Рішення № 75643595, 06.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.07.2018 Єдиний унікальний номер 183/5614/17

Єдиний унікальний номер: 183/5614/2017

Номер провадження 2а/205/76/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловіка, ОСОБА_4, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач) їй, ОСОБА_1, та її сину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Позивач вказує, що у зв'язку із виникненням обставин, які можуть впливати на зміну розміру пенсії, нею у 2014 році до Управління пенсійного фонду у м. Новомосковську та Новомосковського району була подана відповідна інформація про такі обставини. Зокрема орган пенсійного фонду був проінформований про проходження позивачем військової служби за контрактом та отримання нею у зв'язку із цим відповідного доходу.

Далі позивач зазначає, що у червні 2017 року вона отримала листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.06.2017 року за № 14378/03101, яким її було повідомлено, що у зв'язку з тим, що вона укладала контракт на проходження військової служби в Збройних силах України, виникла переплата пенсії по втраті годувальника за період з 24.09.2014 року по 12.11.2016 року у розмірі 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп., яка підлягає відшкодуванню до Державного бюджету України. У зв'язку із чим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.05.2017 року за № 1, позивача позбавлено право на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вирішено стягнути із позивача до Державного бюджету України 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. переплаченої пенсії.

У зв'язку з вищевикладеним позивач змушена звернутися до суду та просити суд в уточненій позовній заяві скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.05.2017 року за № 1, щодо позбавлення її, ОСОБА_1, права на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та повернення до Державного бюджету України 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на ту обставину, що позивачем не було повідомлено в належний спосіб органи пенсійного фонду про виникнення обставин, які можуть впливати на зміну розміру пенсії. Оскільки ч.3 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, шо суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду, вважають що оскаржуване позивачем рішення є правомірним. У зв'язку із чим в задоволені позову просять відмовити у повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалась на обставини, що викладені в уточненій позовній заяві. Після оголошення перерви, надала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи за її відсутності. У такій письмовій заяві просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Будь-яких інших заяв із процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

Процесуальні дії у справі у вигляді вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження судом не застосовувалися.

За вищевказаних обставин та вимог процесуального законодавства суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів та доказів.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що з 01.09.2014 року позивачу ОСОБА_1 була призначена пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до пункту «д» ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.05.2017 року за № 1, її, ОСОБА_1, позбавлено права на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язано повернути до Державного бюджету України 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп.

Судом також встановлено, що 11.07.2017 року позивач звернулася до відповідача із скаргою, у якій просила скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.06.2017 року за № 14378/03201, щодо позбавлення її права на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та повернення до Державного бюджету України 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп., а також повернути їй безпідставно стягнуті з неї кошти. Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2017 року за № 21787/03103 їй, ОСОБА_1, було відмовлено у задоволені скарги.

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності стягнення із позивача, суми переплаченої пенсії.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Статтею 19 Конституції України визначено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Так, в обґрунтування правомірності спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.05.2017 року за № 1 відповідач посилався на обставину не повідомлення позивачем в належний спосіб органів пенсійного фонду про виникнення обставин, які можуть впливати на зміну розміру пенсії. Відтак, таке спірне рішення, на думку позивача було ухвалено у відповідності до норм ч. 3 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З цього приводу суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Аналогічне за своїм змістом положення міститься й у ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV відповідно до норм якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, з аналізу вказаних положень Закону, суд встановив, що механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

В даному випадку судом встановлено, що позивачем до Управління пенсійного фонду у м. Новомосковську та Новомосковського району у 2014 році було вчасно надана відповідна інформація у вигляді заяви та довідки про проходження нею військової служби за контрактом.

Судом встановлено, а сторонами визнана та обставина, що станом на 2014 рік саме такий орган пенсійного фонду мав обсяг управлінських повноважень щодо прийому від пенсіонерів інформації про обставини, що спричинили зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У зв'язку із чим, Управління пенсійного фонду у м. Новомосковську та Новомосковського району 28.11.2014 року вказані документи були надіслані до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області для прийняття відповідного рішення по суті звернення, що підтверджується відповідним супровідним листом такого суб'єкта владних повноважень.

Разом із цим, судом встановлено, що матеріали пенсійної справи позивача, яка обліковується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не містять як вказаних заяви позивача та довідки про проходження нею військової служби, так відповідного рішення відповідача про розгляд такого звернення.

З наведеного вбачається, що позивач виконала свій обов'язок щодо повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричинили зміну розміру пенсії. При цьому компетентний суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області вказані документи не отримав. Тобто з об'єктивних, незалежних від позивача обставин, таке повідомлення не стало предметом розгляду відповідача по справі.

Таким чином, суд вважає, що поведінка позивача в даному випадку не поєднана з будь-якими діями, що мають ознаки зловживання своїм правом на пенсію. Навпаки, така поведінка демонструє собою доброчесні наміри такої особи, адже позивач вчасно надала відповідну інформацію до органів пенсійного фонду. І обставина втрати таких документів під час пересилки чи з інших обставин, не залежних від волі позивача, не може бути покладена в обґрунтування доводів про те, що виплата позивачеві надмірної пенсії відбулась внаслідок зловживань з боку такого пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, зокрема пенсії, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на ту обставину, що під час розгляду даної адміністративної справи не встановлено обставин недобросовісної поведінки позивача, то суд доходить висновку про те, що спірне рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не ґрунтується на вказаних нормах матеріального закону. Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ч. 5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволення чи відхилення частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому КМУ.

Таким чином, з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в дохід держави підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири)грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про скасування рішення - задовольнити.

2. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.05.2017 року за № 1, щодо позбавлення ОСОБА_1 права на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та повернення до Державного бюджету України 65 463 (шістдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп. - скасувати, та повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з неї кошти.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. В. Мовчан