Вирок № 75637980, 02.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/336/18

Провадження №11-кп/772/722/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяник Т. В.

Доповідач:Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Бурденюка С.І., Спринчука В.В.

при секретарі: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Тучика А.А.

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника: Тютюнника В.А.

розглянув 02 серпня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12017020000000496 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 28.03.2018, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Педоси Хмільницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого;

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину.

Зобов'язано засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації згідно п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 14.11.2017 на автомобіль НОМЕР_1, скасовано.

Вирішено питання з судовими витратами.

в с т а н о в и в :

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за те, що 12 листопада 2017 року близько 12год 50хв, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись на 445км + 500 автодороги "Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка" в районі повороту до с. Зарудинці Немирівького району Вінницької області, в момент об'єктивної появи в полі його зору автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який стояв на проїзній частині, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху його об'їзду та допустив зіткнення із задньою частиною даного автомобіля.

Внаслідок даного зіткнення відбувся виїзд автомобіля НОМЕР_4 на зустрічну смугу руху та подальше зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля НОМЕР_5 та напівпричепа "Burg ВРО-1227С" д.н.з.НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_6, який рухався по належній смузі руху у зустрічному напрямку. Крім цього, внаслідок первинного зіткнення відбулося відкидання та наїзд передньою частиною автомобіля НОМЕР_6 на задню частину автомобіля НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_7, який стояв на проїзній частині дороги.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Ford Transit" ОСОБА_8, 1939 року народження, від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №140 від 29.11.2017 у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили загрозливі для життя явища в момент їх заподіяння. Дана травма стоїть в причинному зв'язку зі смертю.

Відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №922а від 01.12.2017 у дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля "Ford Transit", д.н.з.НОМЕР_4, ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій ОСОБА_3 маd технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду шляхом робочого гальмування, не застосовуючи екстреного гальмування. У дорожній ситуації, що склалася, в діях ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, яка знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП.

Таким чином, водій ОСОБА_3 за вищевикладених обставин порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Вищевказані порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку із спричиненням смерті потерпілій ОСОБА_8.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового, яким просив засудити обвинуваченого до 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільненити від відбування призначеного покарання з випробуванням та 3 річним іспитовим строком.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; міркування прокурора, який просив задовільнити їхню апеляційну скаргу; обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в її задоволенні; виступи всіх в судових дебатах в підтримання висловлених позицій, а обвинуваченого ще й в останньому слові; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про скасування вироку суду в частині призначеного покарання із наступних підстав.

Не оспорюючи кваліфікацію та доведеність вини обвинуваченого, вирок суду стосовно ОСОБА_9 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості на підставі п.4 ч.1, ч.2 ст.409, ст.413, 414 КПК України.

Згідно ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та невчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України він 24.10.2003 №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У порушення цих вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких та при ньому не зважив на той факт, що основним безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, пеpелiк яких наведений у примітці до ст.286 КК України, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи.

Внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог ПДР України настали наслідки у вигляді смерті особи та були пошкоджені декілька автомобілей.

Відповідно до роз'яснень, зазначених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Сулу України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за №14 від 23.12.2005 встановлено, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК необхідно вирішувати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, у порушення п.2 ч.3 ст.374 KПК України, у мотивувальній частині вироку суду відсутні переконливі мотиви недоцільності призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, суд своє рішення про недоцільність призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами умотивував тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася, в більшій, мірі через несприятливі погодні умови та що, що він, ОСОБА_3, є приватним підприємцем з основним видом економічної діяльності - вантажний автомобільний транспорт і ця діяльність є для нього основним джерелом заробітку. При цьому, судом не було взято до уваги, що дотримання водіями ПДР України не ставиться у залежність від сприятливих чи несприятливих погодних умов, а повинні враховуватись останніми при виборі швидкості руху, тощо.

Відповідно до характеристики з місця проживання обвинуваченого (а.с.121), він офіційно ніде не працює, на прожиття заробляє випадковими заробітками, що суперечить висновкам суду в обґрунтування непризначення додаткового покарання щодо виду діяльності та основного джерела заробітку для нього та членів сім'ї, що нічим не підтверджено.

В місцевому суді також не досліджувалось питання матеріального стану сім'ї. Із наданих доказів на вбачається, що обвинувачений є єдиним годувальником для членів сім'ї.

Враховуючи викладене, вважаємо, незаконним вирок суду без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що є неправильним застосуванням судом першої інстанції Закону України про Кримінальну відповідальність та призвело до невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості (п.4 ч.1, ч.2 ст.409, ст.413, 414 КПК України) та є обов'язковою підставою до його скасування.

Разом з тим, суд не вбачає порушень закону при визначенні ОСОБА_3 іспитового строку. Тому апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року в частині не призначеного додаткового покарання щодо ОСОБА_3 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого внаслідок м'якості - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами протягом 2 років.

Відповідно до ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації згідно п.п.1, 2 ч.1; п.2 ч.2 ст.76 КК України.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Судді:

Р.І. Нешик В.В. Спринчук С.І. Бурденюк

Згідно з оригіналом:

Суддя: