Рішення № 75637930, 31.07.2018, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/472/18

Провадження № 2/126/526/2018

"31" липня 2018 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 05.04.2016 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області вул. Зелена,1.

Позов мотивує тим, що 05.04.2016 року помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , що розташований по вул. Зелена, 1 в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області. Вона є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого батька і спадщину прийняла, звернувшись у визначений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та на частину спадкового майна (земельну ділянку) отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак постановою приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу ОСОБА_5 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області, у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно .

Даний позов надійшов до суду 20.02.2018 року, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ, був переданий судді Губко В.І. Ухвалою суду від 21.02.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 12.04.2018 року, однак у зв"язку з неявкою сторін судове засідання було призначено 02.07.2018 року.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року за клопотанням позивача було замінено первісного відповідача належними відповідачами та судове засідання призначено на 19.07.2018 року, однак розгляд справи було відкладено і судове засідання призначено на 31.07.2018 року.

Позивач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також надали на адресу суду письмові заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначає, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що 05.04.2016 року помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 346064. Спадкоємцями на майно померлого, відповідно до довідки Маньківської сільської ради є дочка -ОСОБА_1, син-Січак А.Д., онук -ОСОБА_3, співмешканка -ОСОБА_6 Однак, як вбачається з довідки приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу ОСОБА_5 №102/01-16 від 20.04.2018 року, спадщину прийняла лише дочка ОСОБА_1Д, спадкоємець ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовився, інші спадкоємці спадщину не прийняли.

Те, що позивачка дійсно є дочкою померлого ОСОБА_4 вбачається з свідоцтва про народження ІV-УР № 1067004.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно , в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Зелена,1 в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області.

Однак належним чином оформити свої спадкові права на вищевказане спадкове майно позивач позбавлена можливості , оскільки батько за життя не оформив право власності на належний йому житловий будинок та відсутні правовстановлюючі документи, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.12.2017 №331/02-31.

Судом встановлено, що вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями відноситься до категорії колгоспного двору, що підтверджується довідкою №1931, виданою виконкомом Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Згідно погосподарської книги №10 особовий рахунок №897, станом на 15.04.1991 року склад двору наступний: ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Відповідно до П.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами , що регулювали власність цього двору, а саме :

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи, що вищевказаний житловий будинок відносився до категорії колгоспних дворів та згідно погосподарської книги №10 особовий рахунок №897, станом на 15.04.1991 року склад двору наступний: ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а тому даний будинок належав їм на праві спільної часткової власності в рівних частинах.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-АМ № 389507, повторно виданим 12.09.2017 року Бершадським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області , ОСОБА_7 померла 12.10.1991 року.

Із приписів ст.ст.524, 525, 526, 527, 548, 549, 553 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, вбачається, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, або місцезнаходження майна. Для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав заяву в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини, вважається, що він прийняв спадщину.

Спадщину після смерті ОСОБА_7, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, прийняв ОСОБА_4, як чоловік померлої, однак належним чином своїх спадкових прав не оформив, що підтверджується довідкою Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 2398 від 30.10.2017 року.

В силу ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

З аналізу норм ст.ст.1268-1270 ЦК України, необхідно щоб спадкоємець прийняв спадщину у шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за №19-32\319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вимоги щодо стягнення судових витрат позивачем не пред'являлись.

На підставі ст.ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1258, 1261, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 263-267 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 05.04.2016 року , право власності на житловий будинок -А загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами : а-веранда, Б-літня кухня, Бпід-погріб,Б1- сарай, б-сарай, В-сарай, Г-гараж, Т-вбиральня, К-колодязь,1,2-огорожа, що розташовані в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області вул. Зелена,1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз'яснити сторонам, що відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Губко