили. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал» подав до суду письмові заперечення на позову заяву, долучені до матеріалів справи (а.с.73-76), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, розглядати цивільну справі за відсутності їхнього представника.

Представники третіх осіб Національного банку України, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Представник Державної інспекції з питань захисту прав споживачів надав до суд листа, в якому підтримав позицію позивача і просив розглядати справу без їхнього участі за наявними у суду матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів та представників третіх осіб.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL38032, за умовами якого кредитом ВАТ «Універсал Банк» зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі, Додатку 1 та Додатку 2, а позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, Додатком 1 та Додатком 2.

За умов Додатку 1 до кредитного договору № CL38032 від 07 травня 2008 року, ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2400,00 доларів США зі сплатою процентної ставки у розмірі 24% річних з кількістю щомісячних платежів на рівні 60 та сумою щомісячного платежу у розмірі 68,53 доларів США з датою сплати останнього платежу 15 квітня 2013 року.

Крім того, сторонами даного кредитного договору було обумовлено відповідний Графік щомісячних платежів, супутніх витрат позичальника, що має своє відображення у Додатку 2 до кредитного договору № CL38032 від 07 травня 2008 року.

В подальшому, ПАТ «Універсал Банк» позивачу було направлено відповідну пропозицію по врегулюванню заборгованості, за умов якої позивача було повідомлено, що у разі оплати 1 449,00 доларів США у строк до 20 жовтня 2017 року на рахунок в ПАТ «Універсал Банк», решта заборгованості за кредитним договором буде вважатися врегульованою, при цьому оплату боргу необхідно було здійснювати щомісячно у сумі 63,00 доларів США не пізніше 20 числа кожного місяця. Також, у вказаній пропозиції позивача було повідомлено, що у випадку здійснення зазначених платежів у встановлений термін, останній необхідно підписати Акт прощення боргу не пізніше дати закінчення дії цієї пропозиції.

14 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Промоколект-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № UB-OР/16-132, за умовами якого цемент ПАТ «Універсал Банк» передав (відступив) належне йому право вимоги до боржників, що виникло з кредитних договорів, перелік яких (кредитних договорів та боржників) міститься у Реєстрі боргових зобов'язань, а цесіонарій ТОВ «КУА «Промоколект-Капітал» прийняв право вимоги та зобов'язався сплатити цеденту купівельну ціну в розмірах, порядку та строки/терміни, вказані в цьому договорі (а.с.77-80).

Відповідно до Додатку № 2 до договору відступлення права вимоги № UB-OР/16-132 від 14 листопада 2016 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Промоколект-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № CL38032 від 07 травня 2008 року, укладеного з ОСОБА_1

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, законодавцем передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі № 910/6098/14, та від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14).

Відповідно до п.п. 7.1.3. ст. 7 кредитного договору № CL38032 від 07 травня 2008 року, кредитор має право відступити, продавати або іншим чином передавати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково), а також розкривати інформацію, яка пов'язана з такою передачею, третім особам протягом строку дії цього договору, а також після його розірвання.

Виходячи з природи оспорюваного договору, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги відбулась лише заміна кредитора у зобов'язанні на відповідача, а саме зобов'язання продовжувало існувати.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

У Постанові Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-30гс15 зазначено, що зміст зобов'язання (обсяг прав та обов'язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, законодавцем передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Таким чином, з викладеного вбачається, що спірний договір відступлення права вимоги було укладено з дотриманням умов кредитного договору, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та позивачем, за умов якого кредитор ПАТ «Універсал Банк» мав право відступити своє право вимоги до позивача за кредитним договором, у зв'язку з чим підстав вважати, що в даному випадку відповідачами порушені умови укладення договору відступлення права вимоги у суду відсутні, враховуючи, що за умов ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що в свою чергу свідчить про те, що укладаючи кредитний договір позивач була ознайомлена з усіма його умовами, в тому числі і з умовами права кредитора відступити своє право вимоги за кредитним договором.

Щодо посилань сторони позивача на те, що відповідач ТОВ «Компанія з Управління Активами «Промоколект-Капітал» не має право здійснювати факторингові операції, не отримував відповідної ліцензії на право надавати фінансові послуги, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч.1 ст. 1079 ЦК України).

Так, договір факторингу охоплює досить широке коло різноманітних відносин. При цьому юридичну сутність зобов'язань за даним договором складає поступка грошової вимоги (цесія). При цьому, відносини факторингу, поєднуючи в собі елементи договорів купівлі-продажу, позики і кредиту, а іноді й договорів відшкодувального надання фінансових послуг, мають набагато складніший і багатогранніший характер.

Статтею 1080 Цивільного кодексу України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 4 цього ж Закону, фінансовими вважаються такі послуги: факторинг.

Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (а.с.84), що в свою чергу свідчить про те, що за Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» має право надавати фінансові послуги факторингу.

Щодо посилань сторони позивача на те, що розмір заборгованості на момент передачі права вимоги по кредитному договору не відповідає реальному розміру заборгованості, то вказані твердження не можуть слугувати підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Як роз'яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин (договір) про відступлення права вимоги має відповідати вимогам ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

З огляду на вищевикладені доводи в їх сукупності, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору відступлення права вимоги від 14 листопада 2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал» недійсним.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання зобов'язання за кредитним договором № CL38032 від 07 травня 2008 року та додаткової угоди від 20 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 припиненими з 14 листопада 2016 року, то вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Так, в обґрунтування заявленої позовної вимоги позивачем у позовній заяві вказано, що укладенням договору про відступлення права вимоги фактично є односторонньою відмовою ПАТ «Універсал Банк» від зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання, серед яких: припинення зобов'язання виконанням, переданням відступного, припинення зобов'язання зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, неможливістю виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи. В той же час, укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором передбачає відповідну зміну умов зобов'язання з боку позичальника, а саме: зобов'язання здійснити погашення кредитного зобов'язання на користь іншого кредитора за договором про відступлення права вимоги, з огляду на що продаж права вимоги за кредитним договором не слугує підставою вважати, що кредитні зобов'язання позивача по кредитному договору припинилися.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал», треті особи: Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 216, 512, 514, 516, 615, 1077-1080 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промоколект-Капітал», треті особи: Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 27 липня 2018 року.

Суддя: