Рішення № 75656182, 01.08.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1370/18

Номер провадження 2/629/786/18

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Габор В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в місті Києві ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13.11.2017 року № 2682, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за яким звернуто стягнення на його заробітну плату з урахуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 від 07.02.2018 року; скасувати виконавчий напис від 13.11.2017 року № 2682, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Посилається на те, що між відповідачем, як правонаступником Акціонерного товариства «ОСОБА_4 Капітал» 13.03.2013 року був укладений кредитний договір на загальні цілі № GР-4298078, на суму 20106,11 грн., строк на 48 місяців. Станом на 28.11.2014 року з’ясувалося, що ним була сплачена сума по кредиту більша ніж за графіком погашення кредиту. Оскільки, правовідносини з відповідачем продовжували існувати, то 10.12.2014 року між ним та ПАТ «ПУМБ» був укладений новий кредитний договір. Згідно умов даного договору він нібито отримав від банку кредит, знову ж у сумі 20106,11 грн., та за графіком платежів з 11.12.2014 року по 11.12.2018 року, щомісячно повинен був сплачувати суми по 771,78 грн., останній місяць, платіж - 771,55 грн., однак вказану суму він не отримував. Починаючи з 2013 року на його адресу почали надходити листи від відповідача із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, яка постійно змінювалася. Тому з серпня 2014 року, до з’ясування істинних сум заборгованості він припинив сплачувати кредит. В лютому 2018 року ним рекомендованим листом була отримана постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3, про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2018 року; яка була складена на підставі виконавчого документу, виконавчого напису № 2682, виданого 13.11.201 7року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на суму 26525,74 грн., за заборгованістю перед банком, яка виникла у період з 07.11.2016 року по 07.11.2017 року. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, в зв’язку з чим позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з’явилися, в заявах просили розглянути справу за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що банком нотаріусу було надано весь необхідний пакет документів, в зв’язку з чим було винесено виконавчий напис. Крім того, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості, що стягнута згідно виконавчого напису, також сума заборгованості не спростовується й наданим позовом ОСОБА_1 Боржник був обізнаний та належним чином повідомлений банком про порушення основного зобов’язання та можливі наслідки не усунення вказаних порушень.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надала пояснення на позовну заяву, в якому прохала в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, справу розглянути за її відсутності.

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.12.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» укладений кредитний договір № GР-7137129. Відповідно до умов якого банком встановлено ліміт овердрафту у розмірі з процентною ставкою 36% річних, а позивач зобов’язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені умовами кредитного договору (а.с.31-34).

13.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2682, яким задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання позивачем умов кредитного договору GР-7137129 від 10.12.2014 року, в загальному розмірі – 26525,74 грн., стягнення було здійснено за період з 07.11.2016 року по 07.11.2017 року(а.с.14-16).

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 31.01.2018 року відкрито виконавче провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 від 07.02.2018 року звернуто стягнення на заробітну плату боржника.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. (далі - Перелік)

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно п. 5.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, особові рахунки та виписки з них є регістрами, які Банки обов’язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п.5.1 цього Положення).

Правова природа виписки з особового рахунку не є тотожною із звичайним розрахунком заборгованості.

Крім того, для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу необхідно надати оригінал кредитного договору, що відповідає вимогам пункту 2 Переліку, але в матеріалах виконавчого напису, надісланого на вимогу суду, відсутні будь-які докази того, що всі вище вказані документи були надані та на підставі яких було цей виконавчий напис зроблено.

Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 07.11.2016 року по 07.11.2017 року, тобто за один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу на спростування тверджень позивача, приватним нотаріусом ОСОБА_2 ухвала суду від 19.03.2018 року щодо надання завіреної копії нотаріального напису не виконана, отже відсутні докази того, що стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Також в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про порушення основного зобов'язання, та можливі наслідки не усунення вказаних порушень.

Право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв'язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.

Крім цього, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В силу пунктів 1.1., 1.2. глави Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Тобто, із вказаних норм права вбачається, що заборгованість має бути безспірною та не потребує додаткового доказування.

При визначенні змісту категорії безспірності вимоги суд має керуватися однаковим для всіх судів України її розумінням, сформульованим у своїх правових позиціях Верховним Судом України. Згідно із цими правовими позиціями, коли заявником порушується питання про стягнення штрафних санкцій, процентів, збитків, що не випливають з договору, то ця сума з боржником не погоджується, залежить від багатьох складових, а отже, вона є спірною.

За таких обставин, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню та безспірності характеру правовідносин сторін, що не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17.

Таким чином, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 13.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2682, за яким звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3 від 07.02.2018 року, таким, що не підлягає виконанню.

Скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 13.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2682.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829, р/р № 29094809996259, МФО 334851.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, каб.215.

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_3, м. Харків, вул. Кооперативна, буд.м22, кв. 112.

Суддя О.Г. Попов