Рішення № 75643083, 30.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1992/18

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Русь Інвест" до Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача, в якій просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу MAN, моделі TGS 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу марки OZTAS TRAILER VGLTKM BNM3М, державний номерний знак НОМЕР_2;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області №б/н від 08.04.2018, яким визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 190,35 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що під час здійснення габаритно - вагового контролю транспортного засобу MAN, моделі TGS 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 перевозився сипучий вантаж - насипний цемент, маса якого не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Вказує, про невідповідність акту перевірки фактичним даним, а саме в частині перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де зазначено, що автомобільним перевізником здійснено перевезення вантажу за маршрутом: с. Ямниця, Тисменицький район, Івано - Франківської області - м. Хмельницький, на відстань 235 км. Проте, відповідно до товарно-транспортної накладної від 08.05.2018 №863/1 маршрут здійснювався з с. Ямниця, Тисменицький район, Івано - Франківської області - с. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, на відстань 120 км.

Позивач також зазначає, що передав вказаний транспортний засіб у користування іншій юридичній особі, а тому не повинен нести відповідальність за її дії.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити вказаний адміністративний позов.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 закрито провадження в адміністративній справі №822/1992/18 в частині визнання протиправним складання посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області:

- довідки про результати здійснення габаритно - вагового контролю №0008171 від 08.05.2018;

- акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0012154 від 08.05.2018;

- акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053452 від 08.05.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення за змістом адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та надала суду пояснення, в яких зазначає про те, що під час проведення габаритно - вагового контролю встановлено факт перевезення транспортним засобом MAN, моделі TGS 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказує, що зважування транспортного засобу та оформлення виявленого порушення відбулось відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, а відсутність затвердженої методики зважування не може бути підставою для не здійснення посадовими особами відповідача своїх обов'язків щодо належного проведення габаритно-вагового контролю.

Щодо невідповідності товарно - транспортної накладної від 08.05.2018 №863/1 обставинам, викладеним в акті перевірки, то при її проведенні посадовим особам відповідача водієм транспортного засобу було надано накладну - перепустку від 08.05.2018 №20439, де вказана адреса вантажоодержувача (ТОВ "Цем-Ресурс 1"), а саме: буд. 45, офіс 44, к. 1, вул. Проскурівська, м. Хмельницький.

Також, зазначила, що позивачем в установленому порядку не зафіксовано передачу транспортного засобу у користування іншій особі, а тому стосовно нього, як власника транспортного засобу правомірно здійснено розрахунок плати за проїзд.

Тому, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини, в яких зазначила, що дії відповідача щодо проведення перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він не погоджується із правовим обґрунтуванням відзиву відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку №010538 від 07.05.2018, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області в рамках проведення заходів державного контролю, шляхом проведення рейдової перевірки, 08.05.2018 о 16 год. 50 хв. у пересувному пункті габаритно-вагового контролю а.д. М-19 км. 347+100, Тернопільської області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGS 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1, сідельний тягач OZTAS TRAILER VGLTKM BNM3М, реєстраційний номер НОМЕР_2, напівпричіп-цементовоз, що належить суб'єкту господарювання - приватному підприємству "Русь Інвест".

Згідно із чеком зважування №11715 від 08.05.2018 навантаження автомобіля марки MAN TGS 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1, сідельний тягач OZTAS TRAILER BNM3M, реєстраційний номер НОМЕР_2, напівпричіп-цементовоз становило: навантаження на одиночну вісь: першу - 6.45 т, на другу - 12,45 т (при нормативно допустимій 11 т), навантаження на строєну вісь - 18,30 т. Повна маса транспортного засобу становила 37,200 т.

За результатами проведення зважування транспортного засобу, посадовими особами відповідача складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0008171 від 08.05.2018 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0012154 від 08.05.2018, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №б/н від 08.05.2018.

У зв'язку з тим, що у водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_6, при здійсненні перевезення вантажу не було оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищення вагових обмежень, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області здійснено нарахування плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та складено розрахунок плати за проїзд від 08.05.2018 на суму 190,35 євро.

По даному порушенню також було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №053452 від 08.05.2018, за відсутність у водія дозволу на перевезення великовагового вантажу автомобільними дорогами України загального користування, розмір перевантаження на одиночну вісь становить 13.18 %.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_7 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до пункту 16 вказаних Правил, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 18 січня 2001 року №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

За змістом пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 17.07.2014 №299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_7 України через ОСОБА_7 інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Основним завданням Укртрансінспекції є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Згідно із статтею 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом ОСОБА_7 України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно із пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку №879).

Так, у пункті габаритно-вагового контролю в Тернопільській області використовувались ваги автомобільні пересувні, типу - вага автомобільна підкладна, модель - AS, у складі вимірювальний прилад №09-225, вантажоприймальні платформи №09-491 та №09- 467 і станом на 08.05.2018 ваги були повіреними, що підтверджується свідоцтвом ДП "Укрметртестстандарт" про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/4029 від 15.08.2017, яке дійсне до 15.08.2018.

Згідно із пунктом 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У пункті 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Щодо тверджень позивача про те, що за відсутності відповідної методики зважування транспортних засобів, посадовими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль, який не відповідає чинному законодавству, а також те, що відповідачем не було враховано перевезення сипучого вантажу (насипного цементу), який за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпунктів 8.6, 8.7, 8.15 пункту 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 №363 (далі - Правила №363) вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення.

Згідно з підпунктами 8.20, 8.22 пункту 8 Правил №363 водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Вантажовідправник на вимогу водія зобов'язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу.

Відповідно до підпункту 12.5 пункту 12 Правил №363 для транспортування вантаж потрібно рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення ж вантажу та, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог вказаних Правил.

Крім цього, чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.

Також суд звертає увагу на те, що зважування транспортного засобу та оформлення виявленого порушення відбулось у відповідності до чинних нормативно-правових актів і відсутність затвердженої методики зважування транспортних засобів не може бути підставою для не здійснення посадовими особами відповідача своїх обов'язків, зокрема, щодо належного проведення габаритно-вагового контролю.

Стосовно доводів позивача про те, що він передав транспортний засіб у користування іншій юридичній особі, а тому не повинен нести відповідальність за її дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з вимогами частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).

Стаття 799 ЦК України передбачає, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із договором оренди транспортних засобів №1 від 03.01.2018 позивачем (орендодавцем) передано ТОВ "Цем-Ресурс 1" (орендарю) у тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, вказані в акті прийому - передачі.

Відповідно до актів прийому - передачі від 03.01.2018 позивач передав ТОВ "Цем-Ресурс 1" у тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, зокрема: транспортний засіб MAN, моделі TGS 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричеп марки OZTAS TRAILER VGLTKM BNM3М, державний номерний знак НОМЕР_2.

Тому, відповідно до зазначених норм законодавства дані договори оренди транспортних засобів є правомочними і не потребують додаткового нотаріального посвідчення, оскільки дані суб'єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_7 України "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" №207 від 25.02.2009 та його додатку, водії юридичної особи або фізичної особи - підприємці, що здійснюють перевезення вантажів на договірних умовах, зобов'язані надавати для перевірки, окрім інших документів: реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_7 України №1388 від 07.09.1998 (в подальшому - Порядок №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

З огляду на викладене, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування не зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а може за бажанням звернутись до сервісного центру МВС для видачі тимчасового реєстраційного талону на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Однак, суд звертає увагу на те, що водієм, при перевірці транспортного засобу не був наданий договір оренди вказаного транспортного засобу, або ж інший документ на підставі якого на законних підставах використовується транспортний засіб (в тому числі тимчасовий реєстраційний талон, за наявності (оформлення), що відображено в акті перевірки).

З усіма матеріалами габаритно-вагового контролю водій ОСОБА_6 був ознайомлений, копії отримав, що засвідчено його підписом, який підписуючи матеріали перевірки жодним чином не зауважив про невідповідність відомостей дійсним обставинам (щодо перевізника).

Крім того, відповідно до пункту 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 27.06.2007 №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" та справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Згідно з абзацом 1 пункту 28 зазначених вище Правил, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Тобто з аналізу значених правових норм, вбачається, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється саме з власників транспортних засобів.

З огляду на викладене, розрахунок плати за проїзд правомірно складений на власника транспортного засобу, а саме на позивача - ТОВ "Русь Інвест".

Щодо невідповідності товарно - транспортної накладної №863/1 від 08.05.2018, згідно із якою транспортний засіб прямував по маршруту: с. Ямниця, Тисменицький район, Івано - Франківської області - с. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, на відстань 120 км., обставинам, викладеним в акті перевірки, то суд зазначає наступне.

На думку суду, вищезазначена товарно - транспортна накладна суперечать обставинам, встановленим під час проведення рейдової перевірки та габаритно-вагового контролю, оскільки водієм транспортного засобу ОСОБА_6 співробітникам Укртрансбезпеки була надана зовсім інша накладна, а саме: накладна - перепустка від 08.05.2018 №20439, де вказана адреса вантажоодержувача (ТОВ "Цем-Ресурс 1"), а саме: буд. 45, офіс 44, к. 1, вул. Проскурівська, м. Хмельницький.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у товарно - транспортній накладній №863/1 від 08.05.2018 в графі автомобільний перевізник зазначається ФОП ОСОБА_8, що, на думку суду, не може свідчити про те, що транспортний засіб перебуває у користуванні ТОВ "Цем-Ресурс 1", відповідно до договору про оренду транспортних засобів №1 від 03.01.2018, на який посилається позивач.

З огляду на викладене суд вважає, що товарно - транспортна накладна №863/1 від 08.05.2018 не може вважатись належним і допустимим доказом в розумінні вимог КАС України.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності норм частини 2 статті 2 КАС України.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, правомірність винесення оскаржуваного розрахунку.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати по справі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Русь Інвест" до Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування розрахунку, - відмовити.

Судовий збір по справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 серпня 2018 року

Позивач:Приватне підприємство "Русь Інвест" (вул. Проскурівська, буд. 45, офіс 41, м. Хмельницький, 29000 , код ЄДРПОУ - 37513103) Відповідач:Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області (вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя ОСОБА_9