Рішення № 75642778, 01.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 510/1854/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ренійського районного суду Одеської області суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій(бездіяльності) Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.01.2016р. внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, визнання протиправним і скасування рішення Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 26.01.2016р. внаслідок поранення(контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі забелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 26.01.2016р.

Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 12.12.2017р. відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та призначено по справі попереднє судове засідання.

Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 16.03.2018р. адміністративну справу №510/1854/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплату одноразової грошової допомоги передано для розгляду Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2018р. прийнято до провадження зазначену справу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах у період з 15.10.1987р. по 05.10.1989р., зокрема у період з 06.05.1988р. по 12.02.1989р. в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта 71240, що підтверджується військовим квитком НП 9015621 та довідкою Ренійського РВК від 13.12.2016р. № 5. Позивач пояснив, що рішенням Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 23.01.2013р. № 22 встановлено, що отримані позивачем поранення та захворювання: «ТАК пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», що підтверджується витягом із протоколу засідання ВЛК Південного регіону від 23.01.2013р. № 22 та Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №4049, а 26.01.2016р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення та захворювання пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що підтверджується Довідкою серії 10 ААВ №791978. На думку позивача, ОСОБА_1, як інвалід 2 групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності -26.01.2016,та відповідно до ст.ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975. Позивач зазначив, що в червні 2016р. ним було подано заяву до Міністерства оборони України через Одеський обласний військовий комісаріат для виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 22.04.2016р. №72 документи позивача повернуто на доопрацювання з посиланням на те, що в поданих документах відсутнє підтвердження настання інвалідності відповідно до вимог п.п.4 п.2 Порядку №499. Позивач не погоджується і прийнятим рішенням, посилаючись на те, що за змістом законодавства на час отримання ним поранення(контузії) (1988рік) та законодавства на час встановлення 2групи інвалідності з 26.01.2016р. військовослужбовці не визнаються такими, що виконують обов’язки військової служби, під час: вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або під час навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, бо такі дії не відповідаютьобов’язкам військовослужбовця зазначеним у Військових статутах, наказах, директивах, порадниках, настановах, тому причинний зв'язок про те, що поранення(контузія)військовослужбовця пов’язані із виконанням обов’язків військової служби встановлюється лише у разі якщо це поранення одержано ним не внаслідок правопорушення. У зв'язку з чим, на думку позивача, рішення Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 23.01.2013р. № 22, яким встановлено, що отримані поранення та захворювання: «ТАК пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»,та висновок спеціаліста у галузі судово- медичної експертизи від 30.11.2012 №4049, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення(контузії) і є належними документами відповідно до п.11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення, контузії та захворювання. Крім того, позивач наголосив, що ні правові норми Порядку №975 ні Закону України №2011-ХІІ не наділяють відповідача правом на прийняття рішення за результатами розгляду звернень осіб у вигляді «повернення на доопрацювання» та не передбачають підстав для можливого ухвалення саме такого рішення.

13.06.2018р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 06.07.2018р., зазначивши що позивачем пропущено строк звернення до суду посилаючись на те, що про прийняття відповідною комісією Міністерства оборони України рішення від 19.08.2016р. ОСОБА_1 було повідомлено листом Одеського обласного військогового комісаріату від 07.09.2016р. за вх. №6887. Відповідач зазначив, що у довідці обласної медико-соціальної експертної комісії серії 10ААА №967210 про встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2-ї групи, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, зазначено дату-29.01.2013, у зв'язку з чим, вказана дата є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, виключно у випадку прийняття рішення щодо призначення такої допомоги та за наявності підстав для її призначення. При цьому, на думку відповідача, станом на 29.01.2013р. був дійсний Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499, який і повинен бути застосований під час вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 Разом з тим, відповідач зазначив, що під час звернення ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги ним, всупереч Порядку №499, не було надано документ що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) зокрема про те, що воно не пов’язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Також, відповідач зазначив, що норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, однак згідно матеріалів справи, вбачається, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності вищезазначених Законів України.

07.06.2018р. до суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву згідно яких третя особа вважає, що позивачем пропущено шестимісячний термін звернення до суду. Під час звернення ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги ним, всупереч Порядку №499, заявником не було надано документ що свідчить причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) зокрема про те, що воно не пов’язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Також, відповідач зазначив, що норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, однак згідно матеріалів справи, вбачається, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності вищезазначених Законів України.

Під час судового засідання 25.07.2018р. представники відповідача та третьої особи, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, просили розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що неявка позивача не перешкоджає подальшому розгляду справи та клопотання представників відповідача, третьої особи про розгляд справи у письмовому провадженні, у відповідності до ч.1, ч.5, ч.9 ст.205 КАС України, справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно довідки Ренійського районного військового комісаріату від 13.12.2016р. №5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій у період з 06.05.1988р. по 12.02.1989р. (Афганістан) (а.с.18)

Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.01.2013р. №22 встановлено, що поранення рядового запасу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1: «Зміцнілі рубці в області обличчя і епігастральної ділянки, які являються наслідками заживлення поранень (1988р)», ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.20).

Як вбачається з акту судово-медичного дослідження (обстеження) №4049 від 30.11.2012р., судово-медичним експертом ОСОБА_3 у період з 23.11.2012р. по 30.11.2012р. проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_1 з питання «встановлення слідів минулих поранень». Згідно висновку проведеного обстеження встановлено, що у ОСОБА_2 встановлений 1 рубець в області лиця та 4 рубця в області живота та зазначено, що на той час точно встановити характер, походження та давність рубців не вбачалося можливим. Також, було зазначено, що судячи з рубців вони заподіяні більше 20 років до моменту огляду та на той час, підтвердити чи спростувати виникнення зазначених рубців, які могли бути нанесені у період бойових дій у республіці Афганістан, не вдається можливим (а.с.21-22).

26.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності (поранення пов’язані із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії) (а.с.61).

Разом із заявою ОСОБА_1 надано: копії довідок МСЕК серії 10ААА від 29.01.2013р. №967210 та серії 10ААВ від 26.01.2016р. №791978; копію військового квитка; копію паспорта та ідентифікаційного номера; копію витягу з протоколу засідання ВЛК від 23.01.2013р. №22, копію акта судового-медичної експертизи від 30.11.2012р. №4049 (а.с.61).

Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено що зазначена заява з доданими документами була переадресована Міністерству оборони України для подальшого розгляду.

Як вбачається з витягу протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016р. №72, документи ОСОБА_1 повернуті до обласного військового комісаріату на доопрацювання, оскільки немає підтверджень настання інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено Порядком №499 від 28.05.2008р.(а.с.69).

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №806/750/16.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. N 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII , який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, -- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка була переадресована Міністерству оборони України та останнім повернута до обласного військового комісаріату, оскільки немає підтверджень настання інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено Порядком №499 від 28.05.2008р.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. N 975(далі Порядок №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 29.01.2013р. встановлена друга група інвалідності, про що свідчить виписка з довідки серії 10ААА №967210.

Разом з тим, згідно довідки серії 10ААВ №791978 при повторному огляду, ОСОБА_1 підтверджено другу групу інвалідності (пов’язаної з виконанням обов’язків служби при перебуванні в країнах, де ведуться бойові дії)(а.с.67).

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №622/9/17 та від 26.06.2018р. у справі №816/353/16.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З рішення Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.01.2013р. №22 вбачається, що поранення рядового запасу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1: «Зміцнілі рубці в області обличчя і епігастральної ділянки, які являються наслідками заживлення поранень (1988р)», ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії

Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).

За такого правового врегулювання, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Разом із тим, з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30.11.2012р. №4049 вбачається, що ушкодження які виявлені у позивача, могли бути нанесені в період бойових дій в республіці Афганістан

Також, в довідках до актів огляду МСЕК серії10 ААА №967210 від 29.01.2013р. та серії 10ААВ №791978 від 26.01.2016р. вказано, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками Міністерства оборони України та Одеського обласного військового комісаріату, вказані довідки МСЕК серії10 ААА №967210 від 29.01.2013р. та серії 10ААВ №791978 від 26.01.2016р. , витяг витягу з протоколу ВЛК Південного регіону №22 від 23.01.2013р., акт судово-медичного дослідження №4049 від 30.11.2012р. надавались позивачем разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, позивачем надано належні документи, зазначені в пункті 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Приписами пункту 13 Порядку № 975 обумовлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Слід зазначити, що прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком № 975, а відтак у відповідача відсутні підстави та повноваження для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, що свідчить про протиправність такого рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 72 від 19 серпня 2016 року.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, викладеного у протоколі засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016р. №72 про повернення на доопрацювання документів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій(бездіяльності) Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.01.2016р. внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі забелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 26.01.2016р., судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось судом, відповідач всупереч вимогам п. 13 Порядку № 975 не прийняв відповідного рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Разом з тим, суд враховує, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, за умови, що передбаченого законом рішення про відмову у призначенні зазначеного грошового забезпечення такий суб'єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство оборони України обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справа № 750/5581/17 та від 22 травня

Враховуючи викладене та те, що Міністерство оборони України фактично не приймало передбаченого Порядком № 975 рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, суд прийшов до висновку, про необхідність захисту права позивача шляхом зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, з 26 січня 2016 року, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975

Таким чином, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у протоколі засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016р. №72 про повернення на доопрацювання документів.

Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, м.Київ, Повітрофлотський проспект 6) розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, з 26 січня 2016 року, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.