Ухвала суду № 75642336, 02.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 серпня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2550/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача Сисоєва В.М.,

представника відповідача Легкобит А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" до Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

10.07.2018 позивач (ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна") звернувся до суду з позовом до Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни ( далі - державний виконавець Легкобит А.В.), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни від 14.06.2018 про відкриття виконавчого провадження №56609124;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни від 14.06.2018 про арешт майна боржника.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 позовну заяву ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" до Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни про визнання протиправними та скасування постанов було залишено без руху та надано позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, доказів поважності причин його пропуску та доказів сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн (з урахуванням сплачених 1 762,00 грн).

У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви позивачем були усунуті, а саме надано докази сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн та подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вирішуючи вказану заяву, суд у її задоволенні відмовив, оскільки на момент відкриття провадження у справі, на підставі наявних матеріалів справи та доказів, дійшов висновку, що позивач отримав оскаржувані постанови 26.06.2018, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №56609124, що підтверджується підписом представника позивача Сисоєва В.М. на копіях постанов (а.с.42-45). Тому, врахувавши зазначені докази, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено на 01.08.2018 на 10:00 год. Однак, 01.08.2018 о 09:39 год. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено та відкладено розгляд справи на 02.08.2018 на 13:00 год, сторони належним чином повідомлено.

Також 01.08.2018 (за вх.№14221/18) через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду. При цьому, в судовому засіданні 02.08.2018 представником відповідача було підтримано заявлене клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, вказавши, що він отримав оскаржувані постанови 26.06.2018, а позовну заяву було подано 05.07.2018. Тому, на його думку, з наведеного слідує, що строки звернення до суду позивачем порушено не було.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання та заперечення сторін, судом встановлено наступне.

Так, з доданих відповідачем матеріалів вбачається, що твердження представника позивача, про те, що він отримав оскаржувані постанови 26.06.2018, не відповідає дійсності.

22.06.2018 на адресу відповідача від ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №56609124 за вих.№06-2018/1 (завірена копія заяви додана до відзиву на позовну заяву та міститься в матеріалах справи а.с.76).

При цьому, дійсно, 26.06.2018 представнику ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" Сисоєву ВМ., головним державним виконавцем Легкобит Анною Вікторівною надані копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт майна боржника, та копії інших процесуальних документів. Про отримання даних копій представником були зроблені відповідні відмітки на самих процесуальних документах (а.с.62-67).

В той же час, судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника, винесені 14.06.2018 головним державним виконавцем Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анною Вікторівною, були направлені на адресу позивача 15.06.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані 19.06.2018 представником ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" Питинською В.В., про що вказує поштове повідомлення про вручення, що міститься в матеріалах виконавчого провадження (завірена копія поштового повідомлення про вручення додана до відзиву на позовну заяву та міститься в матеріалах справи (а.с.68).

Зазначений факт підтверджується і відповіддю на пошуковий запит за відповідним номером рекомендованого листа до електронної системи відстежень поштових відправлень Укрпошти, згідно якого, також вбачається, що позивач отримав копії оскаржуваних постанов 19.06.2018 (завірена копія результатів відстеження в електронній системі Укрпошта додана до відзиву на позовну заяву та міститься в матеріалах справи а.с.97,98).

Виходячи з того, що постанови, які є предметом розгляду справи № 2540/2550/18, були отримані позивачем 19.06.2018, то останнім днем спливу строк для їх оскарження є 28.06.2018. В той же час, позов позивачем подано 05.07.2018, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті та дає підстави вважати, що позов подано позивачем з пропущенням строку звернення до суду.

Таким чином, підписи представника ТОВ "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" про отримання копій процесуальних документів виконавчого провадження від 26.06.2018, в даному випадку, свідчать лише про те, що представника позивача було допущено до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження і він скористався своїми правами, наданими ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", отримавши відповідні копії постанов і жодним чином не спростовує обставину отримання позивачем копій оскаржуваних постанов 19.06.2018. Також суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представником позивача підтверджено, що Питинська В.В., яка 19.06.2018 отримала рекомендований лист з повідомленням про вручення, є працівником позивача.

Так, відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, в силу ч.2 ст.287 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд враховує, що ст.123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, ч.3 вказаної статті встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави". У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 27.06.2000 у справі "Ілхан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

З огляду на викладені представником позивача обставини причин пропуску строку звернення до суду, необхідно зазначити, що останні жодним чином не доводять неможливість оскарження постанов державного виконавця до адміністративного суду протягом строку, визначеного КАС України. В даному випадку, посилання на відсутність у представника позивача копій постанов, не спростовує факту обізнаності позивача про їх існування з 19.06.2018. Суд вважає, що позивач свідомо ввів суд в оману щодо обґрунтування фактичних обставин справи не належними доказами, зазначивши, що оскаржувані постанови були ним отримані лише 26.06.2018, з метою поновлення руху позовної заяви (від 05.07.2018 за вих.№07-2018/1), в той час коли фактично позивач отримав ці постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення 19.06.2018.

Таким чином, беручи до уваги відсутність доказів про поважність причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов, суд дійшов висновку, що позовну заяву в силу ч.3 ст.123 КАС України належить залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни - задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ СІ ДЖИ Україна" (вул. Чернігівська,54 с. Петрушин Чернігівська область, код ЄДРПОУ 39726228) до Головного державного виконавця Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Легкобит Анни Вікторівни (вул. Шевченка,50 м. Чернігів 14000, код ЄДРПОУ 34924518) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її вручення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк