Постанова № 75654694, 02.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1412/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1388/18Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Нагорної Н.В. в м. Пирятині Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 12 березня 2018 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтований тим, що 17.07.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування (в рамках продукту «Максимум»/ «ОСОБА_3 готівка»). Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі, що є доступною клієнту на момент видачі картки та підписання договору у сумі 500 грн., а відповідач зобов’язався в порядку на умовах, визначених у договорі повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші платежі, що передбачені договором. Позивач свої зобов’язання виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 500 грн. Однак відповідач у порушення умов договору свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 26.10.2016 має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 5322,01 грн, за відсотками -27,92 грн, прострочене тіло кредиту - 7873,40 грн та неустойку за порушення зобов’язань в сумі 1976,96 грн. Вимогу банку про дострокове повернення кредиту у зв’язку з неналежним виконанням договору відповідач не виконав. За вказаного ПАТ «Альфа-Банк» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 15200,35грн та судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року у задоволенні вказаного позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що відповідач заперечував факт видачі йому банком нової платіжної картки та відповідно факт отримання кредитних коштів, про стягнення яких заявив позивач. Разом з тим, за клопотанням відповідача суд витребував у позивача інформацію про номер та строк дії кредитної картки, яка була видана банком ОСОБА_3 або невідомій особі у 2016 році та докази отримання цієї картки відповідачем, однак позивач на вимогу суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надав, а тому суд дійшов висновку про відмову в позові.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Альфа-Банк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції з підстав неповного з’ясування та недоведеності судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів, апелянт вказує на наявність рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13.05.2017 року, яким було визнано дійсним кредитний договір, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 та яке має преюдиційне значення для даного спору. При цьому ПАТ «Альфа-Банк» посилається на Положення Правління НБУ від 30.04.2010 року № 223 «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», Постанову Правління НБУ від 15.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», у відповідності до яких користувач кредитної картки зобов’язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Оскільки відповідач не здійснив негайних дій з повідомлення про здійснення операції, інформація про які отримана ним у смс-повідомленнях та блокування картки, у зв’язку з такими операціями, які нібито не виконувалися ним, порушив чинне законодавство про банківську діяльність, а відтак має нести за це відповідальність у вигляді повернення коштів за використання електронного платіжного засобу. Зауважує, що звернення відповідача лише 02.04.2016 року не дало змоги Банку оперативно відреагувати на незаконні дії та провести блокування картки з метою унеможливлення подальшого зняття коштів з неї.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17 липня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування шляхом підписання Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-банк» на укладання договору на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум»/ «ОСОБА_3 готівка». На виконання договору ПАТ «Альфа-Банк» відкрив на ім'я ОСОБА_2 рахунок № 26255001695043 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку № 146892 строком дії два роки (а.с.4-15).

Підписанням заяви позивач підтвердив, що ознайомився зі змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-банк», які є невід’ємною частиною Договору. Цей Договір вважається укладеним з моменту його акцептування Клієнтом і діє протягом невизначеного терміну до моменту закінчення строку дії всіх Карток, виданих згідно цього Договору та закриття Рахунку ЕПЗ/до моменту закінчення строку дії всіх рахунків Клієнта, відкритих в установі Банку на умовах цього Договору. Додатком до договору визначено також порядок та розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, обов'язкових мінімальних щомісячних платежів та комісійної винагороди (а.с.4). Також, відповідач підписанням анкети в пункті 6 підтвердив, що отримав банківську платіжну картку та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані.

Тобто судом установлено, що 17.07.2013 року сторони уклали договір, предметом якого є надання банком позичальнику відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 75000 грн., та сумою кредиту, доступною для позивачальника в сумі 500грн., що за своїм змістом є однією з форм кредитування. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). На виконання умов укладеного договору відповідач отримав кредитну картку № 146892, строк дії якої закінчився 01 липня 2015 року та яка, згідно даних виписки по рахунку відповідача, позичальником не використовувалася.

12 січня 2016 року ОСОБА_2 зателефонував на номер гарячої лінії ПАТ «Альфа-Банк» та замовив перевидачу вказаної платіжної картки. Згідно виписки по картрахунку відповідача № 26255001695043 указана кредитна картка була перевипущена та 04.03.2016 року по ній із застосуванням ПІН-коду були проведені операції по зняттю готівки через банкомат, тобто відбулася її активація (а.с.105-106).

11 квітня 2016 року позивач подав заяву до ПАТ «Альфа-Банк» про несанкціоноване зняття грошових коштів з його кредитного рахунку. На вказану заяву була надана відповідь № 56918-23.1-б/ю від 08.07.2016, у якій начальник відділу претензійної роботи ПАТ «Альфа-Банк» повідомив, що опротестовані позивачем транзакції проведені коректно, у відповідності з Правилами Міжнародної Платіжної Системи. Операції було здійснено з введенням ПІН-коду та введенням реквізитів карти в мережі інтернет, згідно з правилами Міжнародної Платіжної Системи, відповідальність за подібні операції несе Клієнт (а.с.107-108).

Відповідач, заперечуючи факт отримання ним кредитної картки в установі банку, звернувся до Полтавського відділення поліції №1 ГУНП у Полтавській області із заявою про те, що 18.03.2016 року по вул. Зіньківська, 6/1а у м. Полтава невстановлена особа шахрайським шляхом зняла грошові кошти в сумі 8 тис. грн.. з картки, належної позивачу. Його заяву внесено до ЄРДР за № 12016170020002818 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Дослідженням у судовому засіданні матеріалів указаного кримінального провадження установлено, що на цей час в рамках досудового розслідування по даному факту проводяться слідчі дії, слідство не завершено, особу, яка шахрайським способом могла заволодіти кредитною карткою та грошовими коштами позивача не встановлено.

Колегія суддів переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення приходить до висновку, що місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не впливає із суті кредитного договору.

Положення ч.2 ст.1046 ЦК України, передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір як реальний договір породжує права та обов'язки з моменту передання банком коштів позичальнику.

За змістом п.1.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 30.04.2010 року № 223, в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, спеціальний платіжний засіб - платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку, а також інші операції, установлені договором.

Відповідно до п.2.3 вказаного Положення, спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб.

За змістом пункту 3.3 вказаного Положення, кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом. Кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом. Клієнт на власний розсуд або відповідно до умов договору (якщо кредит має цільовий характер) частково або в повному обсязі використовує впродовж строку його дії кредит і має зобов'язання повернути кредит та проценти за його користування на умовах, передбачених договором.

Аналіз вказаних норми законодавства свідчить, що обов’язок щодо повернення кредиту та процентів за його користування виникає внаслідок отримання кредитних коштів.

Вбачається що з метою повного, об’єктивного та всебічного з’ясування обставин справи, суд першої інстанції за клопотанням відповідача витребував у позивача інформацію про номер та строк дії кредитної картки, яка була видана банком ОСОБА_3 або невідомій особі у 2016 році та докази отримання цієї картки відповідачем. Позивач на вимогу суду відповідних доказів не надав.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 12,81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на те, що Банком не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем перевипущеної кредитної картки, суд першої інстанції відповідно до приписів ч.4 ст.81 ЦПК України обґрунтовано визнав встановленою обставину невидачі відповідачу нової платіжної картки у 2016 році по рахунку за № 26255001695043, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи із основних принципів цивільного процесу, зокрема, змагальності та диспозитивності, тієї обставини, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, а покладається на позивача, колегія суддів також вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог таким що відповідає приписам чинного законодавства, оскільки банком не доведено факту видачі відповідачу кредитної картки, та отримання останнім кредитних коштів за договором від 17.07.2013 року, а обов'язок по поверненню кредиту та сплати відсотків є невід'ємним від факту одержання таких коштів.

При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо їх оцінки.

Так аргументи апеляційної скарги про те, що з ОСОБА_2 має бути стягнуто заборгованість за кредитним договором від 17.07.2013 року укладеним між ним та ПАТ «Альфа-Банк» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, так як позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитної картки за якою виникла заборгованість, і яка за заявою відповідача до правоохоронних органів є наслідком шахрайських дій вчинених щодо нього, а відповідно боргові зобов’язання які покладаються позивачем на відповідача не виникали та не можуть бути стягнуті з відповідача.

До того ж відповідачем було здійснено повідомлення Банку про факт несанкціонованого використання картки і зняття з неї коштів, хоча із запізненням вже після здійснення несанкціонованих дій, проте факт неотримання самої картки і ПІН-коду до неї не створює для нього зобов’язань по контролю за рухом коштів по ній.

Крім цього доводи апеляційної скарги в цілому базуються на посиланнях на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12.05.2017 року, яким підтверджено дійсність кредитного договору від 17 липня 2013 року, укладеного між сторонами даного спору, та нормах банківського законодавства, якими відповідач був зобов’язаний повідомляти про операції за свої картковим рахунком, однак на переконання колегії суддів неотримання ОСОБА_4 особисто кредитної картки не створює обов’язку щодо контролю за операціями по ній.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт укладення кредитного договору від 13.07.2013 року, одна таким рішенням не встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів за спірним кредитним договором.

За таких обставин позивач свій позов не довів.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

- залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення виготовлено 02 серпня 2018 року.