Постанова № 7565396, 18.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-18860/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представника позивача Романюка Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод»до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282301/0 від 12 серпня 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282301/0 від 12.08.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг. В акті перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року вказано, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту вартість послуг, які не призначаються для використання в господарській діяльності, в сумі 53000 грн. 00 коп., в тому числі за червень 2008 року податок на додану вартість в сумі 18000 грн. 00 коп. згідно з податковою накладною №8 від 30.06.2008 року, виписаною Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудінвест», та за березень 2009 року – в сумі 35000 грн. згідно з податковою накладною №310314 від 31.03.2009 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні технології розвитку та бізнесу». При цьому, в акті перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року такі висновки податкового органу обґрунтовані відсутністю первинних документів, які є підставою для здійснення господарських операцій, з визначенням змісту, обсягу, результату такої діяльності, та недоведеністю зв’язку придбаних інформаційних послуг із господарською діяльністю платника податків. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року, та вказує, що договори про надання інформаційних послуг від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року, що були укладені відповідно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні технології розвитку та бізнесу», відповідають вимогам закону, містять усі необхідні реквізити та істотні умови договору. Про виконання умов зазначених договорів сторонами свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2008 року та від 31.03.2009 року, які відповідають вимогам, встановленим для первинних документів бухгалтерського обліку Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг згідно з виписаними податковими накладними №8 від 30.06.2008 року та №310314 від 31.03.2009 року. Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001282301/0 від 12.08.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що позивачем згідно договорів про надання інформаційних послуг від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року були отримані конфіденційні документи, які були знищені відповідно до актів від 27.12.2008 року та від 30.06.2009 року з причини втрати їх значення та з метою запобігання розголошенню конфіденційної інформації, потрапляння цих документів до конкурентів. Придбані інформаційні послуги згідно договорів від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року були використані позивачем в його господарській діяльності та дали економічну вигоду, доказами чого є, зокрема, укладення договорів купівлі-продажу та поставки товару від 16.11.2007 року, 30.01.2008 року, 10.12.2008 року, 13.08.2009 року, підвищення рівня рентабельності. Представник позивача просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001282301/0 від 12.08.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала повністю та пояснила, що актом перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг, які не призначаються для використання в господарській діяльності, в тому числі за червень 2008 року податок на додану вартість в сумі 18000 грн. 00 коп., та за березень 2009 року – в сумі 35000 грн. 00 коп. Вказане порушення пов’язане з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг без належного документального підтвердження отримання цих послуг та їх використання в господарській діяльності. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2008 року та від 31.03.2009 року, податкові накладні №8 від 30.06.2008 року та №310314 від 31.03.2009 року не містять у собі вихідну інформацію про надані послуги, а всі інші документи щодо виконання договорів про надання інформаційних послуг від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року знищені позивачем. При цьому, акт про знищення документів від 30.06.2009 року було складено в перший день проведення перевірки податковим органом. На думку представника відповідача, надані позивачем під час перевірки документи не можуть вважатися такими, що фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки не містять обов’язкових реквізитів, визначених для первинних бухгалтерських документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, не містять інформації про зміст та обсяг господарської операції, та не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Позивачем під час перевірки не підтверджено належними первинними документами факти придбання інформаційних послуг та їх зв’язок з господарською діяльністю товариства, а тому відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням таких послуг не підлягають включенню до складу податкового кредиту. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач не отримав від інформаційних послуг економічної вигоди, аналіз декларацій з податку на прибуток за період з липня 2008 року по червень 2009 року свідчить, що рівень прибутковості підприємства знизився. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судове засідання 18.12.2009 року представник відповідача не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 03.08.2009 року, результати якої оформлені актом №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року, та яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг, які не призначаються для використання в господарській діяльності, тобто, в сумі 53000 грн. 00 коп., в тому числі за червень 2008 року податок на додану вартість в сумі 18000 грн. 00 коп., та за березень 2009 року – в сумі 35000 грн. Вказані порушення пов’язані з придбанням позивачем інформаційних послуг згідно з податковою накладною №8 від 30.06.2008 року, виписаною Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудінвест» на підставі договору №33980592/19 від 20.03.2008 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2008 року, та згідно з податковою накладною №310314 від 31.03.2009 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні технології розвитку та бізнесу» на підставі договору № 27/06-2008 від 27.06.2008 року, акту здачі-прийняття робіт від 31.03.2009 року. Позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг без належного документального підтвердження отримання цих послуг та їх використання в господарській діяльності. На підставі акту перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року начальником Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції 12.08.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001282301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 79500 грн. 00 коп., в тому числі 53000 грн. 00 коп. – основний платіж, 26500грн. 00 коп. – штрафна санкція. Податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001282301/0 від 12.08.2009 року в адміністративному порядку позивачем оскаржено не було. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копією акту перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року, копією податкового повідомлення-рішення від №0001282301/0 від 12.08.2009 року.

Судом також встановлено, що 20.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудінвест» (Виконавцем) та позивачем (Замовником) було укладено договір №33980592/19, відповідно до якого виконавець зобов’язувався продати та передати у власність замовника інформацію з питань аналізу ринку збуту металевих сертифікованих дверей у Волинській, Рівненській, Львівській областях, інвестиційне проектування. Пунктом 2.2 цього договору були передбачені вимоги до якості інформації, зокрема, вона повинна була містити деталізований аналіз, наведення схем, розрахунків, таблиць, каталогів, списків, довідників, а згідно із п.3.1 договору приймання і передача інформації проводиться представниками обох сторін в момент фактичної передачі кожного комплекту інформації з складанням та підписанням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Загальна сума договору становила 108000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 18000 грн. 00 коп. 30.06 2008 року представники сторін договору підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким ствердили, що виконавець надав замовнику такі інформаційні послуги: аналіз стану ринку збуту металевих сертифікованих дверей у Волинській, Рівненській, Львівській областях, інвестиційне проектування на загальну суму 108000 грн. 00 коп. 27.12.2008 року було складено акт комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» про знищення всіх документів, отриманих по договору №33980592/19 від 20.03.2008 року, з тієї причини, що вони втратили своє значення.

Крім того, 27.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні технології розвитку та бізнесу» (Виконавцем) та позивачем (Замовником) було укладено договір № 27/06-2008, відповідно до якого виконавець зобов’язувався продати та передати у власність замовника інформацію з питань фінансово-господарської діяльності, що включає в себе: аналіз фінансово-економічного стану, фінансове планування та бюджетування, план фінансового оздоровлення, зовнішнього управління та антикризових програм, інвестиційне проектування. Пунктом 2.2 договору були передбачені вимоги до якості інформації, вона повинна була містити деталізований аналіз, наведення схем, розрахунків, таблиць, каталогів, списків, довідників, а згідно із п. 3.1 договору приймання і передача інформації проводиться представниками обох сторін в момент фактичної передачі кожного комплекту інформації з складанням та підписанням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Загальна сума договору становила 210000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 35000 грн. 00 коп. 31.03.2009 року представники сторін договору підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким ствердили, що виконавець надав замовнику такі інформаційні послуги: аналіз фінансово-економічного стану, фінансове планування та бюджетування, план фінансового оздоровлення, зовнішнього управління та антикризових програм, інвестиційне проектування на загальну суму 210000 грн. 00 коп. 30.06.2009 року було складено акт комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» про знищення всіх документів, отриманих по договору №33980592/19 від 20.03.2008 року, з тієї причини, що вони втратили своє значення.

Будь-яких інших документів, пов’язаних з виконанням договорів від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року, позивачем не було надано ні податковому органу під час проведення перевірки, ні суду в ході судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд приходить до висновку, що позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг, які не призначалися для використання в господарській діяльності, а саме 53000 грн. 00 коп., в тому числі за червень 2008 року податок на додану вартість в сумі 18000 грн. 00 коп., та за березень 2009 року – в сумі 35000 грн.

Позивачем як на час проведення податковим органом перевірки, так і в ході судового розгляду справи не були надані докази того, що укладення договорів від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

При вирішенні даного спору суд враховує, що зміст договору від 20.03.2008 року полягав в отриманні інформації про ринки збуту продукції по трьох західних областях і оцінку конкурентів, а також пошук найбільш ефективних проектів для інвестування та пошук інвесторів. Проте позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування економічного ефекту від отримання такої інформації та доказів інвестування коштів чи майна в господарську діяльність товариства. При цьому, укладення позивачем 27.06.2008 року наступного договору, за умовами якого надавалися послуги аналізу фінансово-економічного стану товариства, розробки заходів фінансового оздоровлення, формування фінансової стратегії, фінансового планування та бюджетування, та знову ж таки пошук найбільш ефективних проектів для інвестування і пошук інвесторів, може свідчити про те, що попередній договір від 20.03.2008 року не був спрямований на досягнення економічного результату в господарській діяльності, не приніс економічного ефекту, прибутку.

Суд не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що придбані інформаційні послуги згідно договорів від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року були використані позивачем в його господарській діяльності, результатом чого було укладення відповідних договорів поставки, оскільки договори від 16.11.2007 року на поставку металевих дверей Відкритому акціонерному товариству «Володимир-Волинська птахофабрика» та від 30.01.2008 року на поставку квартирних дверей Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практика» були укладені перед укладенням договорів про надання інформаційних послуг від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року, а договір №33980592 від 13.08.2009 року на поставку дверей Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр-Захід-Енергобуд» був укладений вже після проведення перевірки податковим органом.

Крім того, обсяг виробництва позивачем дверей у 2009 році був нижчим, ніж у 2008 році, аналіз декларацій з податку на прибуток за період з липня 2008 року по червень 2009 року свідчить, що рівень прибутковості підприємства знизився, і це вказує на те, що позивачем не отримано економічної вигоди від придбаних інформаційних послуг, відсутній зв’язок між витратами платника податку на придбання таких послуг та його господарською діяльністю. Позивач також не довів, що господарські операції з придбання інформаційних послуг мали реальний характер, оскільки не надав ні податковому органу під час проведення перевірки, ні суду будь-яких доказів отримання таких послуг, хоча за умовами договорів від 20.03.2008 року та від 27.06.2008 року передбачалося надання замовниками повного комплекту схем, розрахунків, каталогів, довідників тощо.

Таким чином, на думку суду, позивач не вправі був включати до складу податкового кредиту 53000 грн. 00 коп. сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням інформаційних послуг, які не призначалися для використання в господарській діяльності. При цьому, наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001282301/0 від 12.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 79500 грн. 00 коп., в тому числі 53000 грн. 00 коп. – основний платіж, 26500грн. 00 коп. – штрафна санкція.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод»до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282301/0 від 12 серпня 2009 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 23 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                             В.М.Валюх