Рішення № 75654413, 19.07.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/287/18

Провадження по справі № 2/538/225/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

19 липня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області

У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Дробот О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, Кооперативної агрофірми "Колос", Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Перша Лохвицька державна нотаріальна контора Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку (частку, пай) у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що 11.11.2016 року помер їх батько ОСОБА_3. Позивачі являються спадкоємцями першої черги за законом та належним чином прийняли спадщину. Під час оформлення спадщини виявилось, що батько позивачів, на час проведення заходів щодо розпаювання земель колективної власності працював і був членом КСП "Колос", отже мав право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення як член КАФ "Колос". Отже, після смерті ОСОБА_3 до складу спадкового майна входить земельна ділянка (земельна частка, пай) в межах адміністративного підпорядкування Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, у розмірі 3, 71 кадастрових гектарів. Але позивачі не можуть оформити свої спадкові права на земельну ділянку, тому що з невідомих причин їхній батько не був включений до списку громадян-членів КСП "Колос". Тому позивачі були змушені звернуться до суду, так як не мають можливості оформити своє право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що вказані у позові, просили позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, але надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач - представник Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву, в якій вимоги позову визнає в повному об’ємі та просить справу слухати без участі представника.

Відповідач - представник Кооперативної агрофірми "Колос" в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву, в якій вимоги позову визнає в повному об’ємі та просить справу слухати без участі представника.

Відповідач - представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з’явився, направивши до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки Головне управління не розпоряджається землями, які знаходяться у колективній власності, а тому вони є неналежним відповідачем по справі.

Третя особа - представник Першої Лохвицької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, але надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Як убачається з письмових матеріалів справи 11.11.2016 року помер батько позивачів ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16.11.2016 року, виданого виконавчим комітетом Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, актовий запис № 19 (а.с.40).

Відповідно до пояснень завідувача Першою Лохвицькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 № 382/01-09 від 21.03.2018 року, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті 11.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся син спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 Спадкова справа заведена 18.01.2017 року за № 18/2017. Заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався. 07.11.2017 року державним нотаріусом Першої Лохвицької ДНК були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки розміром 0,25 га та 0,2468 га, розташовані в с. Комсомольське Лохвицького району Полтавської області, на пайову земельну ділянку розміром 4,32 га розташовану на території Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області на підставі державного акту ІV- ПЛ № 010023 від 09.05.2001 року на користь дітей спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.31).

Під час оформлення спадщини виявилось, що батько позивачів, на час проведення заходів щодо розпаювання земель колективної власності працював і був членом КСП "Колос", а згодом його правонаступником КАФ "Колос", отже мав право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення як член КАФ "Колос". Але з невідомих причин ОСОБА_3 не був включений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства "Колос", що вказано в додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 004 від 28.06.1995 року, виданого КСП "Колос" Корсунівською сільською радою народних депутатів Полтавської області.

Членство в КСП "Колос" та КАФ "Колос" спадкодавця ОСОБА_3 від 01.01.1991 року по 31.08.2000 року підтверджується довідкою Кооперативної Агрофірми "Колос" № 01 від 05.02.2018 року (а.с. 8), трудовою книжкою БТ-І № 0087128 від 11.02.1977 року (а.с. 10) та довідкою Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 28.07.2016 року № 106 (а.с. 6).

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Відділ у Лохвицькому районі за даними місцевого фонду документації із землеустрою, а саме Технічної документації по паюванні земель, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Колос» Лохвицького району Полтавської області, Прізвище ОСОБА_3 не числиться в списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» Лохвицького району Полтавської області, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ. №004 від 28.06.1995 року, виданого КСП «Колос» Корсунівською сільською радою Полтавської області. Відповідно до розпорядження голови Лохвицької РДА №39 від 09.02.2001 року «Про затвердження уточненої вартості та розміру земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах КАФ «Колос» затверджено уточнену площу земельної частки (паю) у розмірі 3,71 умовних кадастрових гектарів та її вартість в сумі 145780,75 грн. (а.с.5).

Згідно довідки №04 від 24.01.2018 року, наданої Корсунівською сільською радою Лохвицького району Полтавської області, Корсунівська сільська рада Лохвицького району Полтавської області згідно з рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.09.2016 року прийняла у власність територіальної громади (комунальна власність) земельні ділянки (паї) – відумерла спадщина у кількості 6 (шість) паїв загальною площею 21,5537 га, на дані земельні ділянки (паї) виготовлена та зареєстрована технічна документація, яка засвідчує право власності територіальної громади в особі Корсунівської сільської ради. (а.с.7).

Згідно довідки №1 від 05.02.2018 року наданої кооперативною Агрофірмою «Колос» убачається, що ОСОБА_3 дійсно являвся членом колгоспу та працював з 01.01.1991 року по 31.08.2000 року (а.с.8).

Згідно копії загальних зборів КСП «Колос» Лохвицького району про розгляд проекту роздержавлення і приватизації земель господарства від 25.01.1995 року схвалено проект про роздержавлення земель, яким визначені межі і площі земель (а.с.65).

Згідно архівного витягу з протоколу зборів КСП «Колос» від 25.11.1996 року №24 затверджені списки на виділення земельного паю членам господарства (а.с.67).

Згідно архівного витягу з протоколу зборів КСП «Колос» від 10.12.1996 року №3 затверджені списки на виділення земельного паю членам господарства (а.с.66).

Статтею 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції чинній на час реорганізації колгоспу «Колос» у КСП «Колос») визначено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно зі ст. 23 ЗК (в редакції, що діяла на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю 28.06.1995 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до п.п. 2, 4 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» місцевим ОСОБА_6 народних депутатів за участю Державного комітету України по земельних ресурсах рекомендовано ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Установлено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Статтею 2 Декрету Кабінету ОСОБА_6 України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17 травня 1993 року N 51-93 встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій (крім тих, що підлягають приватизації за погодженням з Кабінетом ОСОБА_6 України) здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства. До членів трудових колективів підприємств прирівнюються також особи, вказані у частині третій статті 1 цього Декрету. При цьому, членам трудових колективів безплатно передається частка державного майна, розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Республіці Крим), і кількості працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Решта державного майна (понад зазначену частку) приватизується за приватизаційні майнові сертифікати. Право на першочергове придбання цього майна мають члени даного сільськогосподарського підприємства та зайняті у соціальній сфері на селі особи, визначені частиною восьмою статті 6 Земельного кодексу України. Не реалізоване протягом шести місяців з дня початку реалізації за майнові сертифікати майно приватизується на загальних підставах згідно з чинним законодавством.

У ч. 3 ст. 1 вищевказаного Декрету також йдеться і про те, що до членів трудових колективів підприємств, що приватизуються, а також сільськогосподарських товаровиробників прирівнюються також особи, які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, які звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, аналіз вказаних вище нормативних документів та встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що позивачі довели підстави своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України за 08.08.1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну ділянку частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, які раніше працювали в ньому.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на підставах, що не заборонені законом.

Приписами ст.1261 ЦК зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)»передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За приписами п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 н.І. про виділення їм земельної частки в натурі із земель запасу Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, то суд переконаний, що дана вимога взагалі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлює, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-1V (899-15) "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай).

В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за своєю правовою природою є дискреційним.

Крім того, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної влади, зобов'язуючи його приймати конкретне рішення, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11.11.2015 року по справі № 21-2958а15.

Також слід звернути увагу на те, що Законом України від 6 вересня 2012 року №5245-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 1 січня 2013 року внесені зміни до Земельного кодексу України. Так, зокрема, статтею 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з тим, у Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»не вносилися зміни в частині зміни розпорядника, який має виділяти земельні частки (паї) в натурі на місцевості, у відповідності до ст.4 відповідного закону розпорядниками таких земель досі залишаються відповідні сільські, селищні, міські ради чи районної державної адміністрації.

Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 18, 76, 81, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 373, 328, 1216, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.23,122 Земельного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ст.ст.1,5,7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв), ст.ст.1,2 Декрету Кабінету ОСОБА_6 України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», п.п. 2, 4 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року N 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, Кооперативної агрофірми "Колос", Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Перша Лохвицька державна нотаріальна контора Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку (частку, пай) у порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, члена КСП "Колос" та КАФ "Колос" (с. Корсунівка Лохвицького району Полтавської області), який на день смерті 11 листопада 2016 року проживав у с. Потоцьківщина (колишнє с. Комсомольське) Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області:

1. Право на 1/2 частину земельної ділянки (земельну частку, пай) в межах адміністративного підпорядкування Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області у розмірі 1,855 умовних кадастрових гектарів за спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1), зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, за рахунок земель територіальної громади (комунальна власність) Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області;

2. Право на 1/2 частину земельної ділянки (земельну частку, пай) в межах адміністративного підпорядкування Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області у розмірі 1,855 умовних кадастрових гектарів за спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_2), зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5, за рахунок земель територіальної громади (комунальна власність) Корсунівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь