Рішення № 75636416, 06.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року 357/1860/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни у написанні прізвища позивача та прізвища його матері з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" у свідоцтві про народження позивача та в книгу записів актів цивільного стану запис про його народження;

- зобов'язати Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни у написання прізвища позивача та прізвища його матері з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" у свідоцтві про народження позивача НОМЕР_1 від 11.07.1965 та в книгу записів актів цивільного стану запис про його народження.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2018 у справі №357/1860/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу справу (позов) №357/1860/18 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в свідоцтві про народження його прізвище та прізвище матері записані як "ОСОБА_1", а в інших документах його прізвище та прізвище матері записані як "ОСОБА_1". З метою усунення неправильності запису про народження позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про зміну прізвища "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", але у відповідь отримав відмову у внесення змін до актового запису про народження №122 від 11.07.1965. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його права, оскільки він не може реалізувати своє право на вступ у спадщину.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відмова у внесенні змін до актового запису про народження №122 від 11.07.1965 є правомірною, оскільки позивач не підтвердив відповідними документами родове прізвище матері "ОСОБА_1".

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 1965 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на ім'я "ОСОБА_1", прізвище матері дитини зазначено "ОСОБА_2". В книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис за №122 від 11.07.1965.

У грудні 2017 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою, в якій просив внести зміни до актового запису про народження №122 від 11 липня 1965 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Жашківського районного управління юстиції Черкаської області, зокрема, змінити прізвище матері дитини з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2" та змінити прізвище дитини з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

19 грудня 2017 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області за результатами розгляду заяви позивача складено висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, яким відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження №122 від 11 липня 1965 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Жашківського районного управління юстиції Черкаської області, у зв'язку з тим, що позивач не підтвердив, що родове прізвище його матері "ОСОБА_2".

Вважаючи відмову відповідача щодо внесення змін, доповнень до актового запису безпідставною та необґрунтованою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 49 Цивільного кодексу України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Таким законом є Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 №2398-ІV (далі - Закон №2398-ІV), який регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону №2398-VI Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно зі ст. 22 Закону 2398-ІV внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Аналогічні норми визначені Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11 липня 1965 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на ім'я "ОСОБА_1". В книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис за №122 від 11.07.1965.

У даному свідоцтві про народження у графі відомості про матір зазначено - "ОСОБА_2".

Так, з наданої позивачем копії паспорта серії НОМЕР_2 вбачається, що його видано на ім'я "ОСОБА_1".

Згідно посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Серії НОМЕР_3, то таке посвідчення видано на ім'я "ОСОБА_1".

Також, відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 27.02.2015, то таке свідоцтво видано на "ОСОБА_2".

Отже, з урахуванням досліджених матеріалів справи судом встановлено, що в актових записах маються розбіжності щодо прізвища позивача та прізвища його матері "ОСОБА_1", "ОСОБА_1".

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону 2398-ІV актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Суд також звертає увагу, що позивачем не зазначено та не вказано норму матеріального права, яку порушено відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення (висновку), а судом під час судового розгляду не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що в наданих до суду документах міститься суперечлива інформація, оскільки в різних документах прізвище позивача та прізвище його матері зазначаються по-різному, як "ОСОБА_1", так і як "ОСОБА_1".

Оскільки адміністративний суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особи, відтак, відсутні достатні підстави для внесення змін до актового запису про народження позивача в частині зміни його прізвища та прізвища його матері з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

З урахуванням зазначених вище обставин, суд вважає, що відповідач правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законом прийняв оскаржуваний висновок (рішення).

У довідці Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 про результати вивчення та узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану вказано, що предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не спір про наявність в особи особистого немайнового права. Як випливає з вимоги частини 2 статті 2 КАС України, при цьому суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії. Для встановлення останньої характеристики (обґрунтованості) прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору. Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особи; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

У зв'язку з цим, адміністративні суди при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу. Не можуть також розглядатися в порядку адміністративного судочинства спори щодо невиконання органами РАЦС рішень судів, прийнятих у порядку цивільного судочинства, якщо таке невиконання не стало підставою відмови у задоволенні належних вимог громадянина.

У вказаній довідці також звернуто увагу судів на те, що при розгляді справ досліджуваної категорії неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в т.ч. про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України наведений невичерпний перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку. Так, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки під час судового розгляду позивач не надав до суду докази (судове рішення), які підтверджують встановлення юридичного факту щодо зміни його прізвища та прізвища його матері, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову та зобов'язання відповідача внести виправлення до актового запису.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного висновку щодо відмови про внесення змін до актового запису про народження №122 від 11 липня 1965 року в частині зміни прізвище матері дитини з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2" та зміни прізвище дитини з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.