Рішення № 75651875, 19.07.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2-а/593/18/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"19" липня 2018 р.

в складі:

головуючого судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача начальника СРПП №-2 Галицького ВП ГУНП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 24 квітня 2018 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 квітня 2018 року близько 17 год. 00 хв. він, керуючи автомобілем «Опель Віваро» (реєстраційний номер АТ 8680СЕ), рухався по автодорозі біля м.Галич Івано-Франківської області. Попереду нього, в крайній правій частині автодороги, їхав вантажний автомобіль марки «Камаз» із швидкістю 20-25 км/год. Переконавшись що зустрічний транспорт відсутній, позивач здійснив обгін вказаного вантажного автомобіля, після чого був зупинений працівниками поліції. Інспектор поліції пояснив позивачу, що він порушив правила виконання обгону, оскільки виїхав на смугу зустрічного руху та перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Позивач відразу заперечив факт вчинення правопорушення, однак, незважаючи на заперечення, інспектор поліції виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що інспектор поліції не надав належного пояснення щодо складу адміністративного правопорушення, незважаючи на його усні заперечення щодо вчинення порушення, працівник поліції не вжив заходів для спростування його пояснень та підтвердження вини позивача. Окрім цього, інспектор поліції не складав протоколу про адміністративне правопорушення, чим (як зазначив позивач) порушив його права подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою. Вважає, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, а маневр обгону він здійснив з дотриманням вимог правил дорожнього руху України. Відтак, просить визнати протиправною та скасувати постанову серії НК №898499 від 19 квітня 2018 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року у вищезазначеній справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 05 травня 2018 року за клопотанням сторони відповідача, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 – начальника СРПП №2 Галицького ВП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить справу слухати у його відсутності. Також повідомив, що отримав відзив на позовну заяву, однак не бажає подавати на нього відповідь. Зазначив, що у відзиві відповідач не спростував його твердження про необхідність здійснення обгону, а також не вказав та не надав в силу ст.77 КАС України на заперечення таких обставин жодного доказу та просить суд прийняти до уваги такі його твердження при вирішенні даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Івано-Франківській області у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомленим про час, день та місце слухання справи. У поданому суду відзиві на позов вказав, що категорично не погоджується із вимогами позивача, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими. Із наведенням норм діючого законодавства, зазначив, що інспектор поліції з»ясував всі обставини, які підлягають з»ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомленим належним чином, по суті справи жодних заяв не подав.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані учасниками процесу докази, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захистшляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. ч. 2,3,4,5 ст. 77 КАС України визначено:

- В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

- Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

- Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

- Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що виноситься в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

19 квітня 2018 року начальник СРПП №2 Галицького ВП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 (далі- інспектор) виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якій визнав винним ОСОБА_1 в тому, що він 19 квітня 2018 року по автодорозі біля м.Галич Івано-Франківської області керував транспортним засобом «Опель Віваро» (номерний знак НОМЕР_1) та порушив вимоги дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 – вузька суцільна лінія, чим порушив п.8.5.1 ПДР України і такі дії позивача кваліфіковано інспектором поліції за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивач не погоджується із таким рішенням суб»єкта владних повноважень та мотивує незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності тим, що транспортний засіб, а саме: вантажний автомобіль «КАМАЗ», що рухався попереду нього і обгін якого він здійснив мав швидкість 20-25 км/год. Не заперечує, що він дійсно здійснив обгін поодинокого транспортного засобу, який рухався із швидкістю менш ніж 30 км/год, однак при цьому від Правил дорожнього руху не відступав.

Із змісту ч. 2 ст. 122 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, в тому числі, за порушення правил обгону.

Відповідно до п.34 ПДР України лінії (дорожню розмітку) 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Так, з аналізу вищенаведених положень, можна зробити висновок, що дії позивача були зумовлені об'єктивними чинниками, оскільки він рухався за великогабаритним транспортним засобом, швидкість руху - 20-25 км/год., що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється для обгону поодиноких транспортних засобів.

Суд констатує, що жодних доказів чи то матеріалів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, як то фото-, відеофіксація порушення позивачем правил дорожнього руху за обставин вказаних в оскаржуваній постанові, сторона відповідача суду не надала.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, у ній відсутнє зазначення доказів, на яких грунтувався висновок інспектора про вчинення адміністративного правопорушення.

Стороною відповідача також не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів вини позивача до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, посилання представника органу владних повноважень на порушення позивачем п. 8.5.1 Правил дорожнього руху щодо порушення суцільної лінії дорожньої розмітки будь-якими доказами не підтверджені, а тому зазначені позивачем обставини в обгрунтування позову – не спростовані.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч.2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв’язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 та п.8.5.1 Правил дорожнього руху України, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст.122, ст. 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 72, 75, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1.

Скасувати постанову серії НК №-898499 від 19 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п»ять) гривень 00 коп.; провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП за фактом подій, які мали місце за обставин, зазначених у постанові серії НК №-898499 від 19 квітня 2018 року.

Повний текст судового рішення, в силу положень ч.3 ст. 243 КАС України складено та підписано 27 липня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_4