Постанова № 75643092, 01.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року справа №805/2887/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенко І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Мегріш Є.Я., представника відповідача Колеснікової О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 р. (повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2017 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/2887/17-а (головуючий І інстанції суддя Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (далі - позивач) 10.08.2018 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002251411 від 18 липня 2017 року та № 0002261411 від 18 липня 2017 року щодо нарахування земельного податку з юридичних осіб у сумі 620 712, 76 грн. та штрафних санкцій у сумі 155 348, 19 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі № 805/2887/17-а адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002251411 від 18.07.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 775 890,95 грн. у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 620712,76 грн., за штрафними санкціями 155 178,19 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002261411 від 18.07.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 136-139).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач неправомірно не надавав в податкову інспекцію податковий розрахунок земельного податку за 2014 рік та не сплачував його; застереження в договорі купівлі-продажу об'єкта нерухомості про те, що продавець продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, на яких розташована придбана частина будівлі, а покупець відшкодовуватиме продавцю її сплату, не звільняє останнього від обов'язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набути ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов'язку, встановленого податковим законом.

Щодо застосування Наказу № 489 від 25.11.2016 року при розрахунку податку на землю за 2014 рік стосовно застосування коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки Кф 2, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, то у зв'язку з відсутністю коду Класифікації видів цільового призначення земель у відомостях Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, нормативна грошова оцінка за 1 кв. м. за 2014 рік складає 133, 49 грн.x 2, 0 = 266, 98 грн.

Апелянт також вказує на те, що у позивача відсутній Сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, на теперішній час не розроблено порядку застосування вказаних у ст. 6 Закону № 1669 податкових пільг, не внесено змін до Податкового Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.03.2005 року між Дружківською міською радою та ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» був укладений договір оренди землі за кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна,7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га. Договір укладено на 50 років (а.с. 61-63).

30.12.2013 року між ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» та ТОВ «КОРУМ СОРС», ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна розташованого за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7, у вигляді 92/100 частині видів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1411700000:00:008:0137 площею 1 054 656 га, з яких 47/100 переходять до ТОВ «КОРУМ СОРС» (а.с. 18-20).

25.12.2014 року між ТОВ «КОРУМ СОРС», ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод», ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» («Продавці») та ТОВ «КОРУМ Дружківський машинобудівний завод» («Покупець») укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1411700000:00:008:0137 площею 105,4656 га, за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7 (а.с. 21-24).

23.06.2017 року Головним Управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОРУМ СОРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині повноти і правильності визначення, нарахування та сплати земельного податку за період з 30.12.2013 року по 25.12.2014 року та складено акт № 8/05-99-14-04/37903071 від 23.06.2017 року (а.с. 9-17).

Висновки акту вказували на порушення позивачем вимог п.287.1 п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок за 2014 рік у сумі 620 712,76 грн. та вимог п. 285.1 ст. 285 п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України щодо ненадання підприємством податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.

На підставі акту перевірки сформовані податкові повідомлення-рішення: № 0002251411 від 18.07.2017 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 775 890,95 грн. у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 620712,76 грн., за штрафними санкціями 155 178,19 грн.; № 0002261411 від 18.07.2017 року яким застосовано штрафні(фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. (а.с. 26, 28).

Зазначені обставини не є спірними та не заперечуються сторонами.

Спірним у цій справі є питання правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002251411 та № 0002261411 від 18 липня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову правомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платником земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 287 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як зазначалось раніше, на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2013 року позивач став власником 47/100 об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці за адресою Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7, з кадастровим номером 1411700000:00:008:0137 площею 1 054 656 га, які не були виділені в натурі та перебували у спільній частковій власності з ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод».

У відповідності до договору оренди землі від 23.03.2005 року, орендарем земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна,7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га є ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Договір укладено на 50 років (а.с. 61).

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В даних спірних правовідносинах ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» є орендарем (користувачем) земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна,7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га, на якій знаходились придбані позивачем у власність об'єкти нерухомого майна, виділення частки земельної ділянки для користування об'єктами нерухомого майна позивачу не відбувалось.

Документом, підтверджуючим право власності та право користування земельною ділянкою, є державний акт; витяг про реєстрацію права на ділянку; свідоцтво про право власності; договір оренди; договір суперфіцію.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» відповідно до приписів ст. 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна,7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га.

Позивач не є платником земельного податку у розумінні ст. 269 Податкового кодексу України, оскільки договір оренди від 23.03.2005 року укладено ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» на 50 років та станом на 2014 рік договір був діючим.

Отже, зобов'язання щодо плати за користування земельною ділянкою, а саме: орендної плати за 2014 рік має виконувати ВАТ «Дружківський машинобудівний завод».

Крім того, суд вказує на те, що орендарем земельної ділянки за кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна, 7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га. є ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», на якого договором оренди та податковим законодавством покладено обов'язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, у відповідності до чого є безпідставним стягнення з позивача земельного податку за ту ж саму земельну ділянку, на якій розташовані придбані позивачем у власність об'єкти нерухомого майна, оскільки таким чином відбувається подвійна оплата земельного податку за одним і тим самим об'єктом оподаткування, а саме: земельною ділянкою за кадастровим номером 1411700000:00:008:0137, розташованої за адресою вул. Леніна,7 та вул. Привокзальна м. Дружківки Донецької області загальною площею 105,4656 га.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем була сформована Публічному акціонерному товариству «Дружківський машинобудівний завод» податкова вимога № 29-25, відповідно до якої станом на 13 січня 2015 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» становить 47521183 грн. 46 коп., у тому числі податок на прибуток у розмірі 37677067 грн. 21 коп., з яких за основним платежем на суму 33480294 грн. 07 коп., та пеня на суму 4196773 грн. 14 коп., авансові внески з податку на прибуток у розмірі 7067076 грн. 08 коп., з яких за основним платежем на суму 6729752 грн. 48 коп., орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2777040 грн. 17 коп.

31 серпня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3232/15-а скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС в Донецькій області від 14 січня 2015 року № 29-25.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 805/3232/15-а скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі № 805/3232/15-а та відмовлено у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року скасовано та залишено в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи той факт, що позивач не є платником земельного податку, у нього відсутній і обов'язок щодо подачі податкової декларації з земельного податку.

Крім того, суд критичного ставиться до розрахунку земельного податку здійсненого податковим органом, який міститься в акті перевірки, адже податковий орган при визначені розміру земельної ділянки площею 236 952, 9 кв.м. виходив з загальної площі нерухомого майна, яке було придбано, що суперечить приписам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна площа будівель значно відрізняється від площі забудови (площі земельної ділянки під забудовою), що тягне неправомірне збільшення розміру земельного податку.

Крім того, в акті позапланової виїзної перевірки розрахунок нормативної грошової оцінки землі зроблено згідно наказу № 489 Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року. Однак, цей наказ набрав чинності 27.12.2016 року та застосовується лише з 01.01.2017 року, тобто він не може застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли у 2013 році.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача Сертифікату Торгово-промислової палати України та не розроблення на теперішній час порядку застосування вказаних у ст. 6 Закону № 1669 податкових пільг, невнесення змін до Кодексу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Преамбулою Закону України №1669, який набув чинності 15.10.2014 року, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання Закону № 1669 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. (далі - Розпорядження № 1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Донецьк, де до 15 вересня 2014 року був зареєстрований позивач, та м. Дружківка Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію Розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02.12.2015 р. N 1275-р (далі - Розпорядження № 1275-р) визнані такими, що втратили чинність Розпорядження № 1053-р та Розпорядження №1079-р.

Розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, зокрема -м. Донецьк та м. Дружківка Донецької області.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечать Закону України № 1669.

Посилання апелянта на відсутність у позивача Сертифікату Торгово-промислової палати України, до уваги судом не приймаються, оскільки Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

З урахування наведеного, податковим органом неправомірно, без урахування приписів Закону № 1669 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002251411 від 18 липня 2017 року та № 0002261411 від 18 липня 2017 року.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність позову, а відповідачем доводи адміністративного позову не були спростовані, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 р. у справі № 805/2887/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко