Постанова № 75645532, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6398/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005521404, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005521404 від 24.02.2017, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ» накладено недоїмку з податку на додану вартість і фінансові санкції (штраф) на загальну суму 622 370 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перша Трейдінгова Компанія» за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2017 №25/26-15-14-04-04/39942463.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на 497 896 грн.

За результатами перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято ППР від 24.02.2017 №0005521404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 622 370 грн., (основний платіж 497 896 грн., штрафна санкція 124 474 грн.).

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично учасниками відносин за договором поставки № 1/11 від 02.11.2015 - було здійснено лише обмін документами, вугільна продукція саме від ТОВ «Перша Трейдінгова Компанія» до позивача по цій справі - не переміщувалася, і її реальне відвантаження та передача, як і надання послуг - не підтверджено належними та допустимими доказами. Зважаючи на встановлення судом факту штучного створення документообігу та транзитних фінансових потоків задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та підстав отримання податкової вигоди, суд погоджується із твердженнями, викладеними у відзиві відповідача про безтоварний (нереальний) характер господарських операцій позивача з ТОВ «Перша Трейдінгова Компанія», які не були спрямовані на фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі сторін правочинів у відповідності до їх змісту, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 02.11.2015 року між ТОВ «ПТК» і ТОВ «Вертикаль Київ» був укладений Договір поставки № 1/11, предметом якого була поставка ТОВ «Вертикаль Київ» від ТОВ «ПТК» вугілля кам'яного, в асортименті, за ціною, реквізитами, якісними характеристиками, строками і умовами поставки, наведеними сторонами у Специфікаціях до договору.

Відповідно до специфікації від 31.05.2016 року додаток № 18 до договору поставки № 1/11 від 02.11.2015 року від ТОВ «ПТК» до ТОВ «Вертикаль Київ» підлягало поставці вугільна продукція - АКО (25 - 100) 1000 тон і AM (13 - 25) 500 тон загальною вартістю - 2 850 000 гривень, з них ПДВ - 475 000 гривень. Умови поставки: Інкотермс 2010 FCA - станція відправлення Пелагіївська, вантажовідправник ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка».

Згідно Акту № 418 від 08.06.2016 року прийому - передачі вугільної продукції за договором поставки № 11/1 від 02.11.2015 року було продано ТОВ «Вертикаль Київ» вугілля - АКО (25 - 100) 206 тон на загальну суму - 401 700 гривень; Акту № 419 від 08.06.2016 року прийому - передачі вугільної продукції за договором поставки № 11/1 від 02.11.2015 року було продано ТОВ «Вертикаль Київ» вугілля - AM (13 - 25) 203,5 тон на загальну суму - 366 300 гривень; Акту №420 від 08.06.2016 року прийому - передачі вугільної продукції за договором поставки № 11/1 від 02.11.2015 року було продано ТОВ «Вертикаль Київ» вугілля - АКО (25 - 100) 275,5 тон на загальну суму - 536 250 гривень; Акту № 421 від 09.06.2016 року прийому - передачі вугільної продукції за договором поставки № 11/1 від 02.11.2015 року було продано ТОВ «Вертикаль Київ» вугілля - AM (13 - 25) 339,3 тон на загальну суму - 508 950 гривень.

Згідно матеріалів справи, поставка вугільної продукції здійснювалась залізничним транспортом з оформленням залізничних накладних: № 48737928 від 09.06.2016 року (вагони: № 60514056; № 65491706; №60362118; № 67850453); № 48722060 від 08.06.2016 року (вагони: № 66935966; № 67896126; №66179805); № 48722029 від 08.06.2016 року (вагони: № 66934167; №66694613; №67383018).

З аналізу вказаних залізничних накладних вбачається, що вони відповідають Порядку оформлення перевізних документів при залізничних перевезеннях, встановленому Правилами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138), та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084.

Аналогічно, в залізничних накладних, у графі 20 містяться такі відмітки: «Власник вантажу ТОВ «Вертикаль Київ», код ЄДРПОУ 39942463 (при перевезеннях з/на тимчасово окупованих територій, відповідно до наказу від 12.06.2015 №415ог».

Відправником вантажу є ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка», отримувачем і власником вантажу є ТОВ «Вертикаль Київ».

Під час судового засідання, представник податкового органу наполягав на тому, що вказане вугілля ТОВ «Вертикаль Київ» здійснило за фіктивним посередництвом ТОВ «ПТК» від виробника ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка».

Колегія суддів не може погодитись із такими доводами податкового органу, та спростовує їх наступним.

Так, поставка вугілля була здійснена зі станції Пелагіївська, Донецької області, безпосередньо рядом з якою розташовані цехи Публічного акціонерного товариства «Групової збагачувальної фабрики «Червона зірка».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладеного Договору № 19/1 від 30.10.2015 року між ТОВ «ПТК» та ПАТ «ГЗФ «Червона зірка», останнє здійснювало переробку (збагачення) вугілля, яке належить ТОВ «ПТК». Перероблене (збагачене) вугілля поверталося від виробника ПАТ «ГЗФ «Червона зірка» у розпорядження ТОВ «ПТК». Таким чином, ПАТ «ГЗФ «Червона зірка» лише як підрядник переробляло (збагачувало) вугілля, яке на праві власності належало ТОВ «ПТК». і відповідно продавцем (постачальником) цього вугілля для ТОВ «Вертикаль Київ» не являється. Пізніше за розпорядженням ТОВ «ПТК», керуючись Договором поставки № 1/11 від 02.11.2015 року зі станції Пелагіївський, вантаж з вугіллям був відправлений ПАТ «ГЗФ «Червона зірка» в розпорядження вантажоодержувача ТОВ «Вертикаль Київ». При цьому, згідно умов Договору поставки № 1/11 від 02.11.2015 року ТОВ «Вертикаль Київ» стало власником вантажу (вугілля) на станції відправлення Пелагіївська (умови FCA Інкотермс 2010).

Зі станції відправлення «Пелагіївська», за умовами перевезення вантажів, встановленими ТОВ «Вертикаль Київ» у Додатку 5 до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області, затвердженого Наказом СБУ №415 - ог від 12.06.2015 року, інспектори ГУ ДФС помилково зробили висновок, що вказане вугілля товариство здійснило за начебто фіктивним посередництвом ТОВ «ПТК».

Так, зокрема, поставка вугілля здійснена зі станції Пелагіївська Донецької області, безпосередньо рядом з якою розташовані цехи Публічного акціонерного товариства «Групової збагачувальної фабрики «Червона Зірка». ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» на підставі укладеного ним та ТОВ «ПТК» Договором №19/1 від 30.10.2015 року здійснювало переробку (збагачення) вугілля, яке належить ТОВ «ПТК». Перероблене (збагачене) вугілля поверталося від виробника ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» у розпорядження ТОВ «ПТК».

Таким чином, ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» лише як підрядник переробляло (збагачувало) вугілля, яке на праві власності належало ТОВ «ПТК» і, відповідно, продавцем (постачальником) цього вугілля для ТОВ «Вертикаль Київ» не являється.

В подальшому за розпорядженням ТОВ «ПТК» на підставі Договору поставки №1/11 від 02.11.2015 року зі станції Пелагіївська вантаж з вугіллям був відправлений ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка» в розпорядження вантажоодержувача ТОВ «Вертикаль Київ». При цьому, у відповідності до умов поставки №1/11 від 02.11.2015 року ТОВ «Вертикаль Київ» стало власником вантажу на станції відправлення Пелагіївська (умови FCA Інкотермс 2010).

Також, перехід прав власності до ТОВ «Вертикаль Київ» від ТОВ «ПТК» на поставлене вугілля, крім первинних документів вказаних вище, підтверджується відповідними листами ТОВ «ПТК» виданими для ТОВ «Вертикаль Київ» № 421 від 09.06.2016 року; № 420 від 09.06.2016 року; № 419 від 08.06.2016 року; № 418 від 08.06.2016 року.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом, керуючись пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом 5 цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок: № 253 від 09.06.2016 року на суму 800 000.00 гривень, в.т.ч ПДВ 20% - 133 333.33 гривень; № 256 від 10.06.2016 року на суму 1 187 375.28 гривень, в.т.ч ПДВ 20% - 197 895.88 гривень; № 277 від 23.06.2016 року на суму 1 000 000.00 гривень, в.т. ч ПДВ 20% - 166 666.67 гривень, Позивач в червні 2016 року сплатив на користь ТОВ «ПТК» вартість поставленої вугільної продукції, при цьому, загальна сума сплаченого ПДВ склала саме спірні 497 896 гривень. ТОВ «ПТК» зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних, наступні податкові накладні: № 22 від 09.06.2016 року (сума ПДВ - 133 333.33 гривень); № 23 від 10.06.2016 року (сума ПДВ - 197 895.88 гривень); № 60 від 23.06.2016 року (сума ПДВ - 166 666.67 гривень).

Таким чином, на переконання колегії суддів, саме у ТОВ «ПТК», керуючись викладеними вище нормами податкового законодавства, в червні 2016 року, виникли податкові зобов'язання з ПДВ на спірні 497 896 гривень.

Щодо посилання податкового органу на відсутність ТОВ «ПТК», як власника вантажу в залізничних накладних, що є підтвердженням фіктивності господарських операцій ТОВ «Вертикаль Київ» з ТОВ «ПТК», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відповідно до п. 6 Розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1998 року № 457 залізнична накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Таким чином, вантажовідправником і вантажоодержувачем може бути як власник вантажу, так і особа яка просто відправляє або одержує вантаж, без набуття на нього права власності.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що Позивачем не надано будь - якої інформації стосовно дотримання ТОВ «ПТК» Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, чи внесення його, або його постачальників вугільної продукції до Переліку суб'єктів господарювання, яким надано право на ввезення (вивезення) вугільної продукції виключно залізничним транспортом через лінію розмежування в районі проведення АТО.

Однак, на думку колегії суддів, вказані висновки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в Акті перевірки на сторінках 17-18 наведений витяг у формі таблиці з Додатку № 5 до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України від 12.06.2015 року № 415ог, в якому зазначено, що ТОВ «ПТК» мало дозвіл на перевезення товарів з зони проведення антитерористичної операції за № 25668 і № 25669. При цьому, вантажовідправником по цих перевезеннях вантажів вказане ПАТ «ГЗФ «Червона Зірка», яке у нашому випадку є виробником сортової вугільної продукції для ТОВ «ПТК».

Також варто зазначити, що податковий орган не заперечує щодо наявності первинних бухгалтерських документів, а заперечує сам факт вчинення господарських операцій.

При цьому контролюючий орган посилався, зокрема, на рішення господарських судів, якими контрагент позивача визнаний банкрутом.

Однак, на час взаємовідносин ТОВ «Вертикаль Київ» з ТОВ «ПТК», контрагент позивача мав цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). І навпаки, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумція правомірності).

Укладені ТОВ «Вертикаль Київ» з ТОВ «ПТК» правочини не містять ознак нікчемності, і суду не надано учасниками процесу будь-яких судових рішень, за якими б вищевказані правочини були визнані недійсними.

Крім того, 19.05.2017 року на підставі Договору на проведення експертного дослідження № 1-19/05 укладеного між ТОВ «Український центр судових експертиз» та ТОВ «Вертикаль Київ» судовим експертом Побеленською Ніною Андріївною складено висновок експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження від 11.10.2017 року № 1-1/10.

Судовим експертом встановлено, що порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які вказані у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0005521404 від 24.02.2017 року, та відповідно заниження податку на додану вартість за період червень 2016 року в сумі 497 896 грн, нормативно та документально не підтверджуються, однак вказані обставини були проігноровані судом першої інстанції.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по даній справі не довів суду належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0005521404 від 24.02.2017.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ»- задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Київ»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у м. Києві № 0005521404 від 24.02.2017.

Повний текст постанови складено « 01» серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма