Постанова № 75631219, 30.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 645/5765/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.05.2018 (суддя І інстанції Мартинова О.М.), повний текст складено 25.05.18 по справі № 645/5765/17

за позовом ОСОБА_1

до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова треті особи Прокуратура Харківської області

про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові (далі - відповідач), третя особа - Прокуратура Харківської області, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років незалежно від віку згідно Закону України №1789-ХП від 05.11.1991 року «Про прокуратуру» та Закону України №2232-ХП від 25.03.1992 року «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» протиправними; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та призначити позивачу пенсію за вислугу років з 18.12.2007 року, тобто з моменту звільнення з органів прокуратури України; зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачу пенсії та перерахунок виплат пенсії згідно діючого законодавства України з моменту звільнення з органів прокуратури України, тобто з 18.12.2007 року та здійснити інші виплати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваного рішення, неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.10.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсію та надав наступні документи, а саме: копія листа відповідача №10105/1102 від 12.10.2017 року; копія заяви відповідача від 26.09.2017 року; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія диплома про закінчення Військового Червонопрапорного інституту; копія виписки із послужного списку особистої справи офіцера запасу; копія трудової книжки; копія свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; копія довідки прокуратури Харківської області №18-369 від 05.09.2017 року про розрахунок заробітної плати.

Рішенням №709 від 30.10.2017 року відповідача позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 18.10.2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із із приписів Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-УП, та зробив висновок про те, що стаж позивачу нараховується відповідно до вимог статті 86 наведеної вище редакції Закону України «Про прокуратуру».

Так, за висновком суду першої інстанції, позивач не має достатнього стажу для призначення пенсії.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII визначено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

З набранням 15 липня 2015 року чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII визнано таким, що втратив чинність крім, п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втратила чинність з 15 грудня 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, чинного на час звернення позивачем за призначенням пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, військова служба та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) внесені аналогічні за змістом зміни, зокрема, до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ і до статті 86 прийнятого, але не чинного на той час, Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ щодо припинення виплати пенсії та обмеження її розміру працюючим працівникам прокуратури, визначення її розміру з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлення максимального розміру пенсії.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Буквальний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що нею за умови неприйняття спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до наведеного переліку законів. Тобто, ця норма за своїм змістом містить окремі умови призначення пенсій для визначеної категорії осіб. Оскільки до 01 червня 2015 року спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, застосуванню підлягає друга її частина щодо скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до наведеного переліку. Такі обставини свідчать про намір законодавця відходу від особливих умов призначення пенсій для певної категорії осіб і переведення їх на загальні умови.

Верховний Суд України в постанові від 24 травня 2016 року у справі № 333/6710/15-а щодо аналогічних відносин висловив таку правову позицію: оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з указаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI (який значиться в наведеному переліку законів). З 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Таким чином, аналізуючи пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, колегія суддів зазначає, що вказаним законом скасовано діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ частково втратив чинність з 15 липня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.

Положеннями ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі № 212/6157/16-а.

Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що до даного спору розповсюджується правила ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIІ щодо наявність права на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше станом на 30.09.2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років.

Як вбачається із наданих документів позивача звільнено з органів прокуратури у грудні 2007 року.

Відповідно до обрахунку стажу, що підтверджується його трудовою книжкою та військовим квитком, витягом із послужного списку склав на момент звільнення з органів прокуратури - 20 років 6 місяців 22 днів, на посадах в органах прокуратури України - 13 років 8 місяців 14 днів, виходячи із наступних відомостей, а саме: 1 вересня 1986 року по 26.11.1987 року - учень слюсаря-ремонтника, слюсар-ремонтник 1 та 3 розряду Куп'янської швейної фабрики Харківської області; з 03 грудня 1987 року по 1 серпня 1988 року - строкова служба - рядовий військової частини 11038; з 1 серпня 1988 року по 14 липня 1993 року - курсант військово-юридичного факультету Військового Червонопрапорного інституту МО СРСР; з 14 липня 1993 року по 28 лютого 2000 року - слідчий, помічник Військового прокурора Харківського гарнізону; з 21 листопада 2000 року по 18 грудня 2007 року - слідчий, старший слідчий Куп'янського міжрайонної прокуратури Харківської області, слідчий з особливо важливих справ прокуратури м. Харкова, слідчий Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області, помічник Харківського міжрайонного транспортного прокурора, слідчий Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Харківської області.

Наявність наведеного стажу у позивача підтверджується довідкою відповідача від 12.10.2017 року №10105/1802, яка надана ним до заяви про призначення пенсії.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 року, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню.

Права позивача слід захистити шляхом скасування рішення №709 від 30.10.2017 року відповідача, та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 року.

Датою призначення пенсії, колегія суддів, вважає слід враховувати - 18.10.2017 року, оскільки дата подання заяви про призначення пенсії є 18.10.2017 року (аркуш справи 43).

У відповідності до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

В своїй позовній заяві позивач каже про необхідність призначення йому пенсії з 18.12.2007 року.

Згідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів не вважає можливим задовольнити позовні вимоги про призначення пенсії з 18.12.2007 року.

Колегія суддів зауважує на тому, що позовна заява не містить вимог, які суд апеляційної інстанції посилається.

Проте, суд апеляційної інстанції за правилами ч.2 ст.9 КАС України, яка каже, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права позивача.

Судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, та порушення норми матеріального права, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.05.2018 по справі № 645/5765/17 скасувати, і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1.

Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №709 від 30.10.2017 року.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років незалежно від віку, відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі заяви від 18.10.2017 року.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді М.І. Гуцал Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 31.07.2018.