Постанова № 75643682, 31.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

31 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1896/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 820/1896/18

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2018, позивач, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 року за №0009081302, №0009111302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем факти повторного порушення протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору жодним актом перевірки встановлені та зафіксовані не були, і як наслідок, податкові повідомлення - рішення, якими філії були збільшені суми грошового зобов'язання двічі, тричі протягом 1095 днів не приймалися, в зв'язку з чим нараховані штрафні санкції згідно п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставними та незаконними. Разом з цим, розрахунок штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України не відповідає та не узгоджується з висновками Акту перевірки, оскільки у висновках Акту перевірки відповідач зазначає тільки встановлені порушення щодо неперерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб, військового збору до або під час виплати оподатковуваного доходу, тобто такий платник податків притягується до відповідальності згідно статті 127 ПК України. З огляду на викладене відповідачем безпідставно застосована відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до Філії позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківський області від 15.06.2017 року №0009081302.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківський області від 15.06.2017 року№0009111302.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управліням ДФС у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до п.п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4, ст.77, глави 8 розділу ІІ Податкового Кодексу України проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 31.05.2017 року №4215/20-40-14-17-08/03447115 яким встановлено порушення п.п. 168.1.2, 168.1.4 п.п.168.1.5, п.168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме не своєчасне перерахування до бюджету у перевіряємому періоді податку на доходи фізичних осіб у сумі 221889,56 грн., та не своєчасне перерахування до бюджету у перевіряємому періоду військового збору у сумі 16823,44 грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 року за №0009081302, №0009111302.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними, протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наданих на перевірку документів, філія "Ізюмський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" протягом перевіряємого періоду заробітну плату працівникам з квітня 2014 року по травень 2016 року виплачено в повному обсязі, за червень 2016 року виплачено 1169,71 грн. (нараховано до виплати 159922,07 грн.), виплачувалася грошовими коштами через установу банку, шляхом нарахування на карткові рахунки працівників, з каси, а також в рахунок заробітної плати проводились інші утримання (в субрахунки "68.3.2", "68.5.1", "68.5.2" рахунку "68").

Тобто, станом на 01.04.2014 залишок не виданої заробітної плати складає 137681,15 грн. (в т.ч.: січень 2014 року - 50555,79, лютий 2014 року-53833,54 грн., березень 2014 року - 33291,82 грн.).

За період з 01.04.2014 по 30.06.2016 нараховано заробітної плати до сплати працівникам у сумі 2296983,32 грн. (з врахуванням утримань обов'язкових платежів).

Видано заробітної плати (з урахуванням залишку на 01.04.2014 та інших утримань) на загальну суму 2276912,11 грн., а саме: грошовими коштами через установу банку, шляхом зарахування на карткові рахунки працівників - у сумі 2242763,44 грн.; з каси філії - у сумі 8640,00 грн.; в рахунок заробітної плати проведено інші утримання у сумі 25508,67 грн.

Таким чином, станом на 01.07.2016 залишок не виданої заробітної плати складає 157752, 36 грн. (у тому числі: червень 2016 року - 157752,36 грн.), що є поточною заборгованістю на червень 2016 року.

Згідно пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнятя особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій бо не грошовій формі) зобов'язані, зокрема вести податковий облік, подавати податкові звітністьподатковим органам та нести відповідальність за порушення норм цього Кодексу, в порядку передбаченому ст. 18 та розділом VІ Кодексу.

Згідно норм ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету є : роботодавець, який виплачує доходи на користь платника податку у вигляді заробітної плати (п. 171.1 ст. 171); податковий агент, який виплачує інші доходи на користь платника податку з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 ст. 171).

Згідно норм п. 110.1 ст. 110 Податкового Кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи, несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючи органи.

Згідно норм п. 111.2 ст. 111 ПК України до платників податків та/або податкових агентів за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи застосовується фінансова відповідальність згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого зобов'язання, на суму податкового боргу, нараховується пеня.

Пеня, визначена пп. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виплати (нарахування) доходів на косрить платників податків - фізичних осіб.

Згідно п. 54.2 статті 54 ПКУ, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Матеріалами справи встановлено, а саме з розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.06.2017 № 0009081302, що податковим органом на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України за несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб, за лютий 2015 року - березень 2016 року, застосована штрафна санкція, вперше, вдруге та в третє у розмірі 75% на загальну суму 14472,21 грн.

Також, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення від 15.06.2017 № 0009111302, за несплату (неперерахування) військового збору на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України за жовтень 2015 року - березень 2016 року застосовано штрафну санкцію вперше, вдруге та втретє у розміру 75% на загальну суму 847,45 грн.

Позивач зазначає, що факти повторного порушення, протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, жодним актом перевірки не встановлено та зафіксовані не були, і як наслідок, податкові повідомлення - рішення, якими Філвї було збільшені суми грошового зобовязаннядвічі, тричі протягом 1095 днів, що передувати прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також не приймалися, у звязку з чим нараховані штрафні санкції в розмірі 75% є безпідставними та незаконними.

Колегія суддів не погоджується з вказаною позицією позивача з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В силу пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно із підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

В свою чергу, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказане узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 02.03.2018 по справі № 820/6196/16 та у постанові від 22.05.2018 по справі № 820/6437/16.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення від 15.06.2017 року за №0009081302, №0009111302 є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а відтак не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню та прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 820/1896/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді С.С. Резнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 02.08.2018.