Рішення № 75636404, 27.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року (о 16 год. 10 хв.)Справа № 808/1937/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій та рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі — ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі — Центральне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії та рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.06.2017;

зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 21.05.1981 – 01.12.1981 на посаді підземного електрослюсаря; з 11.03.1982 – 30.04.1982 на посаді підземного електрослюсаря; з 01.08.1982 – 24.10.1982 на посаді підземного гірського майстра; з 05.01.1985 – 28.08.1986 на посаді підземного електрослюсаря; з 20.06.1989 – 01.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 03.08.1989 – 31.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 16.07.1990 – 22.09.1990 на посаді підземного прохідника; з 29.07.1991 – 11.02.1993 на посаді підземного помічника начальника дільниці в Шахті «Об’єднана» виробничого об’єднання «Торезантрацит», з 19.02.1993 – 30.05.2002 на посаді обжигальника цегли в Відкритому акціонерному товаристві «Кутейніківський цегельний завод» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.06.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним вчасна була подана заява в Центральне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак у грудні 2017 року отримано рішення відповідача №57/1685/06 від 24.11.2017, яким відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв’язку з відсутністю пільгового стажу 6 років та загального стажу роботи 21 рік 6 місяців. З даним рішенням позивач не згоден, а тому звернувся до суду із даним позовом з метою зарахувати весь період роботи до пільгового стажу за Списком №1 та загального стажу.

Ухвалою суду від 30.05.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене перше судове засідання на 14 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 08.06.2018 на адресу суду надав відзив на адміністративний позов (№ 17368), у якому, зокрема, вказує, що вимога позивача признати чи пенсію з 07.06.2017 суперечить законодавству, оскільки згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дати звернення за пенсією, а днем звернення за призначенням пенсії позивача є 05.09.2017. Крім того, зазначає, що надана позивачем копія витягу з наказу про проведення атестації робочих місць за умовами праці не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у витязі з наказу від 30.12.1994 №633 містяться записи, які внесені до наказу ручкою. Провести перевірку наданих довідок позивачем не має можливості у зв’язку із тим, що підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зауважує, що надана трудова книжка позивача містить виправлення за період роботи з 19.02.1993 по 30.05.2002, дані персоніфікованого обліку за цей час відсутні, у зв’язку із чим органом ПФУ не зараховано вказаний період роботи позивача до загального страхового стажу. Ураховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем 14.06.2018 надано суду також відповідь на відзив (вх. №18314), у якій зазначає, що 07.06.2017 при досягненні пенсійного віку в позивача виникло право на призначення пенсії за віком, і позивач вчасно звернувся до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, а тому пенсія йому мала бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку – 07.06.2017. Звертає також увагу суду, що спірні довідки видані у 2013 та 2012 роках, на час не проведення АТО, а тому на час виникнення документів вони були видані органами України та мають прийматись всіма організаціями на сьогоднішній час, адже є дійсними та чинними. Довідки підтверджують факт шкідливої роботи та повністю співпадають з внесеними записами в трудовій книжці.

Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 18316 від 14.06.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, проте надав суду клопотання (вх. №18305 від 14.06.2018) про розгляд справи за його відсутності. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до записів в трудовій книжці БТ-І №6223751 від 21.05.1981 ОСОБА_1 встановлено, що позивач працював на Шахті «Об’єднана» виробничого об’єднання «Торезантрацит», а саме у періоди роботи з 21.05.1981 – 01.12.1981 на посаді підземного електрослюсаря ІІІ розряду; з 11.03.1982 – 30.04.1982 на посаді підземного електрослюсаря ІІІ розряду; з 09.07.1982 – 24.10.1982 на посаді підземного гірського майстра; з 05.01.1985 – 28.08.1986 на посаді підземного електрослюсаря; з 20.06.1989 – 01.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 03.08.1989 – 31.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 16.07.1990 – 22.09.1990 на посаді підземного прохідника; з 29.07.1991 – 11.02.1993 на посаді підземного помічника начальника дільниці (записи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18).

Крім того, відповідно до записів №21 та 23 у період з 19.02.1993 – 30.05.2002 позивач на посаді обжигальника цегли в Відкритому акціонерному товаристві «Кутейніківський цегельний завод».

Відповідно до довідок Відокремленого підрозділу «Управління матеріальними ресурсами» ДП «Торезантрацит», який згідно з поданими документами є зберігачем архівів підприємств, № 06/2-130 від 26.02.2013, № 06/02-128 від 26.02.2013 підтверджено періоди роботи з 21.05.1981 – 01.12.1981; з 11.03.1982 – 30.04.1982; з 01.08.1982 – 24.10.1982; з 05.01.1985 – 28.08.1986; з 20.06.1989 – 01.08.1989; з 03.08.1989 – 31.08.1989; з 16.07.1990 – 22.09.1990; з 29.07.1991 – 11.02.1993 в Шахті «Об’єднана» виробничого об’єднання «Торезантрацит» повний робочий день під землею на посадах, які відносяться до Списку №1 згідно із постановою ОСОБА_2 СРСР №1173 від 22.08.1956. Дані довідки видані на підставі особовою картки ф Т-2, особового рахунку №821, наказів табелів спуску – підйому до шахти.

05.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пільгової пенсії за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої додав довідку про присвоєння ІПН, документи про місце проживання особи, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №06/2-131 від 26.02.2013, №06/2-129 від 26.02.2013, довідки про зміну назви організації №06/2-128 від 26.02.2013, №06/2-130 від 26.02.2013, №17 від 25.01.2012, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 06/2-130 від 26.02.2013, № 06/02-128 від 26.02.2013 .

Проте, 24 листопада 2017 року комісією Центрального об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя прийнято рішення №57/1685/06, яким відмовлено ОСОБА_3 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку із відсутністю необхідного стаж за списком №1 (6 років) та загального стажу роботи (21 рік 6 місяців). Загальний стаж роботи складає 16 років 9 місяців 20 днів.

Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_2 України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 100 Закону № 1788-XII, особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 1 чинному на період роботи позивача, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12.08.1993№ 637 (далі - Порядок № 637) встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, п.20 Порядку № 637 також передбачено, що у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Згідно п. 15 та 16 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України10.11.2006 N 18-1 (далі - Порядок №18-1), Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Отже, у разі відсутності правонаступника підтвердження стажу здійснюється відповідною Комісією, рішення якої може бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, зазначеними Порядками передбачено за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу Комісією на підставі уточнюючої довідки, а у разі неможливості підтвердження стажу такою довідкою та розміщення підприємства на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Відповідний стаж роботи позивача на посадах передбачених Списком № 1 із зайнятістю повний робочий день під землею на шахті підтверджено: записами у трудовій книжці; уточнюючими довідками підприємства; наказами підприємства та довідками про заробітну плату. Також, підтверджено проведення атестації на підприємстві, що не заперечувалось відповідачем.

Суд вважає, що відмова відповідача у зарахуванні вищевказаного періоду роботи позивача до його пільгового стажу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Вищезазначене свідчить, що позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу за Списком №1 за періоди роботи з 21.05.1981 – 01.12.1981 на посаді підземного електрослюсаря; з 11.03.1982 – 30.04.1982 на посаді підземного електрослюсаря; з 01.08.1982 – 24.10.1982 на посаді підземного гірського майстра; з 05.01.1985 – 28.08.1986 на посаді підземного електрослюсаря; з 20.06.1989 – 01.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 03.08.1989 – 31.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 16.07.1990 – 22.09.1990 на посаді підземного прохідника; з 29.07.1991 – 11.02.1993 на посаді підземного помічника начальника дільниці в Шахті «Об’єднана» виробничого об’єднання «Торезантрацит».

Разом із цим, щодо вимог про зобов’язання відповідача зарахувати позивачу до загального стажу та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 19.02.1993 – 30.05.2002 на посаді обжигальника цегли в Відкритому акціонерному товаристві «Кутейніківський цегельний завод» суд вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Посилання відповідача на внесені виправлення в трудовій книжці суд вважає безпідставними, оскільки вони мають виключно виправлення в частині порядкового номера запису відомостей про прийняття на роботу, всі записи щодо місця роботи, посади, наказу, дати прийняття на роботу не мають жодних виправлень, а тому такий період має бути внесений до загального трудового стажу.

Виправлення, наявні у трудовій книжці позивача засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо невідповідності цих записів посаді (професії), яку обіймав позивач.

Разом із цим, відповідач зазначає, що надана трудова книжка позивача містить виправлення за період роботи з 19.02.1993 по 30.05.2002, дані персоніфікованого обліку за цей час відсутні, у зв’язку із чим органом ПФУ не зараховано вказаний період роботи позивача до загального страхового стажу, при цьому, наявність підстав для врахування цього періоду до пільгового стажу відповідачем розглянута не була.

Так, статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до Рекомендацій №R(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_2 Європи 11 березня 1980 року термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним. Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст.9 КАС України, а також те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення пенсії і суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 вказану пенсію з 07 червня 2017 року , шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії до відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновку суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не представлено доказів правомірності відмови у призначенні пенсії та доказів повного і обґрунтованого розгляду звернення позивача за призначенням пенсії.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із розміром задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69000, м. Запоріжжя, пров. Карельський, буд. 8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправними дій та рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.11.2017 №57/1685/06 Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 21.05.1981 – 01.12.1981 на посаді підземного електрослюсаря; з 11.03.1982 – 30.04.1982 на посаді підземного електрослюсаря; з 01.08.1982 – 24.10.1982 на посаді підземного гірського майстра; з 05.01.1985 – 28.08.1986 на посаді підземного електрослюсаря; з 20.06.1989 – 01.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 03.08.1989 – 31.08.1989 на посаді підземного гірника очисного забою; з 16.07.1990 – 22.09.1990 на посаді підземного прохідника; з 29.07.1991 – 11.02.1993 на посаді підземного помічника начальника дільниці в Шахті «Об’єднана» виробничого об’єднання «Торезантрацит».

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 19.02.1993 – 30.05.2002 на посаді обжигальника цегли в Відкритому акціонерному товаристві «Кутейніківський цегельний завод».

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з урахуванням вищезазначеного стажу роботи повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В іншій частині позову відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 69000, м. Запоріжжя, пров. Карельський, буд. 8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак