Вирок № 75637767, 02.08.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16840/18

Провадження №1-кп/127/711/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання:

Гордієнко О.О., Бобовська Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2018 року за №12018020010001782 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Турбів Липовецького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонера, одруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Новака В.В.,

потерпілої ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 04.05.2018 року о 07 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухаючись зі сторони вулиці Лебединського по вулиці М.Шимка в м. Вінниці в напрямку вулиці Ватутіна, напроти перехрестя з вулицею Ю. Клена, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, по якому зліва на право проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_4, та не надав перевагу останній, в результаті чого, з необережності, допустив на неї наїзд на вищевказаній розмітці нерегульованого пішохідного переходу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 671 від 22.06.2018 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритий перелом поперечного відростка L 5 хребця без порушення функції спинного мозку; закритий перелом правої лобкової, сідничної, крила здухвинної кісток, бічної маси крижової кістки; забій середньої третини правого стегна, садна, підшкірна гематома; забій та садна правого колінного суглобу; скальпована рана лівої стопи, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №392 від 11.06.2018 року в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автомобіля ОСОБА_3 порушив вимоги п. 18.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в яких зазначено: " 18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", і дані порушення знаходяться у причинному зв'язку із наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Під час вчинення ДТП був тверезим, після вчинення ДТП зупинився та намагався надати допомогу потерпілій. Пояснив, що одразу після вчинення ДТП він надавав матеріальну допомогу потерпілій, оплатив лікування в лікарні, в подальшому також надавав матеріальну допомогу на лікування. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати та призначити мінімальну міру покарання, оскільки він пенсіонер, має незначний дохід.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснила, що після вчинення ДТП обвинувачений дійсно відшкодовував їй завдану шкоду, оплачував лікування. Вона приймає вибачення потерпілого і майнових претензій до обвинуваченого немає, просить його суворо не карати.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого та потерпілої, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, допитавши потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого та потерпілої є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексуУкраїни є злочином невеликої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, пенсіонер.

Суд також враховує, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається та просить вибачення у потерпілої.

Також суд враховує те, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду.

При цьому суд враховує думку потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила, що вибачення обвинуваченого вона приймає, завдану їй шкоду обвинувачений відшкодував і майнових претензій до обвинуваченого на даний час немає, просить його суворо не карати.

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду обвинуваченого від 04.05.2018 року ознак сп'яніння у ОСОБА_3 не виявлено.

Згідно копії посвідчення водія НОМЕР_3, воно видане на ім'я ОСОБА_3.

Обставинами, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України без позбавлення права керувати транспортним засобом.

При вирішенні питання про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи обвинуваченого, думки потерпілої, суд приходить до висновку про призначення покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2018 року на вилучений під час огляду місця події 04.05.2018 року автомобіль НОМЕР_2 (який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17) слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1 001 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1001 (одна тисяча одна) грн. 00 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль НОМЕР_2, який згідно постанови слідчого від 04.05.2018 року приєднано до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу та який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17, повернути безоплатно власнику - ОСОБА_3.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2018 року на вилучений під час огляду місця події 04.05.2018 року автомобіль НОМЕР_2 (який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17) - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя