Постанова № 75630443, 24.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа№ 910/21488/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Волкова Л.М. - представник за довіреністю від 07.05.2018 р.;

від відповідача: Кравченко О.К. - представник за довіреністю від 08.02.2018 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року

у справі № 910/21488/17 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфеселл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 546-р від 18.09.2017 року винесеного за результати розгляду справи № 27-26.4/47-11 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" ( з 2 лютого 2016 - ТОВ "Лайфсел") законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва 25.05.2018 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені від суми штрафу, передбаченого рішенням Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року, та зупинення дії пунктів 1-3 рішення Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року з дати надходження позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про забезпечення позову задоволено.

До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі:

Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені від суми штрафу, передбаченого рішенням Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року та зупинення дії пунктів 1-3 рішення Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/21488/17 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав і інтересів позивача. Також апелянт зазначив, що обставина щодо ускладення повернення коштів штрафу і пені з державного бюджету не можу бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки стосується виконання рішення комітету, а не рішення суду. Апелянт вказав, що оскаржуване рішення комітету у судовому порядку передбачає автоматичне зупинення його виконання та нарахування пені на час розгляду справи у суді, а тому підстави для повторного зупинення рішення відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 24.07.2018 року.

19.07.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі № 910/21488/17 залишити без змін.

Позивач, заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, вказав, що добровільне чи примусове виконання рішення АМКУ в період його оскарження позивачем може істотно ускладнити виконання рішення суду в цій справі, якщо таке буде прийнято на користь позивача. Незалежно від порушення судом провадження у справі про оскарження рішення АМКУ, останній в будь-який час з власної ініціативи може визнати своє рішення, оскаржене до суду, таким, дія якого не зупиняється, у випадку невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року враховуючи перебування у відпустці судді Пономаренка Є. Ю., який не є головуючим суддею, справу № 910/8558/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 24.07.2018 року, справу № 910/21488/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України у справі № 910/21488/17 було прийнято до провадження у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

У судовому засіданні 24.07.2018 р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

У судовому засіданні 24.07.2018 р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.05.2018 р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені від суми штрафу, передбаченого рішенням Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року, та зупинення дії пунктів 1-3 рішення Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року з дати надходження позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №546-р від 18 вересня 2017 року до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Дана заява обґрунтовується тим, що чинність рішення Комітету в зазначені проміжки часу зумовлює обов'язок позивача сплатити накладений штраф. Невиконання цього обов'язку призводить до нарахування пені у розмірі 1,5% за кожен день прострочення сплати штрафу від суми штрафу, сукупний розмір якого 19 466 840 гривень, а також дає підстави Комітету звернутися із позовом про стягнення з позивача суми штрафу та пені. Позивач зазначає, що добровільне чи примусове виконання Рішення в період його оскарження Товариством може істотно ускладнити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, оскільки повернення такої значної суми коштів з державного бюджету може бути неможливим або значно утрудненим, що вимагатиме від Товариства значних зусиль та пов'язаних з цим витрат, що в свою чергу спричинятиме матеріальні витрати Позивача у зв'язку з неможливістю Товариства використовувати зазначені кошти у своїй господарській діяльності.

Задовольняючи заяву про Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення повернення коштів штрафу та пені з державного бюджету у випадку задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 546-р від 18.09.2017 р. та те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Окрім того, ч.4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Комітету за результатами розгляду справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зупиняє виконання зазначеного рішення Комітету на час розгляду цієї справи, якщо Комітетом чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом з тим, частиною 5 вищевказаної статті визначено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Водночас, згідно з ч.4 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з, порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним.

Так, рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене вищезазначеною частиною, може бути прийнято за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Як зазначив представник відповідача, останній не приймав рішення, яким би встановлювався особливий порядок виконання оскарженого рішення. Матеріали справи протилежного не містять.

Крім того, задоволення позовних вимог у даній справі щодо скасування спірного рішення Комітету забезпечить у повному обсязі захист прав позивача, оскільки автоматично відновить і порушене право позивача, а тому наявність заходів забезпечення позову взагалі не впливає на виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/21488/17 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/21488/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/21488/17 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про забезпечення позову відмовити.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі № 910/21488/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 30.07.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко