Рішення № 75656479, 23.07.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/157/17

Провадження по справі № 2/635/587/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судових засідань – ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача – ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4,

представник відповідача – ОСОБА_5,

треті особи – ОСОБА_6,

Московський районний у місті Харкові Відділ державної реєстрації актів

цивільного стану Головного територіального управління юстиції у

Харківській області,

Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації

Харківської області, представник – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, Московський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та остаточно просив визнати його батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 та зазначити його батьком дитини, виключивши відомості про ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в березні 2012 року познайомився з ОСОБА_9, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4. Між позивачем та ОСОБА_9 склалися близькі стосунки, деякий час вони проживали разом в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1. 30 грудня 2012 року вони разом відвідували тяжко хвору матір позивача в селі, розташованому в Кегичівському районі Харківської області, де перебували до 11 січня 2013 року, після чого ОСОБА_9 повернулася до м. Харкова, а він залишився з хворою матір’ю до її смерті, а саме до 13 січня 2013 року. Після цього позивач продовжував стосунки з ОСОБА_9, яка почала вживати алкогольні напої, проходила лікування у зв’язку з психоемоційним захворюванням. В подальшому виявилося, що ОСОБА_9 вагітна, однак остання продовжувала вживати алкогольні напої, при цьому позивач намагався утримати її від цього, оскільки мав до неї почуття. 02 жовтня 2013 року ОСОБА_9 народила сина – ОСОБА_8. В пологовому будинку та у ВРАЦС батьком вказаної дитини був записаний чоловік ОСОБА_9 – ОСОБА_4 Позивач вважав, що ОСОБА_9 знала від кого завагітніла, тому і повідомила лікарям та працівникам ВРАЦС відомості щодо батька дитини. Незважаючи на вказані обставини, позивач продовжував допомагати ОСОБА_9 та дитині, які протягом 4 місяців після народження останньої знаходилися на повному утриманні позивача, який з самого початку відчував до дитини любов. В подальшому ОСОБА_4 розірвав шлюб із ОСОБА_9 В липня 2014 року припинив стосунки з ОСОБА_9 і позивач через її поведінку. Незважаючи на це, позивач продовжував допомагати дитині ОСОБА_8, який з того часу мешкав з матір'ю ОСОБА_9 – ОСОБА_6, яка оформила опіку над дитиною. В січні 2015 року ОСОБА_9 померла. Після смерті останньої позивач продовжував допомагати ОСОБА_8, приїзжав до нього в гості, оскільки відчував любов до дитини. В липні 2016 року знайомий позивача - ОСОБА_10 повідомив йому про те, що ОСОБА_9 за життя розповіла ОСОБА_10, що біологічним батьком її сина ОСОБА_8 є саме позивач по справі. Тобто із зазначеного часу позивачу достовірно стало відомо про те, що ОСОБА_8 є його сином. Зазначений факт також не заперечується бабусею дитини ОСОБА_6 Позивач зазначає, що постійно навідує сина, забезпечує одягом, продуктами харчування, грошима, проводить з ним час, граючи на дворі, вважає ОСОБА_8 своєю рідною дитиною та хоче на законних підставах піклуватися про нього, приймати участь в його утриманні та вихованні, передати спадщину. ОСОБА_2 не має шкідливих звичок, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має постійне місце роботи та дохід, йому на праві власності належить квартира та будинок у селі, в зв'язку з чим він має можливість забезпечити сина усім необхідним для його розвитку та майбутнього. ОСОБА_6 хоча і приділяє увагу дитині, однак в силу похилого віку та малозабезпеченості не може у повному обсязі утримувати дитину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2017 року, вищевказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений законом строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2017 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 по справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Українипровадження по справі зупинено до проведення експертизи. 24 липня 2017 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи №525 від 19 липня 2017 року. Як вбачається зі змісту зазначеного повідомлення, експертиза не була проведена у зв’язку з ненаданням сторонами зразка біологічного матеріалу померлої ОСОБА_9 у вказаний термін, необхідний для її проведення. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2017 року провадження по справі відновлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 по справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження по справі зупинено до проведення експертизи. 12 лютого 2018 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи №1 від 02 лютого 2018 року. Як вбачається зі змісту зазначеного повідомлення, експертиза не була проведена у зв’язку з ненаданням сторонами зразка біологічного матеріалу малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний термін, необхідний для її проведення. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року провадження по справі відновлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 квітня 2018 рокуза клопотанням позивача ОСОБА_2 по справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження по справі зупинено до проведення експертизи. На виконання ухвали суду 25 червня 2018 року до суду надійшов висновок судової малекулярно-генетичної експертизи №331 від 15 червня 2018 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги, з урахуванням уточнених, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та пояснив, що в 2012 році познайомився з ОСОБА_9, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, однак відносин з останнім не підтримувала. Разом з ОСОБА_9 позивач навідував свою хвору матір в селі, розташованому в Кегичівському районі Харківської області, де вони перебували протягом двох місяців, в січні 2013 року його матір померла. Позивач з ОСОБА_9 проживали то за його місцем мешкання, то за місцем мешкання останньої. В березні 2013 року він дізнався, що ОСОБА_8 вагітна, а 02 жовтня 2013 року вона народила сина ОСОБА_11. Оскільки на момент народження дитини ОСОБА_9 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, хоча і не підтримувала з ним стосунків, останній був записаний батьком дитини автоматично. З пологового будинку дитину та ОСОБА_9 забрала її старша донька, позивач не мав можливості цього зробити, оскільки в цей час перебував в селі. Безпосередньо після народження дитини і до моменту, коли дитині виповнилося дев’ять місяців, позивач з ОСОБА_9 та сином ОСОБА_11 проживали разом однією сім’єю, позивач піклувався про дитину, надавав їй матеріальну допомогу, оскільки відчував, що це його дитина. Крім того, ОСОБА_9 особисто казала позивачу, що це його дитина, при цьому він намагався вирішити питання щодо батьківства, однак ОСОБА_9 його запевнила, що шлюб з ОСОБА_4 вона розірвала і останній написав відмову від дитини. Коли дитині виповнилося 9 місяців ОСОБА_9 почала вживати алкогольні напої, після чого її забрали на лікування, а дитина залишилася жити з бабусею – матір’ю ОСОБА_9 ОСОБА_6 В січні 2015 року ОСОБА_9 померла. Позивач продовжував матеріально забезпечувати ОСОБА_8, а в липні 2016 року його знайомий - ОСОБА_10 повідомив про те, що біологічним батьком ОСОБА_8 є саме позивач ОСОБА_2 Також позивач зазначив, що має добрі стосунки з дитиною, звертався до органу опіки та піклування з метою оформлення опіки над ОСОБА_8

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та зазначив, що на даний час перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою. З ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ІНФОРМАЦІЯ_2. В січні та лютому 2013 року відповідач із ОСОБА_9 не проживав, фінансової допомоги не надавав, а в грудні 2013 року розірвав із нею шлюб. ОСОБА_4 не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_8, однак займається вихованням дитини, надає матеріальну допомогу на її утримання, інколи бере до себе додому, при цьому дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_6, оскільки звикла до неї та поводиться неспокійно у відсутність бабусі. Відповідач заперечує проти того, щоб малолітній ОСОБА_8 проживав разом з ОСОБА_2, посилаючись на вік та психічний стан останнього, а саме позивач є особою похилого віку та поводить себе неадекватно. Крім того, відповідач зазначив, що допомога ОСОБА_2 дитині полягає лише в тому, що позивач купує ОСОБА_8 фрукти.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених відповідачем.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлені своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. 20 червня 2017 року ОСОБА_6 були надані письмові пояснення, в яких вона зазначила наступне. ОСОБА_6 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. 03 січня 2015 року померла її донька ОСОБА_9, після чого вихованням сина останньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 займається вона. ОСОБА_6 зазначила, що вона не є опікуном ОСОБА_8, оскільки в нього є батько ОСОБА_4, який допомагає їй у вихованні онука. Дитина має прізвище законного чоловіка її доньки ОСОБА_4, який не збирається відмовлятися від дитини, як це відразу після народження дитини неодноразово робив ОСОБА_2 Крім того ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_2 на протязі двох років придивлявся чи не має малолітній ОСОБА_8 вад здоров'я і вважає, що якби останній мав проблеми зі здоров’ям - позивач відмовився б від нього. Позивач ОСОБА_2 людина неврівноважена, застосовував фізичне насильство по відношенню до ОСОБА_9 ОСОБА_6 категорично проти, щоб позивач забрав малолітнього ОСОБА_8, останній цього також не бажає. Після надання зазначених письмових пояснень, ОСОБА_6, будучи своєчасно і належним чином повідомленою про судові засідання, жодного разу не з’явилася та не повідомила про причини неприбуття.

Представник третьої особи Московського районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява за підписом начальника відділу ОСОБА_12, в якій вона просила розглянути справу за відсутності їх представника та не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Представник третьої особи Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з 20 квітня 1990 року по 11 грудня 2013 року перебували в шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис №8. На підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року шлюб між ними розірваний (а.с.64). Від шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_4 мають доньку ОСОБА_13 (свідоцтво про народження серії V-ВЛ №315529, видане 10 квітня 1991 року Хорошівською селищною радою Харківського району Харківської області) (а.с.60).

02 жовтня 2013 року народився ОСОБА_8, в свідоцтві про його народження серії І-ВЛ №338934, виданому 15 жовтня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №843, батьками дитини записані: мати – ОСОБА_9, батько – ОСОБА_4. Такі відомості також зазначені у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини №00012886012 від 15 жовтня 2013 року) (а.с.59, 61).

03 січня 2015 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №479650, виданим 06 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та лікарським свідоцтвом про смерть №25-с, виданим 05 січня 2015 року Комунальним закладом охорони здоров'я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи (а.с.62,63).

Як вбачається зі змісту характеристики, виданої Товариством з додатковою відповідальністю «Жилстрой -2» 15 серпня 2016 року, ОСОБА_2 в 2015 році розпочав трудову діяльність в СМУ-21 тресту «Жилстрой – 2» за робочою спеціальністю електрозварник ручного зварювання, за місцем роботи характеризується з позитивного боку. ОСОБА_2 придатний до виконання службових обов’язків на посаді електрозварник ручного зварювання, що підтверджується висновком про професійну психофізіологічну придатність до виконання робіт з підвищеною небезпекою і до робіт де є необхідний професійний відбір №2582, виданим 13 серпня 2014 року лабораторією профвідбору та психофізіологічної експертизи Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини». Будь-яких психіатричних показань для виконання обов’язків зварника - монтажника, психіатричних протипоказань для провадження на висоті та наркологічних протипоказань для виконання робіт на висоті не виявлено, про що свідчать медична довідка про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯЧ №738248, видана 10 липня 2013 року Комунальним закладом охорони здоров’я «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради та Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯФ №186686 від 23 грудня 2015 року (а.с. 8-11).

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Питання реєстрації народження та визначення походження дитини регулюються Цивільним та Сімейним кодексами України, Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 № 55/18793.

Відповідно до вимог ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Відповідно до положень ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 реєстрацію народження фізичної особи з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові проводять державні відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, про що видається відповідне свідоцтво.

В ході судового розгляду судом встановлено, що на момент народження дитини ОСОБА_8 02 жовтня 2013 року відповідач по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 знаходилися у зареєстрованому шлюбі.

Разом з тим, як встановлено з пояснень відповідача ОСОБА_4, в січні-лютому 2013 року між ними були вже припинені шлюбно-сімейні відносини, однією сім’єю вони не проживали. Судом також встановлено, що у зазначений період ОСОБА_2 підтримував близькі інтимні стосунки з ОСОБА_9, вони разом проживали як за місцем мешкання останньої, так і за місцем мешкання позивача, що не заперечувалося відповідачем по справі.

За клопотанням позивача під час судового розгляду була проведена судово-генетична експертиза. Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №331 від 15 червня 2018 року, дослідженням встановлено ймовірність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 99,99997 %.

Підстав ставити під сумнів вказаний висновок експерта у суду немає, оскільки експертиза проведена у відповідності до вимог закону, зі змісту висновку судово-генетичної експертизи вбачається що він містить докладний опис проведеного експертом дослідження, належно мотивований та науково обґрунтований з поставлених запитань, є повним та відповідає дослідницькій частині висновку, виконаний кваліфікованим спеціалістом, який попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Крім того, у судовому засіданні відповідач особисто повідомив, що не є біологічним батьком дитини ОСОБА_8, 02 жовтня 2013 року та не виключав можливості, що таким може бути позивач ОСОБА_2

Європейський суд з прав людини у рішенні Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01, &as=;34, від 7 травня 2009 року зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства».

Згідно зі ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається у тому числі за рішенням суду.

Статтею 129 СК України передбачено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У п.п. 3,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України на підставі будь-яких фактичних доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати в сукупності з іншими доказами.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною радою України 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ОСОБА_1 України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Принцип врахування якнайкращих інтересів дитини базується на принципі 2 Декларації прав дитини, згідно якого дитині повинен забезпечуватися спеціальний захист, надані можливості та створені сприятливі умови, які дозволять їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних правових норм, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і особою, яка вважає себе батьком дитини до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують батьківство особи, яка вважає себе батьком дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне спілкування, придбання майна для спільного користування тощо). Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують батьківство.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що він з самого народження дитини виявляє про неї турботу та піклується, вважає ОСОБА_8 своєю рідною дитиною, оскільки такі доводи позивача узгоджуються з матеріалами справи. Так, позивачем були надані до суду листи, направлені на адресу ОСОБА_14 у 2015 році, з яких вбачається, що позивачу не байдужа доля дитини, що він хвилюється за неї, за її здоров’я, піклується про неї, а також диск, на якому містяться відеозаписи із сімейним відео у період часу з 2012 по 2016 роки, де зафіксовано, що позивач проводив час з дитиною ОСОБА_8, спілкувався з ним та проявляв батьківську турботу, як у віці до одного року, так і після досягнення дитиною трьох років, у тому числі за місцем мешкання ОСОБА_6 Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених ним обставин щодо неможливості позивачем виховувати дитину, враховуючи його вік та психічний стан, а також щодо ненадання останнім матеріальної допомоги на утримання дитини.

Третьою особою ОСОБА_6 також не підтверджені жодним чином її доводи про неможливість виконання батьківських обов’язків позивачем відносно ОСОБА_8

ОСОБА_2 працює, має дохід, має позитивні характеристики за місцем роботи та проживання та немає жодних медичних протипоказань для виховання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже судом встановлено, що позивач у період, коли могла бути зачата дитини, знаходився у близьких стосунках з матір’ю дитини ОСОБА_9, під час вагітності останньої та деякий час після народження дитини, проживав з ними разом, після смерті ОСОБА_9 позивач продовжив піклуватися про дитину ОСОБА_8 та проявляв батьківську турботу, оскільки вважав його своїм сином, бажає в подальшому виявляти турботу відносно ОСОБА_8 Враховуючи майновий стан позивача, суд приходить до висновку, що він має можливість утримувати дитини та забезпечувати останній рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

При цьому, суд також враховує ту обставину, що дитина ніколи не проживала в сім’ї відповідача. Не зважаючи на позитивні характеристики ОСОБА_4, надані ним під час судового розгляду, останній не заперечує той факт, що дитина постійно проживала разом з бабусею ОСОБА_6 за місцем мешкання останньої, яка є матір’ю померлої ОСОБА_9 Отже, у разі визнання ОСОБА_15 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_8, звичне середовище дитини жодним чином не порушується.

Враховуючи викладене, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили, що визнання ОСОБА_15 батьком малолітньої дитини ОСОБА_8 якимось чином буде суперечити інтересам дитини.

Суд не застосовує строк позовної давності до вимог про визнання батьківства, передбачений ч. 2 ст. 129 СК України у зв’язку з відсутністю відповідної заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-617цс17.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_2 про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 № 55/18793.

Відповідно до п. 2.13 зазначених Правил, підставою для внесення в актові записи цивільного стану змін є в тому числі рішення суду про визнання батьківства.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання батьківства ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_8, суд вважає необхідним задовольнити вимоги в частині внесення змін про це до актового запису про народження останнього.

Крім того, згідно з п. 2.16.4 вищевказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно Сімейного Кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.11.2011, по батькові дитини повинно відповідати власному імені батька.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Враховуючи викладене, а також виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, суд вважає необхідним внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 №843, складеного Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 15 жовтня 2013 року в тому числі в графу «по батькові» та замість «Валерійович» зазначити «Миколайович», що відповідає власному імені біологічного батька дитини.

Виходячи з вимог, передбачених ст. 134 СК України, після внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 №843, складеного Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 15 жовтня 2013 року орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про народження.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до квитанції №17151828 від 06 лютого 2017 року, позивачем при пред’явленні позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1102,40 гривень відповідно до Закону України «Про судовий збір», в редакції закону на час пред’явлення позову до суду.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1102,40 гривень суд стягує з відповідача на користь позивача.

Суд не вирішує питання щодо розподілу інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, оскільки в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесення таких витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 110, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, Московський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьком дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внести до актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 №843, складеного Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 15 жовтня 2013 року наступні зміни: в графі «по батькові» замість «Валерійович» записати «Миколайович», в графі «батько» записати «ОСОБА_2, громадянин України», виключивши відомості про ОСОБА_4 як батька дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, інші відомості залишити без змін та видати нове Свідоцтво про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, місце проживання (перебування): АДРЕСА_2.

Представник позивача – ОСОБА_3, місце проживання (перебування): 61121, АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_4, паспорт громадянина України серії ММ 431607, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській облалсті 27 грудня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, с. Хорошево, вул. Жовтнева, 31.

Представник відповідача: ОСОБА_5, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1704 від 13 березня 2009 року, місцезнаходження: АДРЕСА_4.

Третя особа: ОСОБА_6, місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, с. Хорошево, вул. Кірова, 34.

Третя особа – Московський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33292155, місцезнаходження: 61123, м. Харків, вул. Валентинівська, 31.

Третя особа – Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26487956, місцезнаходження: 61124, м. Харків, пр. Гагаріна, буд.157а, каб.25а

Повне рішення складено 01 серпня 2018 року.

Суддя Т.В. Бобко