Постанова № 75654673, 02.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1277/17 Номер провадження 22-ц/786/1374/18Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Тесленко Т.В. з ухваленням повного тексту – дата не вказана

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору без номера від 14 березня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати кредит ОСОБА_2 в сумі 21600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк надав кредит ОСОБА_2, однак останній в порушення умов Кредитного договору в установлений строк не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно умов договору.

Станом на 30 червня 2017 року за ОСОБА_2 існує заборгованість на загальну суму 38417,10 грн., а тому позивач просить суд стягнути з останнього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року без номеру в розмірі 38417,10 грн, сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товаритсва ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, винесене з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує що оскільки сплата відсотків за Договором б/н від 14.03.2007 року позичальником повинна здійснюватися щомісячно, то і позовна давність за вимогами пов’язаними з стягненням заборгованості по простроченим щомісячним платежам (відсотків за користування кредитом), повинна обчислюватися за період відповідний терміну загальної позовної давності від дати звернення до суду, якщо термін не збільшено умовами договору.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Отримані позичальником кредитні кошти Банку не повернуті в повному обсязі, що підтверджується розрахунком по заборгованості, а тому позивач має право на отримання процентів за користування кредитними коштами за період з 30.06.2014 року по 30.06.2017 року в межах загальної позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, а проценти за своєю правовою природою є основною вимогою банку, й підлягають до стягнення в розмірі 15 507,26 грн.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Згідно ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, згідно якого Відповідачу надано кредит. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті на час його укладення, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7,8-13).

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування банка, про що зазначено в його Статуті. 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (а.с. 15,16,17,18).

ОСОБА_2 за кредитним договором свої зобов'язання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, а тому станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 38417,10 грн., що складається з: кредиту - 4278,39 грн.; відсотків - 26487,99 грн.; пені та комісії - 5345,14 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 1805,58 грн. (а.с. 4-6).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг, для надання послуг ОСОБА_3 відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунка, указаного в розділі "Відмітки банку" заяви.

Відповідно до пункту 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Зазначені положення Умов свідчать про те, що строк дії договору визначається не тільки цими правилами, а й положеннями, вказаними у Пам'ятці клієнта, та строком дії кредитної картки.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах, визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок наведений в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

24 січня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, в якій посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, просив відмовити у задоволенні позову з цих підстав /а. с. 72-74/.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Встановлено, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця; строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитна карта відповідача відкрита 14 березня 2007 року, а термін її дії до 09/11. При цьому місцевим судом встановлено, що картка Клієнту не відновлювалась після спливу її дії (а.с.57,64).

У розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором, доданому позивачем до позовної заяви вказано, що останній платіж на виконання зобов’язань за кредитом ОСОБА_2 було внесено 29 грудня 2009 року в сумі 600 грн. (а.с. 4 на звороті), тому відповідно крайній термін чергового платежу (який не був зроблений відповідачем) був 31 січня 2010 року. Тобто, перебіг позовної давності почався з 01 лютого 2010 року в порядку ст. 253 ЦК України.

В свою чергу ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом лише в серпні 2017 року, тобто поза межами визначеного ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

За нормами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом позовної давності про застосування якої відповідачем заявлено у суді першої інстанції до ухвалення у справі судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення виготовлено 02 серпня 2018 року.