Рішення № 75646029, 30.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4326/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (79026, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2) до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка 1) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил №2957/20900/18 від 29 травня 2018 року, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. за порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

З означеною постановою позивач не погоджується, вважає її необґрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам справи, а сам розгляд протоколу про порушення митних правил від 13.03.2018р. неповним та необ'єктивним. В обґрунтування позову покликається на те, що транспортний засіб «BMW 530» реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого він є, ввезений з метою транзиту 27.04.2018 року на митну територію України, не міг бути вивезений за межі митної території України у встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк, у зв'язку з хворобою та лікуванням ( про що надав відповідну медичну довідку). Стверджує, що був позбавлений можливості пересуватися, відповідно фізично не міг вивезти автомобіль за межі України. Вказані обставини пояснював представнику відповідача, однак, його доводи не були прийняті до уваги.

ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі, просив такий задовольнити та скасувати постанову від 29.05.2018 року.

Представник Львівської митниці ДФС в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ст.205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається із постанови у справі про порушення митних правил №2957/20900/18 від 29 травня 2018 року, 13 травня 2018 року о 06 год. 30 хв. громадянин України ОСОБА_1 прямував у приватну поїздку з Республіки Польща до України через м/п «Угринів» Львівської митниці ДФС в якості пасажира рейсового автобуса «Лодзь - Рівне» марки «Setra» модель «S315», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_3, країна реєстрації Україна.

В ході проведення митних формальностей відбулося спрацювання системи аналізу ризиків відносно гр. України ОСОБА_1, щодо не вивезення транспортного засобу марки «BMW» модель «530», реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN НОМЕР_4, країна реєстрації Республіка Польща, що був ввезений з метою транзиту гр. ОСОБА_1 27.04.2018 03:11:44 на митну територію України через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплати при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Одночасно було встановлено відсутність в ЛСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля, станом на 13.05.2018 року.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмовою декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таким транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 р.ХII МК України поміщення громадянином резидентом транспортного засобу постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави у будь-які інший митний режим ніж «транзит» супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларування цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

Відповідно до ст.90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 3 ст.470 МК України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Як убачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 з приводу поломки транспортного засобу до найближчого митного органу не звертався, жодних документів, які підтверджують дію непереборної сили надзвичайних ситуацій, хвороби водія або знаходження транспортного засобу на ремонті на станції технічного обслуговування до митного оформлення подано не було.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 06.05.2018 року подав до Львівської митниці ДФС письмове повідомлення про неможливість вивезення транспортного засобу за межі митної території України у встановлені строки, у зв'язку із станом свого здоров'я /а.с. 6/. Однак, підтвердження про отримання такого повідомлення до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, ОСОБА_1 не доставив товар - транспортний засіб марки «BMW» модель «530», реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN НОМЕР_4, країна реєстрації Республіка Польща, до митного органу призначення терміном більше ніж на десять діб.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України в частині визнання позивача винним винесена правомірно, оскільки дійсно позивачем фактично було допущено порушення вимог митного законодавства.

В судовому засіданні позивач фактично не заперечує самого факту допущеного ним правопорушення.

Разом з тим, статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання, терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає, що позивач дійсно надавав митному органу пояснення про причини не вивезення транспортного засобу за межі митної території України, тобто ним фактично вживались заходи для недопущення порушення вимог МК України.

Одночасно, судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення позивача до відповідальності, не було враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, а саме: особу правопорушника, який раніше до відповідальності за порушення митних правил не притягався, при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, надавав митному органу пояснення про причини не вивезення транспортного засобу за межі митної території України, ступінь його вини, причини своєчасного не вивезення транспортного засобу.

Як пояснив суду ОСОБА_1 вказана проблема із здоров'ям руки позбавила його можливості безпечно керувати транспортним засобом на значну відстань, відтак, повертався назад до Польщі, де навчається, автобусом, що підтверджується матеріалами справи.

Так, із довідки виданої по місцю вимоги Бродівською районною поліклінікою, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 04 травня 2018 року та 05 травня 2018 року звертався до лікаря у зв'язку із станом свого здоров'я, зокрема, хвороби правого плеча (ліктевого суглобу), порушення функції верхньої кінцівки.

Із Легітимної студентської картки від 30.03.2018 р. вбачається, що ОСОБА_1 є студентом природничого університету в Любліні Республіки Польщі і перебуває на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві України в Любліні.

Відповідно до реєстраційного посвідчення транспортного засобу марки «BMW» модель «530», реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN НОМЕР_4, країна реєстрації Республіка Польща, такий належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані позивачем докази є належними і підтверджують обставини, на які він покликається.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставини, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З врахуванням вищенаведеного, обставин вчиненого адміністративного правовопршуення, особи ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову в частині накладення стягнення слід змінити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначимістю вчиненого ним адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 20, 73, 77, 243, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову у справі про порушення митних правил № 2957/20900/18 від 29.05.2018 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, винесену заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромним Я.І., в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 гривень змінити, звільнивши останнього від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя І.Р.Волоско.