Постанова № 75643338, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/11/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю., Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (повний текст складено 23 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 28 грудня 2017 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не в повному обсязі виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, стягнути з відповідача недоотриману частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 7381,06 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року заяву представника відповідача задоволено, залишено без розгляду позов у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що звернення до суду з вимогою щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не обмежується будь-яким строком.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що позивача було звільнено наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 04 грудня 2006 року №74 о/с, та йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в розмірі 5381,30 грн. на яку не нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.20 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, дійшов висновку, що позивачем подано даний позов з пропуском строку звернення до суду та не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду без поважних підстав, тому дана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 04 грудня 2006 року №74 о/с позивача було звільнено з посади старшого пожежного 4-ПДПЧ м.Біла Церква. Звертаючись з даним позовом до суду позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з ГУ ДСНС України у Київській області недоотриману частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 7381,06 грн., яка була протиправно не виплачена ОСОБА_2 при звільненні.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У відповідності до п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З вищенаведених позицій, викладених в рішеннях Конституційного Суду України, вбачається, що Конституційний Суд України при тлумаченні ст.233 КЗпП України виходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Отже, застосування встановлених ст.122 КАС України строків у спорах про стягнення на користь позивача належних йому при звільненні виплат, зокрема, недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду встановленим строком призведе до порушення ч.2 ст.233 КЗпП України, якою встановлено відсутність обмеження строком для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заробітної плати, в тому числі недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, не обмежуються процесуальними строками, а тому суд першої інстанції, задовольняючи заяву представника відповідача та залишаючи позов ОСОБА_2 без розгляду, дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, а тому висновки суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та ненадання позивачем належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, встановлених ст.122 КАС України, є помилковими, враховуючи встановлену ч.2 ст.233 КЗпП України відсутність обмеження строком для звернення до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі, суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі.

Таким чином, за наслідком перевірки позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, в доданих до позовної заяви матеріалів, на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження у справі, була зазначена та обставина, що позивача було звільнено з посади наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 04 грудня 2006 року №74 о/с.

Отже, при відкритті провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що позов подано у строк, установлений законом, або дійшов висновку про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Залишаючи позов ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції послався на ч.ч.3, 2 ст.123 КАС України, якими встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду; якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Та обставина, що позивач був звільнений наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 04 грудня 2006 року №74 о/с а з даним позовом звернувся до суду лише 28 грудня 2017 року (згідно відбитку штемпеля ВПЗ на конверті) (а.с.18) вже досліджувалась судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви при вирішенні питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, та відповідний факт було встановлено до відкриття провадження у справі, а не після відкриття провадження, оскільки жодних додаткових обставин, які б свідчили про пропуск позивачем визначеного процесуальним законодавством строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, після відкриття провадження у справі встановлено не було, що в свою чергу виключає можливість застосування ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України для залишення позову без розгляду, оскільки обставина звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом зі сплином більше ніж 11 років фактично була виявлена судом до відкриття провадження при перевірці позовної заяви на відповідність її вимогам КАС України, а не після відкриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, постановляючи ухвалу від 19 лютого 2018 року про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі та ухвалу від 23 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду суд першої інстанції надає протилежну оцінку одним і тим самим обставинам справи щодо строку подання позову.

З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи відсутність законодавчо встановлених строків для звернення до суду щодо стягнення з відповідача недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених ст.ст.122, 123 КАС України підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Н.М.Літвіна