Постанова № 75630559, 31.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/202/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) з позовом до Пухівської сільської ради (Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, 118-А), у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII;

- зобов'язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 21.12.2017 №876-XXI-VII «Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_3.». Зобов'язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до графічних матеріалів щодо розташування земельної ділянки, які були подані разом з клопотаннями від 06.06.2017 №158, від 04.12.2017 №348, обов'язково врахувавши при розгляді зазначеного питання висновки, викладені у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в повному обсязі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення, в частині відмови в зобов'язанні прийняти відповідне рішення, винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Постановою Броварського районного суду Київській області від 14.11.2017 у справі №361/4132/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, вказаним судовим рішенням визнано незаконним та скасувано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №663-XVI-VII від 05.07.2017 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства площею 0,350 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Набережна та зобов'язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області винести на засідання чергової сесії Пухівської сільської ради Броварського району Київської області та розглянути клопотання ОСОБА_3 від 06.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,350 га в адміністративних межах села Пухівка, Броварського району, Київської області.

04 грудня 2017 року позивач на підставі постанови Броварського районного суду Київській області від 14.11.2017 у справі №361/4132/17 звернувся до Пухівської сільської ради з вимогою повторно розглянути його клопотання від 06.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,350 га в адміністративних межах села Пухівка, Броварського району, Київської області.

Проте, повторно розглянувши клопотання позивача, Пухівська сільська рада рішенням від 21.12.2017 №876-XXI-VII відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У якості підстави для відмови Пухівська сільська рада в оспорюваному рішенні зазначила, що обрана позивачем земельна ділянка буде передаватись у власність територіальній громаді села Пухівка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, у зв'язку з чим її відведення у власність позивачеві є неможливим.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, 06.06.2017 позивач вже звертався до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства по вул. Набережній в с. Пухівка. Рішенням Пухівської сільської ради від 05.07.2017 № 663-ХVІ-VІІ у наданні зазначеного дозволу позивачеві було відмовлено з причин та мотивів, що і в рішенні Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII, яке є предметом цієї справи.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Пухівської сільської ради від 05.07.2017 № 663-ХVІ-VІІ та зобов'язуючи Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання позивача від 06.06.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області у справі №361/4132/2017 виходив з того, що Пухівською сільською радою не було доведено існування передбачених у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підсумовуючи викладене, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що містобудівною документацією, обрану позивачем земельну ділянку, визначено такою, що призначення для зведення територіальною громадою Пухівської сільської ради об'єктів рекреаційного призначення, таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII.

Колегія суддів не може погодитись із даним висновком суду першої інстанції в повному обсязі, мотивуючи свою позицію наступним.

Перш за все, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області до суду з апеляційною скаргою не зверталось, таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач визнає наявність підстав для надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 не погодився із висновком суду першої інстанції лише в частині відмови в зобов'язанні Пухівської сільської ради Броварського району Київської області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки зобов'язання розглянути повторно питання не є повним захистом порушених прав.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 308 КАС України, та оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, надаючи оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Приписами п. 4 ч. 2 вказаної статті передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії, і це прямо вбачається наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах, праву позивача розробити документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,35 га кореспондує обов'язок відповідача надати такий дозвіл або прийняти вмотивоване рішення про відмову у його видачі.

Як встановлено вище, позивач вже оскаржував відмову відповідача у видачі йому дозволу та рішенням суду, яке набрало законної сили, було визнано таку відмову протиправною.

У даному випадку, позивачу вдруге відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з тих же підстав.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями ст.. 245 КАС України.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства.

Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №806/2208/17).

Натомість, у цій справі, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково вважає такі повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. У даному ж випадку, позивачу вдруге відмовлено з підстав не передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Пухівську сільську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України - скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено «01» серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма