Постанова № 75643330, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Справа № 826/3662/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Держаної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року у справі

за позовом Держаної архітектурно-будівельної інспекції України

до Шевченківського районного відділу

Державної виконавчої служби м. Києва

Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю

«ІНСАЙТ ІНВЕСТ»,

про скасування повідомлення,

В С Т А Н О В И В :

Держана архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ ІНВЕСТ» про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.01.2017 р. при примусовому виконанні постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 03.12.2013 р. № 595/13/7/26-65/0312/02/3.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що у відповідача не було достатніх правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та складання повідомлення від 21.01.2017 р., а також на те, що ДАБІ України є правонаступником Інспекції ДАБК в м. Києві, якою винесено постанову про накладення на ТОВ «Інсайт Інвест» штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності і така постанова підлягає примусовому виконанню.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання 01.08.2018 р. сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2013 р. заступником начальника Інспекції ДАБК у м. Києві Алєксєєнко І.О. винесено постанову № 595/13/7/26-65/0312/02/3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої, ТОВ «ІНСАЙТ ІНВЕСТ» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 109620,00 грн.

26.12.2016 р. Департаментом ДАБІ України до Шевченківського ВДВС подано заяву про примусове виконання постанови Інспекції ДАБК в м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.12.2013 р. № 595/13/7/26-65/0312/02/3.

21.01.2017 р. головним державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Руденко Ю.О. за результатами розгляду заяви ДАБІ України щодо примусового виконання постанови № 595/13/7/26-65/0312/02/3 прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зазначене повідомлення прийняте на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 «Про виконавче провадження» та обґрунтоване тим, що заява про примусове виконання подана Департаментом ДАБІ України в м. Києві (код ЄДРПОУ 37471912), а стягувачем за виконавчим документом є Інспекція ДАБК в м. Києві (код ЄДРПОУ 37772089); у свою чергу, до виконавчого документа не додано рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження, а тому у державного виконавця відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження.

Позивач, вважаючи протиправним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.01.2017 р., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ поданий до виконання не стягувачем, а іншим суб'єктом без здійснення правонаступництва.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 р. № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема як рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

У ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону № 208/94-ВР постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, на підставі якої позивачу було повернуто виконавчий документ без виконання, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, законодавством регламентовано вимоги до виконавчого документу та підстави, з яких він повертається стягувачу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що виконавчий документ, який був поданий позивачем для примусового виконання, а саме постанова № 595/13/7/26-65/0312/02/3 про накладення на ТОВ «Інсайт Інвест» штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, відповідає вимогам, визначеним у ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, і позивачем при зверненні її до виконання подавалася до органу ДВС заява про примусове виконання такої постанови.

Тож, підстави, прямо передбачені п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, за яким відповідачем прийнято спірне повідомлення про її повернення /Т.1 а.с.54/, у даному випадку відсутні.

Крім того, разом з вказаною постановою та заявою про її примусове виконання позивачем було надано відповідачу докази, підтверджуючі, що він є правонаступником Інспекції ДАБК в м. Києві, якою така постанова була винесена у 2013 році.

Однак, зазначені обставини безпідставно не прийняті відповідачем до уваги, а також ним не надано жодного обґрунтування щодо неможливості застосування положень ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII, якою передбачено заміна сторони на її правонаступника.

Разом з тим, наведене у повідомленні про повернення виконавчого документа обґрунтування, а саме те, що до виконавчого документа не додано рішення суду про заміну сторони, не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки на момент звернення позивачем вказаної постанови до виконання та складання відповідачем спірного повідомлення від 21.01.2017 р. КАС України, зокрема статтею 264 КАС України Розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» у редакції, чинній на вказану дату, було передбачено можливість заміни сторони виконавчого провадження з виконання судового рішення, а не постанови про накладення штрафу, винесеної відповідним суб'єктом владних повноважень в досудовому порядку. Тому, позивач не мав практичної можливості надати відповідачу рішення суду, про яке органом ДВС вказано у спірному повідомленні про повернення виконавчого документа.

Крім того, саме лише наведення відповідачем у мотивувальній частині зазначеного повідомлення ст. 26 Закону № 1404-VIII, з огляду на вище викладене, не може бути достатньою правовою підставою для повернення виконавчого документу без виконання і, тим більше, за п. 6 ч. 4 ст. 4 вказаного Закону, яким безпосередньо керувався відповідач /Т.1 а.с.54/ та суперечить визначеним у ст. 2 Закону № 1404-VIII засадам виконавчого провадження, зокрема обов'язковості виконання рішень, законності та об'єктивності, а також принципу належного урядування.

При цьому, в рішенні від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем повідомлення про повернення виконавчого документу.

Водночас, у своєму позові ДАБІ України, обґрунтовуючи позовні вимоги через протиправність вказаного повідомлення, просила лише його скасувати, але у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України апеляційний суд вважає доцільним та необхідним вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх у вищевказаний спосіб.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Держаної архітектурно-будівельної інспекції України підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Держаної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов Держана архітектурно-будівельна інспекція України до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ ІНВЕСТ» про скасування повідомлення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.01.2017 р. при примусовому виконанні постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 03.12.2013 р. № 595/13/7/26-65/0312/02/3.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 01 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді